41-річний форвард довгий час лікувався від травми, якої зазнав навесні. В інтерв'ю SportMediaset він прокоментував свій фізичний стан та кризу «росонеррі» у Серії А (сім матчів без перемог).
- Я все ще Бог, все ще номер один: тепер я повертаюся і змінюю музику. У мене стільки бажання. Я хочу зробити так багато справ, які не встиг за ці 7-8 місяців. Я втратив час. Криза у команді? Я не хвилююся, це нормальні моменти під час чемпіонату. Тепер ми повинні мало говорити і доводити свою цінність на полі.
- Який ваш фізичний стан?
- Зі мною все гаразд, все дуже добре. Я повернувся у загальну групу і відчуваю себе вільно на полі та поза ним. Це означає, що я в порядку.
- Ви повертатесь після восьми місяців відсутності...
- Мене не було занадто довго, і це було нелегко. Я довго відновлювався, і ми це знали, але важливою є фізична реакція, яка є позитивною та покращується з кожним днем. Це перша мета, друга — повернутися на правильний шлях.
- Яким буде Ібрагімович?
- Я не хочу повертатися на поле заради благодійності. Якщо я виходжу на гру, то роблю це для того, щоб приносити результат і робити те, що завжди робив. Інакше це не було б для мене викликом, я б сидів удома та грався з дітьми.
- Чого вам найбільше бракувало за ці місяці?
- Усього. Коли ти знаходишся на вулиці і бачиш команду на полі - це зовсім інша справа. Зовні ти можеш щось робити, але на полі це зовсім інша річ, через атмосферу, напругу та уболівальників: коли я на полі, я повністю перетворююсь.
- «Мілан» переживає серйозну кризу...
- Як і в усьому, дрібні деталі мають значення. Зараз не вдалий час, але для того, щоб щось змінити, не потрібно багато речей. Якщо я можу щось зробити, я роблю це, тому що я тут, щоб допомогти. Тепер ми змінимо музику, коли я повернуся.
- Як ви допомогли команді, знаходячись поза грою?
- Я зробив те, що міг: допоміг команді іншим способом, ніж коли був на полі. Але саме на полі я можу допомогти, наскільки це можливо, і саме там я хочу бути. В останні місяці я робив усе можливе, щоб допомогти тренеру, штабу та всім. Потрібно набратися терпіння, щоб повернутися до своєї найкращої форми, а не постійно перебувати то там, то сям. Але все пройшло так, як ми планували.
- Що відчуваєте, коли заходите до роздягальні?
- Я завжди залишаюся собою, і чим ближче матч, тим більше зростає адреналін і концентрація. Я зосереджуюсь на цілях, починаю робити те, що завжди робив, щоб досягти успіху. Потім починається матч і я виходжу на поле. Але не завжди потрібно багато говорити, достатньо кількох слів, щоб дати людям зрозуміти, що робити.
- Яким уявляєте своє повернення?
- У мене є велике бажання, я не грав з командою багато місяців, і якщо у вас немає бажання, ви не повинні бути тут. Хочеться багато чого зробити, це втрачені місяці. Я не можу повернутися і все змінити, але я маю почати з повернення, щоб зробити те, чого не зробив за ці вісім місяців.
- Минулорічне Скудетто було випадковістю?
- Якщо ми перемогли, то тільки тому, що кожен зробив свій внесок, кожен пожертвував собою і взяв на себе відповідальність, коли це було необхідно. Не було шоу однієї людини, ми не залежимо від одного-двох гравців. Ми перемогли завдяки колективу. А також дякуємо уболівальникам, які надали команді неабияку підтримку.
- Результатів, однак, цього року немає...
- Я не хвилююся. Це частина чемпіонату, бувають злети і падіння. Настав час показати, хто ми є, і ми повинні довести це на полі.
- І вас теж критикують...
- Це нормально. Якщо тебе не критикують, це означає, що ти не на вершині. Я звик до цього, мене критикують вже 25 років, тому що я номер один. Але я поглинаю критику. Це як підливати масла у вогонь, і коли ти граєшся з вогнем, то обпікаєшся. Я - Бог, нічого не змінилося. Я зарядився.
- Якими тренуваннями займалися протягом цих місяців?
- Це розумовий тренінг, тому але він не дає багато адреналіну. У мене вже була така травма п'ять чи шість років тому, і я вже знав, чого очікувати. Потім три тижні тому адреналін повернувся, до цього потрібно було просто багато терпіння. Зараз у мене є величезне бажання випустити пару на полі.
- Які цілі ставите перед собою?
- У 41 рік мені ще потрібно написати багато сторінок, тому що якість не зникає, статура змінюється, фізична підготовка інша, але якість не зникає. Це те, що залишається. У моєму випадку це не змінюється.
Тим, хто не вірить в Бога, я покажу це на полі, а не на словах. Щодня з великим бажанням, але не тільки індивідуально, я хочу передати свій авторитет іншим, тому що якщо ти можеш щось змінити разом з командою, це зовсім інше.
Не все повинно залежати від мене. Я хочу все, що маю всередині, передати іншим: якщо мої товариші по команді в порядку, то і я в порядку. Якщо ми виграємо як колектив, я отримаю заряд.
У цій ситуації я не повинен мати, я повинен лише віддавати. Це теж мій виклик, ціль – не моє его. Мені 41, я граю за «Мілан», і я на вершині.
Я хочу перевести погляд на інших, я тут для них, а не для себе. Якби це була моя доля, я б сидів на острові з сигарою. Якщо я можу бути прикладом і лідером, я це роблю.
- Піолі також багато критикують...
- Це нормальні речі. Він тренер «Мілана», і якщо справи йдуть не дуже добре, правильно критикувати тренера і команду. Ми професіонали і очікуємо критики, це не приреченість і похмурість, критика - це частина роботи.
Якщо ви не можете витримати тиск критики, вам не варто займатися цією справою, але критика - це частина нашого світу, і вона корисна, тому що тримає вас на вершині. Коли ти потворний, ти можеш стати красивим.
- Що можете порадити Леау?
- У нього був фантастичний рік, він отримав нагороду найкращого гравця ліги. Потім контракт, інтерес з боку інших клубів, чемпіонат світу і все таке. Але він повинен залишатися зосередженим і думати лише про гру у футбол.
Все інше вирішено, він просто повинен думати про гру. Він став сильнішим, ніж рік тому. Тільки у цьому році всі знають, хто такий Леау. Минулого року на нього менше звертали уваги. Тепер знають, що він найсильніший з усіх, і більше орієнтуються на нього.
- Яким ви побачили де Кетеларе?
- В останні місяці я не був з командою кожен день, щоб добре його пізнати, мені потрібно щодня бути в роздягальні. На нього чиниться великий тиск через трансферну вартість, у всіх є очікування.
Де Кетеларе талант, у нього великий потенціал, йому просто потрібно знайти правильний шлях для розвитку. Він опинився в іншому місті, далеко від дому, і йому доводиться звикати до цього.
Але коли ти приїжджаєш в «Мілан», тобі допомагають, якнайкраще зустрічають, коли ти заходиш у роздягальню, ти відчуваєш себе як вдома. Він просто повинен розслабитися, а коли це станеться, тоді все і вийде.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
