Ігор Дедишин: "Наразі гравці заробляють ті гроші, на які заслуговують". Частина 1

Футбол України 23 Вересня, 12:54 534
Ігор Дедишин: Наразі гравці заробляють ті гроші, на які заслуговують. Частина 1
Football.ua поговорив з генеральним директором львівських Карпат про Севидова, Костова, Арену-Львів та кадрову революцію в команді.

"... Запрошуючи Севідова, хотіли нівелювати різницю у поглядах між тренером та гравцями"

- Ігоре Михайловичу, можна сміливо сказати, що цього літа Карпати пережили маленьку революцію, розпочавши нову сторінку своєї історії. Після того, як позаду майже третина чемпіонату, зміни вас задовольняють?

- Попри всю критику, яку спрочинило запрошення Севідова та рішення про виставлення на трансфер значної кількості футболістів, ми й сьогодні переконані, що такий крок був абсолютно правильний. І час це підтверджує. Ми отримали зовсім іншу команду в плані морального клімату, ставленні до вболівальників, до клубу, до команди, до гри й до самих себе. Гадаю, далі ми ще більше переконаємося, що це було правильне рішення. Це найголовніший підсумок. Бо так, як ситуація розвивалася до того, останні два роки…. Так не могло бути далі з таким клубом як Карпати.

- Говорячи про ставлення до клубу та до команди, в першу чергу маєте на увазі гравців?

- Так. Але у нас відбулися немалі зміни і на тренерському містку, і в середині самої структури управління. Головне, що змінилися відносини між футболістами, між футболістами та тренерами, між футболістами і клубом. Вважаю, що це дуже позитивні зрушення.

- Скільки потрібно часу, щоб всі вищезгадані зміни почали приносити результат?

- Думаю, тут можна розмірковувати лише гіпотетично. Коли ми кликали Севідова, то ставили і перед ним, і перед собою якусь мету. Собі ми поставили ціль запросити молодого тренера, адже завжди орієнтуємось на молодих спеціалістів, які мають сучасний погляд на футбол, сповідують сьогоденні тенденції розвитку команди. В той час, коли ми опираємось на власних вихованців і молоді футболісти мають вливатися в колектив, у гравців та тренерів не має бути великої різниці в поглядах на гру, навіть в загальному світогляді. 60-річна людина та 18-й річний юнак просто різні ментально. Тому, запрошуючи Севідова, нам хотілося зменшити ту відстань в поглядах між тренерським штабом та молодими гравцями.

Гадаю, зараз ми можемо бути задоволені тим, що Севідову вже сьогодні практично вдалося створити в Карпатах колектив однодумців. Можливо, ще не остаточно, але ми близькі до цього. Стосунки рівні, у тренера абсолютно однакове ставлення до всіх гравців, нема виокремлених футболістів, що у нас траплялося раніше. Подекуди Костов дозволяв собі виділяти таких виконавців як Лукас, Кенія...

- Як це проявлялося в робочому процесі?

- Інколи траплялося, що під час тренування гравцям не можна було здійснювати силову боротьбу чи підкати проти Лукаса або Кенії, бо вважалося, що вони не люблять такої контактної гри. Костов переживав за них, адже в його команді вони перебували в ролі ключових виконавців, і він боявся, щоб вони не «зламалися». Тоді ми також залучали до тренувального процесу багато молодих гравців, які мали бажання себе проявити, відповідно працювали дуже натхненно, і деколи це призводило до таких стиків. Не можна казати, що це були грубощі. Хлопці просто билися на полі. Пам’ятаю, той же Жовтюк - доволі жорсткий футболіст, кілька разів під’їхав під Лукаса, а то навіть і «переїхав» іспанця (посміхається), що відразу не сподобалось Лукасу, відразу почалися нерви... Так само і Костов за це не похвалив, зробив зауваження. Це неправильно, на психології молодих гравців був зроблений певний негативний відбиток. Можна уявити, як це, коли гравці з’являються в головній команді з великим бажанням себе проявити, а коли вони будуть грати в півсили та десь недопрацьовувати, то як вони можуть продемонструвати свої найкращі якості? В такому випадку в них у голові вже сиділа думка «ось тут я не піду в підкат, тут не допрацюю, щоб не пошкодити гравця основного складу». А так втрачалась інтенсивність тренувального процесу, для молодих робота не була ефективною на всі 100 відсотків, що, звичайно, не є добре. Я вважаю, що всі футболісти першої команди мають бути в абсолютно рівних умовах.

- Але пізніше Костов виступив з різкою критикою на адресу Лукаса... 

- Тут мені важко сказати, що його спонукало дати те інтерв’ю при такому ставленні до Лукаса в тренувальному процесі... Костов є самодостатньою людиною, і ніхто не міг на нього впливати щодо вибору складу і т.п. Напевно, на той час болгарський спеціаліст вважав, що потрібно вчинити саме так.

- Запрошення Костова було помилкою? І що він залишив після себе?

- Важко говорити, помилка це чи ні. Можу сказати, що Костов - серйозний спеціаліст. Наприклад, в плані навчально-тренувального процесу, на мій погляд, сильніший тренер у Карпатах ще не працював. Так, як він будував підготовку команди, з відомих мені тренерів не робив ніхто. Можливо, проблемою було те, що він ментально трохи інший. Також, вважаю, що він був не дуже добрим мотиватором. Костов так і не зумів повністю об’єднати колектив, завжди виділялися окремі групки гравців. Однак був період, коли здавалося, що нам вже вдалося прийти до цього. Тієї осені, коли Костов тільки прийшов, Карпати провели непогану серію матчів, також по завершенні першої частини чемпіонату команда заграла непогано, відчувався єдиний дух. Але потім на зборах щось пішло не так, і тренеру вже не вдалося відновити відносини в колективі.

Думаю, що першочерговою проблемою Костова було сприйняття футболістів як справжніх стовідсоткових професіоналів. Не хочу ображати нікого з наших гравців, але Україні ще далеко до того рівня професіоналізму, про який іноді думають тренери та який би хотілося бачити вболівальникам та спеціалістам. Поки що українським виконавцям трохи далекувато до звання «справжні професіонали». Можливо, це не коректно з мого боку, але це факт, і про це всі говорять. Думаю, гравці і самі це розуміють.

«... Встановили своєрідний запобіжник - не більше 20-30 відсотків легіонерів в команді»

- Підківка, Костевич, Страшкевич - це лише перші результати нової стратегії клубу, що спрямована на створення команди переважно із своїх вихованців. Ви задоволені таким прогресом на першій стадії чи очікували більшого?

- Можу додати, що на підході вже Чачуа та ще кілька молодих футболістів з «дубля» та команди U-19 - таких як, наприклад, Маркович, Завійський, Савченко, Красномовець, Грищенко та інші. Якщо говорити про вливання в команду молодих гравців, то варто зазначити, що цей процес завжди має відбуватися в природній спосіб. Звичайно, бажання бачити в складі місцевих вихованців нікуди не зникало, і не зникне. Ми вибрали цей шлях, і будемо йти ним і надалі. Але існують ті самі поняття фізіології, психології та інші фактори, які впливають на те, як швидко гравець увіллється в основну команду. Дуже багато залежить від психології. Адже часто буває так, що футболіст на рівні «дубля» виглядає дуже сильно, але не може адаптуватися в дорослій команді. Тому що будь-який колектив може або приймати, або відторгати нових гравців. І приймають далеко не всіх.

Якщо того ж Підківку прийняли з першого дня (завдяки характеру та психології попри свій юний вік), то у інших процес адаптації до головної команди трішки затягнувся. Досить довго входить той же Страшкевич. Дивлячись на нього не тільки як на гравця, а й як на людину, можна сказати, що він за своїм характером є інтровертом та доволі скромним хлопчиною. Хоча на полі цього абсолютно не помітно, і у нього є все для хорошої гри: швидкість, дриблінг, націленість на ворота, спортивна наглість, довіра партнерів, що багато чого означає. Хоча в побуті він трохи інший. Але всі футбольні якості дозволили йому стати часткою колективу, і я думаю, що на сьогодні він вже встиг суттєво змінитися. Що стосується Костевича, то він теж безболісно влився в команду. Хоча, за великим рахунком, він завжди був у нас «на підході», але йому постійно не вистачало останнього кроку. І в даному випадку велика довіра тренера, віра в себе та непомірне бажання допомогли йому завоювати місце в основі.
 
- Взятий курс означає, що трансферів легіонерів в Карпатах в найближчий час ми не побачимо?

- Думаю, що не можна говорити так категорично. У нас і зараз є кваліфіковані закордонні гравці - Бартулович, Балажиц, Зеньов, Марселіньо, Елла. Тренерський штаб дуже на них розраховує, і я вважаю їх хорошими виконавцями. Щодо майбутнього, то ми не зарікаємось від іноземців. Так, перед нами стоїть велика стратегічна мета - побудувати українську команду з якомога більшої кількості власних вихованців. І дай Бог, щоб нам це вдалося. Але футбол - це конкурентне середовище. І якщо ми будемо відчувати, що серед українців, яких можемо собі дозволити запросити в команду, чи наших вихованців не буде гравців, які зможуть підсилити проблемні позиції, будемо звертати увагу й на іноземних футболістів. І ми повинні запрошувати лише тих легіонерів, які сильніші за нинішніх гравців Карпат, які зможуть підняти вище середній рівень команди і в яких чогось можуть навчитися молоді вихованці. Ми не відмовляємося від закордонних футболістів, але свідомо ставимо собі своєрідний запобіжник - не більше 20-30 відсотків легіонерів в команді. Це зумовлено ментальною особливістю галицького футболу, де важко сприймають іноземців, які нічим не виділяються. Якщо гравець справді сильний, то його всі поважають, цінують і приймають. Але коли гравець мало чим відрізняється від місцевих вихованців, то, звичайно, запрошувати його неправильно. 

У нас траплялися такі випадки, які викликали немало негативу з боку вболівальників, дитячих тренерів і тих самих дітей, які іноді просто не розуміють, чому грає саме той, а не інший? Тому легіонер має бути сильнішим за всіх присутніх у команді, молодим, амбіційним. Тоді можна його розглядати як своєрідний бізнес-проект, коли футболіст має вирости тут і бути проданим в інший клуб. Випадки, коли в 19-20 років запрошується іноземець і проводить на одному місці всю кар’єру - дуже рідкісні. Тому ми не приховуємо, що беремо гравців з інших країн, щоб вони у нас зростали і з вигодою для клубу перебиралися в інші місця.

- Як ви вважаєте, Карпати з успіхом продали того ж Кенію? Чи з часом за нього можна було виручити набагато більше?

- Час покаже. Ми відпустили Кенію, якщо я не помиляюсь, за 400 тис. євро, плюс залишили собі 30 відсотків з його наступного продажу. Цей футболіст буде грати в Другій бундеслізі, а це - великий ринок, де багато клубів Першої бундесліги слідкують за масою гравців, які мають багато шансів на успіх. Або ж сам Кенія зі своєю командою (Фортуна із Дюссельдорфа. - прим. М.С.) може підвищитися в класі і завжди буде на видноті. Зважаючи на те, що при покупці цього гравця ми заплатили лише 50 тис. доларів агентських відступних, маємо позитивне сальдо, плюс суму з відсотків. Я вважаю, що Кенія - сильний гравець, але тут він не міг далі прогресувати, і силою тримати його в Карпатах не було сенсу. Те ж саме можна сказати і про Лукаса: з його наступного переходу ми теж будемо мати 30 відсотків. Це стосується і Авелара. Нескромно зауважу, що для Карпат, які на даний момент, не хапають зірок з неба, ми проводимо хороші трансфери, причому як легіонерів, так і українських футболістів.

- А якщо у Карпат захочуть придбати сильного українського гравця, клуб погодиться його продати? Чи в світлі акценту на створені команди з вітчизняних футболістів спробуєте його втримати?

- Ми не будемо нікого насильно тримати і згодні розглядати всі пропозиції. Проте слід зазначити, що клуб, який цікавиться нашим футболістом, повинен перебувати значно вище за Карпати в табелі про ранги і повинен мати змогу запропонувати футболісту значно кращі умови особистого контракту, ніж є в нас. Ну і звичайно, важливою є й ціна, за яку ми згодні будемо відпустити такого футболіста. Та вболівальники повинні зрозуміти, що Карпати не займаються банальним «купи-продай». Якщо ми будемо бачити і відчувати, що наша команда укомплектована і готова до постановки серйозних завдань, то мова про продаж футболістів-лідерів не йтиме – турнірні цілі клубу не менш важливі за доходи від трансферної діяльності. Це ми яскраво продемонстрували у сезонах 2009/2010 та 2010/2011 рр., коли отримували привабливі пропозиції на деяких ключових футболістів, але зуміли їх втримати в себе і досягти непоганих спортивних результатів. 

Також ми впевнені, що в майбутньому якісний український футболіст буде мати великий попит не тільки на футбольному ринку України. Тож у своїй трансферній політиці хотілося б трохи відчинити двері для західного футболу, щоб українці були затребувані не тільки в Росії, але й в західних клубах. Є приклади тих же Шевченка, Лужного, Вороніна, Тимощука, які зробили хорошу кар’єру у відомих західних клубах. Але їх, на жаль, небагато. Тож ми також прагнемо, щоб вихованці Карпат грали в Європі, в хороших чемпіонатах, клубах. 

Та проблема нашого ринку полягає в тому, що цікавий для якось клубу футболіст має непомірно високу ціну, а також велику зарплатню, яка часто необґрунтовано завищена, що теж дуже впливає на ситуацію. Хто за кордоном дасть тим же Ракицькому (2,3 млн. $ на рік «чистими». – Прим. Ред.), Чигринському (2,3 млн. $), Гусєву (1,9 млн. $), Селезньову (1,6 млн. $), Олійнику (1,2 млн. $) такі суми, які вони отримують в Україні? Плюс треба ще заплатити трансферну вартість.

- Чи дає очікуваний результат «стеля зарплатні», встановлена цим літом у клубі?

- Так. Думаю, що футболісти наразі отримують ті гроші, на які заслуговують. Але якщо, наприклад, вони піднімуться на п’яте місце, то будуть отримувати більше. У нас передбачена гнучка система премій та бонусів, якщо команда рухатиметься по турнірній таблиці. В клубі існують бонусні виплати після кожних 10-ти турів. Гравці про це знають, і розуміють, в залежності від чого можуть бути отримані такі гроші. Будь-ласка - заробляйте! Звичайно, ми забезпечуємо їм певний гарантований мінімум, як футболістам-професіоналам, що дозволяє відчувати себе спокійно і бути впевненим у завтрашньому дні.

Загалом же введення «стелі зарплатні» дозволило навести порядок у зарплатній відомості, відсіяти тих, хто просто отримував гроші останні два роки. Ви самі легко можете побачити їх, подивившись, хто захотів залишитися в Карпатах, а хто - ні. 

- Металіст цього літа не виявляв цікавості до Голодюка? Карпати готові з ним попрощатися?

- За весь цей час, поки в пресі циркулюють розмови про Голодюка, ми не отримали від Металіста жодної офіційної пропозиції. Неофіційні розмови я, звичайно ж, чув, але особисто на мене чи на президента Карпат ніхто не виходив. Що стосується спекуляції цифрою 15 000 000, то це взагалі якась маячня. По-іншому це важко назвати, адже як можна говорити про те, чого не було? Дійсно, якби за футболіста Голодюка Карпатам пропонували хороші гроші, тоді питань нема. Немає гравців, які не продаються. Їх не можна відпустити лише в певний період часу, але взагалі всіх можна продати в залежності від того, які завдання клуб ставить перед командою.

- За яку суму Карпати готові продати Голодюка?

- Неможливо прямо зараз сказати визначену ціну. Футболіст коштує стільки, за скільки його готові придбати на сьогоднішній день. Нехай якийсь клуб зробить по ньому пропозицію, тоді ми будемо її розглядати. А так я не визначаю вартість гравців, бо не є футбольним експертом на трансферному ринку. Що стосується самого Голодюка, то він, безперечно, цікавий футболіст, і його напевне хотіли би купити. А за скільки - питання до покупця.