Німеччина: довгий шлях до перемоги

Динамо Київ 17 Липня, 09:53 2252
Німеччина: довгий шлях до перемоги       | 19-27
Враження від тріумфу збірної Німеччини

Роман Сиволап

Враження від тріумфу збірної Німеччини

Можливість реалізуватися

Якщо дивитися на події крізь перспективу років, набагато легше знаходити закономірності, ніж з лабіринту сьогодення. Зараз десятирічний шлях збірної Німеччини до трону чемпіонів світу з футболу виглядає досконалим планом із захвату світового панування.

У 2006 році призначення 46-ти річного асистента Клінсмана Йоахіма Льова головним тренером Бундестіму не виглядало, як безпрограшний варіант. На той час в Німеччині були тренери значно авторитетніші і титулованіші. Наприклад, справді видатні тренери Отмар Хітцфельд і Юп Хайнкес, які так і не дочекалися свого шансу очолити головну команду Німеччини. В ідеї Льова повірили. Саме своєю далекоглядністю можуть пишатися люди відповідальні за призначення головного тренера Бундестіму. Значно легше запросити відомого керівника-переможця, ніж повірити, і дати шанс молодому амбіційному, але без великих титулів проспекту.

Німецьким футбольним союзом були створені умови і надано час для будівництва команди переможців. Німеччина велика футбольна держава. Минулі покоління привчили прихильників команди до трофеїв. Вісімнадцять років без титулів, вісім першостей світу і Європи без перемог (чотири з Льовом) - це значний термін для німецьких уболівальників. На збірну завжди чиниться тиск футбольною спільнотою з вимаганням перемог. Але необхідно віддати належне тому, що навколо збірної Німеччини в останні роки була створена позитивна аура. Велику роль тут зіграли засоби масової інформації. Німецькі журналісти в роки роботи Льова завжди не переходили межу, не впадали в істерію. Критика звісно була, але найавторитетніші видання завжди виважено оцінювали гру команди, терпляче чекаючи на тріумф.

Вмінню реально оцінювати стан речей, об'єднуватися навколо спільної мети у німців можемо повчитися не тільки ми, а й більш авторитетні футбольні держави. Наприклад, англійці.

Талановите покоління чи технологія підготовки футболістів?

У 2000 році Німеччина зайняла останнє місце в групі чемпіонату Європи. Середній вік збірної - 30 років. Сорокарінчий Маттеус в захисті, натуралізований посередній бразилець Рінк в атаці. Перспективний молодий гравець лише один - Себастьян Дайслер, а за ним - порожнеча на тлі «моря легіонерів» невисокого класу. В світу панують французи, які перемагають на більшості турнірів, як на рівні національних збірних, так і молодіжних та юнацьких команд. Перспективна молодь є в італійців та іспанців, що надає надію на перемоги національних команд у майбутньому. Німці відтісняються на задвірки світового футболу. Для виправлення ситуації, Німецький футбольний союз розробив програму розвитку молодих талантів - «Talentforderung». Із залучених за допомогою спонсорів коштів Союз побудував в Німеччині 366 тренувальних центрів для гравців від 11 до 14 років, 1000 найняв скаутів (більшість - діючі тренери), які відстежують щорічно 15 тисяч юних футболістів, і зобов'язав клуби обох Бундесліг відкрити академії мінімум з трьома тренувальними полями. У підсумку, в 2008 році німці виграли юніорський чемпіонат Європи, в 2009 - юнацький і молодіжний. На чемпіонат світу в ПАР Йоахім Льов взяв дев'ять футболістів, які віком проходили в молодіжку.

Річний бюджет програми 10-12 мільйонів євро на рік приблизно дорівнює окладам трьох київських легіонерів Мбокані, Велозу та Беланди. Трансфер Бернарда до «Шахтаря» дорівнює трьом рокам фінансування заходів німецької програми.

Німці створили високо технологічний конвеєр талантів. При цьому, були запрограмовані зміни німецького футбольного гену. Пріоритет став надаватися хлопцям, що вміють творити, а не «універсальним солдатам» з бійцівськими якостями, якими завжди славилася німецька футбольна земля.

Через 10 - 12 років німці отримали перші результати. Виросло покоління, яке вміє не тільки «битися» на полі, але й дивувати глядачів. Мюллер, Озіл, Гьотце, Ройс, Шюррле, Дракслер – все такі ж відповідальні і тактично виховані, як попередники по збірній. Але, крім цього, вони можуть витворяти дива з м'ячем. Дуже цікаво, як вдалося консервативним німцям досягти зміни масової свідомості дитячих тренерів, як вдалося досягти розуміння, що технічна підготовленість і здатність до творчості перспективніше бойовитості і атлетизму.

Крім дитячих тренерів, змінилися і тренери команд майстрів. З'явилися бунтівники - експериментатори, кращими з яких є Льов і Клопп.
У Бразилії німецький хай-тек приніс тріумф. При цьому, є всі підстави стверджувати, що це не остання перемога цього обдарованого покоління гравців.

Команда-зірка

Людина, що здатна творити, рідко має поступливий характер. Футбольні зірки у юному віці опиняються в центрі уваги і отримують матеріальні блага. Зараз футбол перетворився у великий бізнес. Головні дієві особи цього бізнесу – особистості гравців. Є багато людей, які намагаються використовувати гравців для власного збагачення: агенти, власники клубів, родичі і інші. При цьому вони намагаються збільшити вагу свого впливу. В таких умовах роль тренера зменшується. Гравці, розуміючи свою владу, намагаються маніпулювати тренерами. Гроші цікавлять агентів значно більше, ніж тактичні схеми і принципи організації гри. Тренерам доводиться докладати великих зусиль, щоб «вибити з голови» гравців всі дурниці і налаштувати на робочий лад. Прикладів коли це не завжди вдається – достатньо. Навіть у кар'єрі великих тренерів: Ван Гаал і Моурінью, які можуть це підтвердити.

Нерідко тренери змиряються зі своєю долею і згоджуються бути виключно компромісною фігурою, що підлаштовується під гравців. Тоді відбувається наступне: гравці перестають прогресувати, як казав Лобановський: лише експлуатують свій талант, не бажаючи розвиватися. Про прогрес у футболі годі мріяти. При намаганні тренерів змінити ситуацію футболісти використовують тисячу і один спосіб поставити тренера на місце, а самих принципових відправити у відставку.

В збірній Німеччині таких проблем немає. Не знаю, що грає вирішальну роль: демократичність і вміння будувати відношення Льова, виховання, відповідальність і бажання перемагати самих гравців. Головне, що німецька команда виглядає злагодженим колективом, що налаштований на робочий лад, в якому зіркові гравці здатні жертвувати власними амбіціями заради загального успіху.

Такий стан речей дозволяє Льову не витрачати зайві зусилля на переконання гравців. Лам готовий грати на любій позиції, Швайштайгер претворюється з атакувального в опорного півзахисника, Мюллер і Єзіл баражують через центр з одного флангу на інший, ветеран Клозе і юний талант Гьотце терпляче чекають свого шансу, Шюррле кожною своєю появою на полі доводить свою необхідність. Ідеальний колектив: за вісім років керівництва Льова жодної інформації про серйозний скандал. Вражаюча синергія від об'єднання великої кількості футбольних особистостей.

Крім того, хочу звернути увагу на ще один важливий фактор. У тренера збірної немає можливості багато часу працювати над підвищенням ефективності колективних дій. На допомогу приходить можливість використовувати награні зв'язки у клубах.

Іспанці чотири роки домінували в світу багато в чому завдяки можливості використовувати награну в «Барселоні» систему гри. Німеччина має свій базовий клуб «Баварію»: Нойєр, Лам, Боатенг, Швайнштайгер, Мюллер, Гьотце грають у мюнхенській команді.

Льову вдалося створити справжню команду-зірку, яка є за рівнем взаєморозуміння більш схожою на клубну команду. Такі команди завжди будуть мати перевагу над командами зірок, що експлуатують свій талант.

Йоахім Льов - постійне самовдосконалення

Мало фахівців, які здатні прогресувати з командою протягом довгого періоду часу. Десять років працює в збірній Льов. Крок за кроком відбувалося вдосконалення гри Бундестіму. Льов належить до когорти сучасних неокласиків тотального футболу. На протязі всієї кар'єри в збірній Йоахім не відступав від основних принципів: тиск на суперника за допомогою пресингу, намагання домінувати на полі протягом більшої частини часу, висока лінія захисту, універсалізація футболістів, зміни позицій по ходу матчу, текуча лінія атаки.

В футболі є два підходи побудови гри команди: будувати гру від суперника і дотримуватися власного стилю. Чіткого розподілу тренерів на прихильність цих принципів не має. Якщо взяти сучасних тренерів, то найбільш вдалими прикладами різних підходів є Гвардіола і Моурінью. Каталонець створив досконалу версію «тікі-такі». Португалець створював у короткий термін команди, що вміють перемагати раціонально використовуючи кращі якості наявних футболістів. Спір про те, який підхід кращий вічний. Щоправда, на двох останніх чемпіонатах світу перемагають саме команди зі сформованим власним стилем. Думаю не варто пояснювати прихильником якого підходу є Йоахім Льов.

Десять років (два в якості асистента) Льов створював свій ідеал. Крок за кроком будувалася Команда, при цьому Йоахім не дозволяв собі зупинятися. Постійно знаходився у пошуку.

Навіть на головних турнірах для футбольних збірних Льов не зупиняв пошук, не жертвував принципами ведення гри заради досягнення результату. Не знаю, які настанови на ЧС-2010 і ЧЄ-2012 робив собі і підопічним сам Йоахім. Чи ставилося завдання померти, але перемогти? Чи приносилося в жертву майбутнє, заради тріумфу? Особисто в мене, склалося враження, що команда Льова завжди грає на перспективу, в її гру постійно вносяться зміни, які іноді виглядають відвертою авантюрою. На Євро-2012 багато хто вважав, що саме німці здатні кинути виклик іспанцям. Збірна Німеччини без втрат подолала груповий турнір зі складними суперниками. Але Льов затіяв ротацію складу в чвертьфінальному матчі зі збірною Греції. Греків підопічні футбольного шукача ідеалу пройшли. Спіткнулися на італійцях. Саме експериментаторство Льова назвали потім головною причиною поразки збірної Німеччини.

Німцям вистачило мудрості дочекатися, Льову вистачило натхнення не звернути з вибраного шляху і не заблукати в лабіринтах пізнання футбольної істини. В підсумку всі були щедро винагородженні за терпіння.

Погляд у майбутнє. У цієї команди є всі шанси замінити збірну Іспанії на троні кращої команди планети. Велика кількість молодих талановитих гравців, тренер в розквіті сил, сучасна система гри, підтримка уболівальників великої футбольної країни. Наскільки довгим буде домінування на футбольних полях збірної Німеччини покаже час. Команда Льова довела, що майбутнє за колективним футболом, високими технологіями в підготовці гравців на всіх рівнях. Впевнений, що на нас чекає приголомшлива боротьба за право вважатися кращою командою світу.