Дмитро ДЖУЛАЙ: "Можна себе ще в чомусь переконувати, але є факт - страшний обвал "Динамо"

Динамо Київ 25 Вересня, 15:40 811
Дмитро ДЖУЛАЙ: Можна себе ще в чомусь переконувати, але є факт - страшний обвал Динамо | 19-27
Журналіст "Футболу 24" зателефонував українському коментатору у далекий Дублін, щоб обговорити дві актуальні теми: сильні і слабкі сторони "МЮ", з яким наступного тижня доведеться зіграти "Шахтарю", а також проблеми, що переслідують "Динамо".

 

Дмитро, який вже півтора роки працює на телеканалі "Сетанта Спорт Євразія", охоче розповідає про "Манчестер Юнайтед". Проводить паралель із приходом до керма клубу у 1986 році сера Алекса. У ті часи Фергі також не все вдавалося, як не вдається зараз його співвітчизнику Мойєсу. І все ж Джулай вважає, що "з таким складом "МЮ" цілком здатний далі проходити" у Лізі чемпіонів. Коли ж мова заходить про "Динамо", за яке коментатор вболіває ще з дитинства, він зітхає, а потім вихлюпує всі думки та емоції, які накипіли упродовж тривалого часу.

- Дмитре, насамперед хочеться поговорити про "МЮ" - все-таки ви ближчі "до тіла". Про що свідчить жахливий для "червоних дияволів" рахунок 1:4 у недільному дербі?

- Це свідчить, що "Ман Сіті" грав краще за "МЮ" в одному конкретному матчі. У 89-му році Фергюсон програв 1:5, про що це свідчило глобально? Він тоді сам, здається, був впевнений у тому, що його викинуть з клубу. Мойєс працює з командою два місяці. Можна, звісно, зараз викинути тренера і ще п'ятьох спробувати упродовж сезону.

- Яку ланку ви б назвали найслабшою у команді Девіда Мойєса?

- Тут треба говорити про те, що "МЮ" влітку не зміг взяти необхідну кількість гравців. Склад, що виграв чемпіонат у минулому сезоні, не був найкращим складом. Але в минулому сезоні "Ман Сіті" був без тренера, "Челсі" на початку сезону був без тренера. Зараз в "Ман Сіті" прийшов нормальний тренер, "Арсенал" починає нагадувати себе - можливо, не найкращих часів, але все ж стає цікавішим. А "МЮ" залишився з тим самим складом.

Команда здобула титул завдяки серу Алексу, який величезну роботу провів. І це не тільки завдання Мойєса, а й клубу - додавати гравців високого рівня, як це було у випадку з ван Персі. Один Феллаїні - це не вирішення тих проблем, які були в середній лінії команди Фергюсона минулого і позаминулого сезонів. "МЮ" зараз в тому стані, коли потрібно розібратися, придивитися тренеру до команди, з якою він починає працювати. А гравцям належить зрозуміти, що потрібно цьому тренеру.

- Тобто, наразі контурів команди Мойєса - не Фергюсона, ще немає?

- Після кількох років роботи Фергюсона теж, мабуть, казали, що контурів ніхто не бачить. Контури в команди є у будь-якому випадку. Питання в тому, як ця команда намагається грати. Найбільша проблема Мойєса не стільки побудови гри стосується, як суто психологічного моменту. Він прийшов у клуб, який має вигравати усе. Десять років він просидів у клубі, в якому 4, 5, 6 місце вважалося успіхом. Але це випробування чекало б на будь-якого тренера, навіть на тренера, який вже щось виграв. Фергюсону свого часу було простіше, бо він приходив у команду, яка дуже довго нічого не вигравала. Його завдання полягало в іншому: підняти команду до першого місця, і він це зробив. У Мойєса воно інше, і йому самому потрібно знайти те, що допоможе впоратися із завданням.

- Влітку в "МЮ" зірвалося кілька серйозних трансферів. Чи достатньо Феллаїні, а також старого кадрового запасу, щоб спокійно вийти з групи у плей-офф Ліги чемпіонів?

- Ну а що Ліга чемпіонів? Шість матчів за три місяці. Головне - це чемпіонат. Зрозуміло, що від Ліги чемпіонів ніхто не відмовлятиметься. Для Мойєса це також дуже цікавий досвід. З таким складом "МЮ" цілком здатний далі проходити. Просто можна згадувати, як сер Алекс двічі з групи не виходив за останніх років 8-9. І таке було. Звичайно, якби ще кількох гравців зуміли взяти, простіше було б варіювати складом в обох турнірах. Зараз не скажеш, що в "МЮ" є велика варіативність. Феллаїні - це людина, яку Мойєс добре знає, але йому ще також потрібно звикнути до нової команди. З цієї точки зору шанувальникам "МЮ" залишається шкодувати, що зірвалися трансфери, особливо таких гравців, як Сеск.

- В чому ви бачите шанс "Шахтаря" у протистоянні з "Манчестером"?

- Мене не цікавить ця команда, тому не хочу говорити про її шанси. Про "Манчестер" я можу говорити. А "Шахтар" не дивлюся, не знаю, в якому він стані.

- Тоді перейдемо до команди, за яку вболіваєте. "Динамо" у минулому сезоні програло боротьбу за путівки в Лігу чемпіонів. Та й зараз на відстані 6 очок від заповітної зони, поступається в Лізі Європи. Які ваші думки та емоції? Що відбувається?

- В такій ситуації найбільше боїшся того, що з'явиться байдужість. Боїшся, що те, що відбувається, перестане викликати якісь емоції. Що те знущання над клубом, яке триває вже стільки років, зробить байдужим, і ти вже не зможеш переживати перед кожним матчем, під час кожного матчу, після кожного матчу, а просто навіть не дивитимешся і не думатимеш про те, як воно усе закінчилося. Ось це найстрашніше. Я думаю, що багато людей зараз відчувають щось подібне. Бо це вже не просто біль, а невідомий наступний рівень, якому ще потрібно знайти визначення. Може бути втрачена перемога на останніх хвилинах, на фініші сезону, чи продажна тварюка Бакс, яка робить гру за титул по суті. Це може бути болем. Але коли сам клуб, точніше люди, які ним керують, не відповідають вимогам київського "Динамо" - це вже зовсім інша історія.

- Ваш колега Денис Босянок сказав нещодавно, що розчарувався у Блохіні, як в тренері. Ви також?

- Мені не було в чому розчаровуватись. Мене Блохін вразив, бо я думав, що ми будемо нижче третього місця ще в минулому чемпіонаті. Мені нема в чому розчаровуватись. Я цього боявся і дуже прикро, що саме так воно відбувається. Тут теж така ситуація: ти розумієш, що нічого не буде (це моя особиста точка зору), і бачиш, як після вимучених перемог люди починають себе переконувати... Можна себе переконати, що Дід Мороз приносить подарунки в ніч з 31 грудня на 1 січня? Можна. Навіть у солідному віці. Але це не так. Можна себе ще в чомусь переконувати, але є факт: страшний обвал по багатьох показниках статистичних, ігрових за рік. Страшний обвал!

Розумієте, ті вимучені перемоги - це все одно, що людина підсіла на ставки, казино. Вона програє дуже багато, раптом виграє щось зовсім небагато і вважає: "Ось тепер мені пощастить!" Тому ми зараз стільки чуємо про "фарт", "не фарт". Мовляв, після одного маленького виграшу я відіграю все. Ні, так не буває. Це відбувається з багатьма (не з усіма, звичайно) вболівальниками "Динамо", які намагаються після кожного успішного матчу (а їх не так багато) побачити щось позитивне, щоб заспокоїти себе, у чомусь себе переконати.

- Чи допоможе зміна асистентів Блохіна якось реанімувати команду?

- Ще одне безглузде кадрове рішення у ланцюгу безглуздих кадрових рішень президента клубу. Не знаю, хто там приймав це рішення. Маю на увазі те, що відбувалося, починаючи з відставки Михайличенка після першого матчу з "Трабзонспором" у 2004 році. Тренери не приходять самі, їх хтось у цьому клубі призначає. Когось - по чотири рази навіть.

- Якого тренера потребує "Динамо"? Зокрема, цими днями згадувалися Магат і Шааф...

- Іноді складається враження, що це якийсь конгрес герентофілів обирає нам тренера: Хіддінк, Ліппі, ледь не Трапаттоні. А чому не Шенклі, наприклад? Знайдемо якогось медіума, який буде спілкуватись із потойбічним світом. Шенклі, Клаф, інші - чому не такий варіант? Я знаю, що це абсолютно нереально, що цього ніколи не буде. Але для мене, наприклад, хорошим варіантом (тут немає ідеальних варіантів, якщо зважити на те, що людина не просто прийде до команди, а прийде до клубу - дуже специфічного, в якому дуже мало людей, що відповідають вимогам київського "Динамо") є Хорхе Сампаолі, який, можливо, виграє з Чилі чемпіонат світу. Є Ернесто Вальверде, наприклад, який прийшов у "Валенсію", коли команда стояла недалеко від зони вильоту, і до останнього туру боровся за путівку в кваліфікацію Ліги чемпіонів. Він виграв, до речі, три чемпіонати Греції з "Олімпіакосом", тобто вміє працювати за кордоном. Вміє ставити цікаву, продуману гру.

Насправді є багато тренерів, які стежать за тим, що зараз відбувається у футболі, а не за тим, що було 20 років тому. Окрім Вальверде у тій-таки Іспанії завжди можна пошукати цікавих тренерів. Є у "Райо" Пако Хемес. Так, результати команди, можливо, не найкращі. Але треба розуміти, що таке "Райо", що клуб робить в першому дивізіоні, і як команда грає. Хтось мріє про динамівський футбол, хоча навіть Олег Базилевич каже, що є сучасний футбол і його вимоги, а все інше - вигадки. Але якщо комусь дуже хочеться - футбол у Пако Хемеса навіть більш динамівський, ніж у "Динамо". Це імпульсивна, мобільна гра з атаками, флангами, з високим пресингом. Але те, що відбувалося з клубом в останні 8-10 років свідчить про те, що ніякої стратегії в "Динамо" немає.

- Отож, робимо висновок: або Ігор Суркіс набереться досвіду, або доведеться чекати на іншого президента...

- У нас, людей, які вболівають за київське "Динамо", особливого вибору немає. І його ніколи не було. Цей клуб величніший за будь-кого, тим паче - за президента, як би йому не хотілося вважати себе власником. Рік заснування "Динамо" - 1927, а не рік, коли стають президентом. Тому залишається те, що й завжди: підтримка команди і спроба зробити щось, аби в клубі щось змінилося. Мені здається, що серед уболівальників "Динамо" достатньо людей, які здатні на це. Чи зможуть вони знайти необхідні форми в організації цього? Побачимо. Але, мабуть, це вже стає досить актуальним питанням.