Три очки між останнім і 14-м місцями – сухі цифри, які підкреслюють головне: цього сезону немає жодного безнадійного аутсайдера, і за його підсумками вилетять три дуже непогані команди.
З цього приводу ми вирішили замахнутися на майже неможливе: передбачити, які з команд все ж таки стануть невдахами.
Насамперед поплескаємо Фулгему та Брентфорду, яких перед початком сезону відносили до головних претендентів на виліт, але які вже на 90% гарантували собі місце в АПЛ наступного сезону. Футбол чим далі, тим більше залежить від системи і ставка на тренерів з яскраво вираженим ігровим стилем та підбором гравців чітко “під них” може переважити безліч інших факторів.
Саутгемптон
Фан-факт. Цікаво, чи не вболіває за виліт “святих” Девід Бекхем? Мільйонер, філантроп, власник футбольного клубу, зірка інстаграма і взагалі геній піару встиг дечого досягти й на полі. Одне з досягнень Бекса: рекорд АПЛ за голами зі штрафних, 18 штук. Але в останні роки до рекорду все ближче і ближче підбирається легенда Саутгемптона Джеймс Ворд-Праус, який у 2023-му забив уже 16-й гол зі стандарту.
Як тут опинилися. Проблема “святих” у тому, що крім штрафних Ворд-Прауса, запропонувати супернику їм особливо нічого. Команда, вже можна констатувати, помилилася зі ставкою на чужих юніорів: із четвірки резервістів Ман Сіті (Базуну, Лавія, Ларіос, Едозіє) двоє останніх швидко осіли на лавці, Лавія багато пропустив через травму, і лише Базуну грає в основі. Але й його придбання виглядає таким собі ходом: чим платити за ірландського воротаря 14 млн євро, можна було просто не відпускати Фрейзера Форстера.
По суті, “святі” спочатку стали однією з найбільш тренерських команд ліги, а потім за перших проблем вигнали Ральфа Газенгюттля. І добре б просто його вигнали, але на його місце взяли, м'яко кажучи, спірну кандидатуру. Нейтан Джонс домагався епізодичних успіхів у Лутоні , але – тільки й виключно у Лутоні. Шанс у Сток Сіті він упустив і раніше, потім, як ви розумієте, не зміг вивести “капелюшників” в АПЛ – і після цього підвищився в АПЛ одноосібно. Старомодний, прямо скажемо, хід для ліги, в якій навіть аутсайдери можуть собі дозволити фахівців рівня Лопетегі, Емері, Б'єлси.
Світло в кінці тунелю. Саутгемптон дуже намагається вирватися із нижньої трійки. Оршич нарешті вирвався з рабства імені слабких ліг: з огляду на те, що йому вже тридцять, можна сказати, що на чемпіонати Хорватії, Кореї, Словенії тощо він витратив якраз 12 років. Про Карлоса Алькараса з аргентинського Расінга мало хто знає щось конкретне, але він принаймні зміг до 20 років стати основним в одній із двох-трьох найсильніших команд Аргентини. Не забуваймо, що клуб минулого року посилився Расмусом Анкерсеном – футбольним директором, який побудував цей Брентфорд. Така людина заслуговує на більшу довіру.
І все ж дуже шкода, що клуб з колись найкращою академією Англії (Алан Ширер, Гарет Бейл, Метт ле Тіссьє, Тео Волкотт, Адам Лаллана, та й Ворд- Праус заслуговує на згадку) переорієнтувався виключно на трансферний вектор.
Шанси на виживання: 55%
Евертон
Фан-факт. За останні сім років “іриски” витратили на нових гравців 700 мільйонів фунтів. Це було зроблено після багатьох років існування у статусі міцного (дуже, дуже міцного) середняка, який у ЛЧ пробився “всього” один раз, але у 2007-2014 роках жодного разу не фінішував нижче восьмого місця.
Як тут опинилися. До 19-го місця команду призвела величезна низка кадрових промахів. Провалів насамперед із гравцями: щоразу гравці, які приїжджали на Гудісон, не виправдовували надій. Клуб так хотів із п'ятих-восьмих місць піднятися на перше-четверте, що зруйнував усе старе і не зміг звести нового. На виході вийшла команда із прохідним двором в обороні, яка різноманітно атакувати так і не навчилася.
Клуб змінював одного тренера на іншого, кидався від однієї концепції до іншої – і в результаті прикотився до моменту, коли вже й зірок у складі не залишилося. Хамес та Анчелотті забуті як сон; нинішній Евертон — просто прямолінійна команда з каланчею у вигляді Калверт-Льюїна попереду. Помилився клуб і з тренером – за рік Френк Лемпард не зміг поставити та продемонструвати нічого. І так, складно з нинішнього Динамо піти у безідейнішу команду, але Миколенку це вдалося.
Світло в кінці тунелю. Один з претендентів на зміну Лемпарду – Вейн Руні, і це той рідкісний випадок, коли ставка на легенду справді виглядає доречною. Першим місцем тренерської роботи «Шрека» був Дербі Каунті , в порівнянні з яким Евертон – просто клуб мрії. “Барани” дійшли до рівня, при якому:
- з клубу знімали очки по ходу сезону;
- на клуб накладали трансферний бан;
- гравцям дозволялося розірвати договір і піти посеред сезону (чим деякі й користувалися).
І в такій ситуації Руні (який і в Дербі прийшов як футболіст та став тренером аврально — після втечі Філіпа Коку) примудрявся стабільно набирати очки! У першому сезоні він просто врятував команду від вильоту, у другому – врятував би, якби Дербі оштрафували хоча б на 14 очок замість 21. Руні класно інтегрував у команду молодь – а Евертон за найкращих часів славився академією, яка виховала, наприклад, Руні. Він працював так багато, що ночував у клубному офісі – а Евертону зараз і потрібна людина, яка готова працювати 24 години на добу.
А насамперед, він зміг завоювати кохання фанатів досконалого чужого Дербі – а Евертону треба насамперед розтопити лід у серцях своїх уболівальників.
Шанси на виживання: 40%
Борнмут
Фан-факт. У 2011 Максим Дьомін купив 50% акцій клубу в третьому дивізіоні за 850 тисяч фунтів. Нині один Джефферсон Лерма за рік заробляє більше.
Прочитали вище про проблеми Саутгемптона та Евертона? Забудьте: гірше за Борнмут у цій лізі команди немає.
“Вишні” теж грають дуже погано, тільки в їхньому складі мало навіть середніх за мірками Прем'єр-ліги гравців. Якщо про Ворд-Прауса, Базуну чи умовного Коуді можна сказати, що їхня присутність у Чемпіоншипі не здивує, то Домінік Соланке швидше дивує своєю присутністю у Прем'єр-лізі. Нехай він своїми голами Борнмут до АПЛ і витяг.
Поки персона Романа Абрамовича стягувала на себе величезну увагу, інший росіянин-власник англійського клубу теж намагався позбутися активу. Максим Дьомін – об'єктивно не настільки тригерна постать, як колишній губернатор Чукотки; має англійський паспорт і немає явних зв'язків з Кремлем з 2005 року. Але, зрештою, топ-інвестор просто позбавився активу, який придбав у нижчій точці падіння (третій дивізіон, загроза банкрутства) і продав практично у вищій (АПЛ).
Дьомін остаточно продав Борнмут у грудні – і, напевно, не варто дивуватися, що в такій ситуації клуб влітку грошима не смітив. Деякі новачки “вишень” Чемпіоншип і представляли: Ротвелл з Блекберна, Таверньє з Мідлсбро... Можна навіть зрозуміти, чому Скотт Паркер, який чудово працював, був звільнений після 0:9 від Ліверпуля – можна уявити, що один такий гучний результат позначився на ціні клубу. А Паркера замінив його асистент, який раніше ніколи не тренував жодну професійну команду.
У результаті команда в переважній більшості матчів грає просто жахливо і навіть не претендує на щось, окрім поразки. Єдиний козир “вишень” – у вмінні чіпляти ті бали, які валяються на рівному місці. Камбек з 0:2 з Ноттінгемом, у якого майже всі гравці ще не встигли вивчити один одного; перемога над Лестером, що опинився в нижчій точці падіння; розгром Евертона, що опинився в нижчій точці падіння – ось три з чотирьох перемог Борнмута в сезоні. Та й четверта не вражає: це був перший тур і перемога над Віллою, що провалила гру.
Зрозуміло, що грати лише із такими суперниками неможливо. В останніх десяти матчах Борнмут набрав лише 4 очки і заслужено скотився до нижньої трійки.
Світло в кінці тунелю. Борнмут придбав не аби хто, а власник клубу НХЛ Лас-Вегас Найтс. І це, м'яко кажучи, не пересічний учасник ліги. У першому сезоні у своїй історії команда дійшла до фіналу (!) плей-офф, захоплюючи і грою, і підбором кадрів, і багато чим ще. Нині “лицарі” далеко від таких подвигів, але: а) поставити таке на потік у НХЛ майже неможливо; б) власник просто дуже багата людина і може влаштувати серйозне посилення до кінця січня.
Шанси на виживання: 30%
Вулвергемптон
Фан-факт. У сезоні-2021/22 у Вулвз була серія із восьми матчів із загальною різницею м'ячів 3:2. І навіть ці п'ять голів розійшлися по різних іграх: три мінімальні перемоги, дві мінімальні поразки, три нульові нічиї.
Як тут опинилися. На прикладі “вовків” можна відстежити, до чого призводить ставка на один ігровий стиль, без різноманітності.
Спочатку Вулвергемптон піднявся непристойно високо. Потрапляння до Ліги Європи через чемпіонат, чвертьфінал Ліги Європи – безумовно, найкращі досягнення команди за 30-40 років. При цьому «вовки» грали однаково: контратаки, гра через фланги, ривки Адама Траоре , подачі в голову Хіменесу – суперники знали про їхні трюки, але не могли їм протистояти. Колись.
Чим далі, тим більше до схеми Вулвз пристосовувалися. Звичайно, це нашарувалося на страшну травму Хіменеса, який після неї сильно здав – але й до штрафного майданчика суперника “вовки” доходили все менше і менше. На певному етапі це довело до повної ігрової скупості: тих самих восьми матчів з п'ятьма голами. Але й це було краще, ніж нічого. У ці вісім матчів увійшла, наприклад, перемога на Олд Траффорд із 15 ударами... за тайм. Завдяки ньому гостьовий рекорд за ударами на Олд Траффорд за всю історію спостережень (а це 19 років) утримує не Ман Сіті, не Ліверпуль, не умовний Арсенал, а саме Вулвергемптон.
Але до нового сезону до ігрового стилю Вулвз остаточно звикли. Бруну Лаже, якого запросили здебільшого задля різноманітності, не зміг запропонувати нічого нового. У його останньому матчі у стартовому складі вийшли 8 португальців – звичайно, національності не грають у футбол, але в даному випадку Лаже в справді тримався за всіх своїх. Ні до чого хорошого це не призвело: команда знову «впевнено» програла.
Світло в кінці тунелю. Щиро кажучи, Вулвергемптон і не виглядає повноцінним борцем за виживання. Призначення Лопетегі вже принесло свої плоди: команда почала обігравати аутсайдерiв, та й просто за грою стала набагато сильнішою. Поки рано говорити про стиль “вовків” Лопетегі – це просто закрита команда з любов'ю до контратак, в якій не може проявити себе Дієго Коста. Але команді з такою кількістю хороших гравців (деякі з них мають право ображатися на Лаже, тому що з хоча б трохи кращими виступами команди поїхали б і на чемпіонат світу) для виходу із зони вильоту виявилося досить “перетасувати склад, освіжити команду”.
Шанси на виживання: 80%
Вест Гем
Фан-факт. Минулого сезону Вест Гем після двадцяти турів мав 34 очки. Зараз у його активі на 16 пунктів менше – навіть у Ліверпуля, який летить із п'єдесталу однієї з найсильніших команд світу, регрес за балами менший. І це після міжсезоння, під час якого вдалося посилитися цілим рядом найсильніших гравців і вкотре втримати Райса.
Як тут опинилися. Є дуже серйозна підозра, що якби Вест Гемом так само керували власники, а не власник, то Моєс був би вже звільнений. Девід Салліван у парі з тезкою Голдом виганяв Пеллегріні/Біліча за набагато менше – але після смерті Голда або став сентиментальнішим, або просто відволікся на важливіші справи. Але в цей час Вест Гем грає практично без півзахисту і без ідеї.
Моєс дуже багато зробив для Вест Гема, дав можливість боротися за зону Ліги чемпіонів – але зараз є відчуття, що він починає обмежувати команду. У команді багато його гравців, людей, завдяки яким він досяг успіху. Засунути їх на другі ролі та почати обходитися без них тренер не може чи не хоче – а тим часом Лукас Пакета (основний гравець збірної Бразилії!) почувається не у своїй тарілці і не демонструє навіть третини свого потенціалу.
Світло в кінці тунелю. Після відставки Лемпарда Моєс – впевнений лідер у букмекерів у котируваннях на наступну відставку, а без нього очікується ривок не гірше, ніж в Астон Вілли при Емері. Хочеться подивитися на те, як Райс, Пакета і Скамакка грають без тактичних кайданів. Склад у Вест Гема надпотужний, але тільки в XXI столітті “молотобійці” двічі вилітали, маючи такий самий надпотужний склад. 2003-го там були Каррік, Кануте, Джо Коул, Дефо, Девід Джеймс, 2011-го – Паркер, Кін, Хітцльшпергер, Ба...
Шанси на виживання: 65%
Лідс
Фан-факт. За останній рік клуб придбав чотирьох гравців із системи Red Bull загальною вартістю 74,84 мільйона євро. Як тут не згадати, що 2015-го концерн хотів придбати Лідс цілком.
Як тут опинилися. Лідс грає в діапазоні від “непогано” до “дуже добре”, це явно найкращий аутсайдер саме за грою. “Павичі” мали обігравати Астон Віллу навіть на виїзді, але приголомшливі сейви Мартінеса та захисників (!) врятували бірмінгемцям рахунок 2:1; вони ж були ближчими до перемоги з Брентфордом, але у них не вистачило ресурсу дотиснути суперника. У результаті одне очко замість шести – а з шістьма “павичi” б відірвалися від пелотону.
Лідс має досить обмежений потенціал. Джессі Марш не веде себе як фрик і не соромиться говорити про себе як про мотиватора, але поставити команді навіть більш різноманітний футбол, ніж було у Б'єлси, він зміг. Проблема у кадрах: у вирішальний момент то Бамфорд маже, то захист дарує супернику гол. І, звичайно, замінити одночасно Калвіна Філіпса та Рафінью дуже важко.
Світло в кінці тунелю. Якщо у футболі справедливість є, то Лідс має рятуватися. Але не забуватимемо пораду Віктора Прокопенка (“не шукайте справедливості у футболі”) та песимістично назвемо Лідс одним із головних претендентів на виліт. Конкуренція в АПЛ все вище і вище: рік тому ця команда випередила беззірковий Бернлі, а тепер у ролі Бернлі може опинитися сам.
Шанси на виживання: 60%
Лестер
Фан-факт. У 13-му турі чемпіонату Джеймі Варді забив свій сотий гол в АПЛ після досягнення 30 років. Він став першим, кому вдалося забити так багато на четвертому десятку – дуже дивно, адже асоціюється цей гравець із чим завгодно, тільки не з видатним професіоналізмом.
Як тут опинилися. Ось як буває. Ти роками розвиваєш клубну структуру: академію, базу, стадіон. Багато разів поспіль еталонно потрапляєш у селекційному плані: дешево купуєш, дорого продаєш. Виглядаєш “відмінником” серед середняків і потроху все більш обґрунтовано претендуєш на те, щоб піднестися над ними, стати грандом. А потім кілька лідерів старіють – і ти опиняєшся в похмурій боротьбі за виживання, нічим не відрізняючись від вчорашніх представників Чемпіоншипу.
Те, що постарів Варді, цілком очевидно і видно за статистикою: результативність трьох останніх чемпіонатів 23-15-15, а зараз поки лише один. Важко навіть пред'являти претензії: Джеймі і так рекордно (див. “Фан-факт”) багато зробив для клубу у такому серйозному віці.
Те, що постарів Еванс, не так очевидно, але означає для клубу набагато більше. Джеймі почав більше травмуватися, помилятися, а без нього клуб почав пропускати як звичайнісінький аутсайдер. І відразу карета перетворилася на гарбуз: без ветеранів і Сьонджю став посміховиськом, й Перес перестав приносити користь. А взагалі, схоже, що Шрівадданапрабха-молодший просто охолодів до активу, який перейшов до нього після смерті Шрівадданапрабхи-старшого. 0 трансферів до останніх днів літнього вікна, Фас як заміна Фофана – просто непристойно за мірками англійської Прем'єр-ліги.
Світло в кінці тунелю. Результати на це якщо і натякають, то дуже тонко, але взагалі Лестер демонструє ознаки одужання. Тільки красивий (і трохи випадковий) гол Фергюсона наприкінці врятував Брайтон від поразки на “Кінг Пауер”; лише перший за десять сезонів АПЛ дубль автоголів врятував Ліверпуль у матчі з “лисицями”. Так, Лестер просто нездатний відіграватися, коли пропускає першим; так, він часом грає в обороні просто жахливо; але взагалі по грі він зараз виглядає набагато солідніше, ніж Евертон, Борнмут та Саутгемптон.
Шанси на виживання: 80%
Ноттінгем Форест
Фан-факт. Кріс Вуд, якого “лісники” орендували у Ньюкаслі, став 26-м (двадцять шостим) новачком команди протягом цього сезону.
Як тут опинилися. У випадку з “лісниками” працює принцип “так погано, що навіть добре”. Якби вони захотіли зробити умовні п'ять трансферів в основу, їх можна було б за каноном лаяти за те, що вони руйнують команду, яка досягла успіху. Але Форест вирішив набрати нову команду (причому із запасом: далеко не в кожній команді 26 гравців!) – і став одним із найцікавіших проектів сезону.
Ось про кого, а не про «ювентуси з мансіті», треба знімати серіали. Уявляєте це? У кожній серії по 2-3 новачка, яких представляють, про них висловлюються тренер, старожили (тобто ті, хто у складі вже цілий місяць) – і наприкінці повідомляється результат чергового туру. Виграли — добре; програли — підписати ще пару гравців. Навіщо за чудового Гендерсона брати ще й Геннессі? Мабуть, за матч проти України. Навіщо Форесту Вуд? Мабуть, через прізвище. Хоча, може, через прізвище Хеннессі, хто їх розбере...
Бос Фореста, звичайно, йде ва-банк. Трансферні витрати “лісників” вже перевищили 180 мільйонів євро – феноменальна сума. І за будь-якими канонами дворазовий володар Кубка Чемпіонів мав зганьбитися і вилетіти, але...
Світло в кінці тунелю. З останніх 10 матчів Прем'єр-ліги “лісники” програли лише два: на Емірейтс та на Олд Траффорд. Взяли чотири очки з Челсі та Ліверпулем, обіграли всіх можливих конкурентів – і взагалі йдуть у групі аутсайдерів лише через жахливий старт. Стів Купер, мабуть, справді талановитий тренер, раз зміг так швидко зліпити набір гравців у команду – та й багато хто з гравців дуже й дуже талановитий.
Шанси на виживання: 90%
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
