Добро зустрічається зі злом. Як у попсовому фільмі.
Головний герой – уособлення всього світлого, гарного та правильного. «Скуадра Адзурра», на яку до старту Євро ніхто ставив, дійшла до фіналу, здолавши справжніх монстрів (Бельгію та Іспанію). В антигероя і суперники простіші, і домашнє поле у 85% матчів, і ресурсів більше. У фільмі красива історія завершилась би драматичним тріумфом «добра», але ми в реальності.
Успішна гра на результат
Збірна Англії не відповідає сучасній футбольній моді, яка возвеличує сам процес і нівелює результати. Хто робить ставку на комбінаційну атакувальну гру – той володіє світом. А прагматиків від критики рятують тільки великі успіхи. Методи Гарета Саутгейта міг виправдати тільки фінал Євро-2020. І виправдав.
Безглуздо заперечувати, що Англія заслужено вийшла у фінал. Ба більше, зробила це впевнено. У кожному матчі чемпіонату «три леви» були сильнішими за суперників. За весь турнір вони пропустили один гол – шалений удар Дамсгора зі штрафного. Водночас всі свої голи Англія забила з кількох метрів – жоден з них не назвеш «випадковим».
Так, Саутгейт не думає про естетику. Поки команда не поступається, все ОК, можна не форсувати події. Знайшла свій шанс і забила? Посилюємо заходи безпеки: більше перепасовок між захисниками, менше просування. Мало приємного для простого вболівальника, який виділив дві години на футбол. Але для англійського вболівальника у цих 1:0 вся краса.
Англійці звикли страждати, звикли розчаровуватися на кожному великому турнірі. Після 1966-го виросло два покоління, які не бачили збірної навіть у фіналі. Коли боліло стільки років, тебе не цікавить, які препарати зняли біль. Нехай навіть снодійне «Саутгейт». Воно не підвело жодного разу за турнір. А от веселі таблетки від Манчіні ледь не призвели до серцевого нападу проти Іспанії. Італія показала, що здатна програти на Євро-2020. Англія – ні.
Гнучкість і чудовий резерв
Англію легко впізнати на полі, але це не означає, що вона завжди однакова. Гарет Саутгейт вміло підбирає тактику під кожного суперника (була гарна підготовка навіть під Україну!), жонглюючи схемами. Коли потрібно було нейтралізувати фланги Німеччини, британці без втрати якості перейшли на гру з трьома центрбеками. Додаткова зброя – стандарти.
В Англії прекрасна лава запасних: Фоден, Санчо, Рашфорд. Гріліш грає мало, адже його авантюрний креатив може нашкодити команді, однак Джек виходить у необхідний момент і стає надбудовою до системи. Тріпп'єр здатен урізноманітнити будь-який з флангів. Хендерсон – грандіозне підсилення центру поля.
Здається, що цих імен не так багато, але всі вони точково підсилюють стартовий склад. Кожне з них з'являється у протоколі матчу, коли необхідно змінити якийсь компонент. А більшого й треба, адже є сталеві люди. Кейн, Стерлінг, Шоу, Магуайр, Стоунз, Вокер, Райс, Філліпс тримають височенний рівень і можуть обходитися без альтернатив.
Італія, як кажуть, має два рівноцінні склади. Нехай півтора. Але без Верратті в топ-матчах нікуди, а він не готовий навіть на 90 хвилин. Найкращий гравець – Спінаццола – травмований і рівноцінної заміни не має, а на протилежному фланзі що Ді Лоренцо, що Флоренці виглядають солодкими булочками для Стерлінга.
Вемблі
Англія грає майже весь турнір вдома, поки інші команди намотували тисячі кілометрів. На шляху до фіналу «трьом левам» лише раз довелося покинути острів – це була прогулянка Римом у супроводі збірної України. Команда Гарета Саутгейта зекономила час і сили на перельотах.
Не менший козир – рідний стадіон із заповненими трибунами. Англія має чудову підтримку, а гості Вемблі через обмеження на в'їзд мусять обходитися поодинокими вболівальниками, які проживають в Сполученому Королівстві. Атмосфера на матчах англійської збірної розкішна.
За цим скучили не тільки ми, але й футболісти. Яким би ти не був професіоналом і скільки б мільйонів не сиділи перед екранами – захищати кольори своєї країни значно легше, коли на трибунах женуть понад 60 тисяч фанів. Цей фінал, як і Євро-2020 загалом, домашній для Англії.
Англія готова до тріумфу
55 років страждань. Англійська публіка має право шаленіти та співати «It's coming home». Їй вперше за довгий час не соромно за збірну. Фанам не доводиться переживати тривожне очікування фіаско перед кожним матчем. Збірна дарує впевненість. Нарешті вдалося здолати ненависну Німеччину – як після такого не повірити у великий тріумф. Завжди були якісь «але», але не зараз.
Під перемоги часто підганяють різні обставини, які «пояснюють» успіх. Так і тепер. Місцева преса оспівує підхід Саутгейта, а футболісти нібито нарешті зрозуміли, що означає національна збірна. Це лірика. Успіх все робить красивим і правильним. Втім, ніяк не заперечиш того факту, що ця команда вірить в себе та в тренерський план. Улюбленці трибун сидять в запасі, але ніхто не ображається. «Жодних проблем. Ми ж у фіналі!» – сказав Гріліш тренеру після зворотної заміни проти Данії.
Повертаючись до початкової думки... Англія – не таке вже й зло. Друга наймолодша команда Євро-2020 зі спокійним наставником і шикарною підтримкою. Англія ганьбилася на попередніх турнірах, вилітаючи від Ісландії та не забиваючи у ворота Коста-Рики. Хіба це зло? Хіба це Іван Драго? Хіба це справжній антигерой?
Радше невдаха з мультфільму, чий план завжди провалюється і спричиняє насмішки позитивних персонажів. Такого шкода. Хочеться, щоб один-єдиний раз переміг і він, але сценаристи завжди іншої думки. На щастя, ми в реальності. Англія має хороші шанси на трофей.
- Евро-2020. Почему Италия выиграет титул
- Президент УЕФА: «ЕВРО-2020 восхищал: рекорды Роналду в группе, драма в плей-офф. Настал момент истины - наслаждайтесь финалом!»
- Игроки сборной Англии отправят призовые за ЕВРО-2020 в благотворительные фонды
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
