Сайт 1927.kiev.ua вітає екс-динамівця Андрія Шевченка з 37-річчям і бажає здоров'я, успіхів і процвітання!
Давайте разом згадаємо найпам’ятніші моменти життя великого футболіста.
Золотий м’яч, слава, визнання, велич, «Динамо» Київ – ці слова можна продовжити ім’ям великого українця. Кожен вболівальник, почувши ім’я Андрія Шевченка, одразу згадує увесь шлях, який він пройшов, щоб досягнути таких вершин, про які тільки можна мріяти.
Початок шляху
Андрій Шевченко народився 29 вересня 1976 року у селі Двірківщина Яготинського району (Київська область). Перші роки пройшли саме у Двірківщині, згодом родина переїхала до Києва, до району Оболонь, який на теперішній час є дуже відомим. Родина у Андрія - воєнна, усі думали, що він піде по стопам батька, але зв’язати своє життя із воєнним ділом не судилось – з ранніх років Шевченко почав займатися грою мільйонів. Навчання проходило у 216 середній школі, учні якої зараз сперечаються за те, хто займе парту, за якою, у свій час сиділа майбутня легенда українського футболу. Там він і за дівчатами бігав, і макулатуру збирав, і уроки прогулював.
У дитинстві, майбутній володар Золотого м’яча, захоплювався хокеєм, але батько направив його на футбольний шлях. Коли Андрію виповнилося дев’ять років, тренер Олександр Шпаков зарахував його до столичного «Динамо». Якось, у школі намітилася поїздка до славетної Італії. Тоді Андрію було 12 років. У цей час Шевченко вже мав напружений графік – він займався футболом кожний день, поринувши цілком у спорт. І тут така нагода – побувати у країні великого футболу!
Опинившись в Мілані на стадіоні «Сан-Сіро», Андрій божеволів від щастя: «Сон! Фантастичний сон! »- думав він. З цього все і почалось – юнак кожний день думав тільки про «Мілан», про те, як було би чудово, якщо він буде грати в італійському гранді. Вдома він став ще з більшим ентузіазмом займатися, працювати над собою, над власною технікою, та поставив собі ціль – грати в «Мілані». Саме з цього періоду він став їздити на різні чемпіонати, змагання, а це відобразилось на навчанні, але вчителя любили Андрія, і тому не стали йому заважати.
Смак успіху
І ось - перші перемоги - у 1990-му році на товариському турнірі «Кубок Івана Раша» Андрій став кращим бомбардиром, причому наймолодшим з усіх учасників. Зірка футбольного клубу Ліверпуль і збірної Уельсу Іан Раш після матчу подарував Шевченко нові бутси, а у той час дістати хорошу екіпіровку в СРСР було нелегко. Радість Андрія не знала меж. Команда, в якій виступав Шевченко, в серпні 1991-го стала переможцем останньої першості СРСР серед юнаків 1976 року народження. У її складі Шевченко завоював свої перші міжнародні призи й титули. З цього, мабуть, і почалась зіркова кар’єра молодого гравця «Динамо» Київ.
Пройшли шкільні роки, прийшов час почати новий етап у житті – вступ до університету. Він вступив до Київського університету фізкультури, але не без допомоги керівництва київського клубу. Згодом він потрапить до олімпійської збірної України, що дуже вплине на його подальшу кар’єру, тому що через рік Шевченко буде вже грати у Лізі Чемпіонів, а це вже значно вищий рівень.
Один із перших таких матчей - із «Барселоною» у 1997 році, де він зробив хет-трик, тоді зустріч закінчилася рахунком 4:0 на користь киян. Вже тоді «Мілан» звернув увагу на український талант, і вже готовий був заплатити 17 млн.долалів, але «Динамо» не продало Андрія. Через 2 роки Сільвіо Берлусконі все ж вдалось домовитися із Григорієм Суркісом, і за 25 млн долалрів у 1999 році Шевченко вже став гравцем омріяного клубу. Після цього переходу до «Мілану» у Шевченка починається найкращий період у житті. За перший сезон він забив 24 м’ячі та став найкращим бомбардиром в італійському чемпіонаті.
Його стали шанувати і фанати, через декілька місяців вони не давали проходу українському даруванню, також його стали запрошувати на світські раути, де й познайомився із майбутньою дружиною Крістен Паззик, на якій згодом одружиться.
Успіхи в особистому житті відобразилися на грі Шевченка, він ще із більшим натхненням почав грати, ніби друге дихання відкрилося в ньому. Недаремно говорять, що закоханий футболіст грає втричі краще, ніж грав раніше. Щасливі моменти допомогли йому виграти Лігу Чемпіонів у складі «Мілану» в 2003 році. У грудні 2004 року Шевченко був нагороджений Золотим м'ячем, як кращий гравець в Європі. У березні 2004 року він був внесений до списку ФІФА 100, складений Пеле, у цьому ж році Шевченко отримав звання Героя України. На той час Андрій назбирав усі трофеї в Італії, і йому захотілось ще більшого.
Гіркий досвід
У 2006 році володар Супер Кубку УЄФА перейшов до лондонського «Челсі», але бажаних результатів цей крок не приніс. Адже, зігравши декілька матчів за столичний клуб, Андрій сів на лавку запасних. Після цього тренер кілька разів давав йому шанс заграти в основній команді, але у Шеви це так і не вийшло. Як підсумок його віддали в оренду ... «Мілану». Де Андрій Шевченко вже не зміг заграти як раніше.
Україна, рідна Україна
Після цих подій 29 серпня 2009 року Андрій повернувся до рідного київського «Динамо». 31 серпня в домашній грі киян з донецьким «Металургом» Шевченко дебютував і забив перший м'яч (з пенальті). На футбольній арені був ажіотаж - переповнений стадіон весь матч вітав свого кумира. Сам Андрій після гри зізнався: «Я знав, що мене люблять в Києві, але що настільки - навіть уявити не міг». 4 листопада в матчі Ліги чемпіонів між «Динамо» та «Інтером» Шевченко забив гол і був визнаний кращим гравцем матчу незважаючи на те, що кияни поступилися з рахунком 1:2. Це був перший гол Шевченка в Лізі чемпіонів за 2 роки і 16-й у ворота «Інтера» за всю його кар'єру.
Паралельно із виступами у клубі, він грав за збірну України, наймаштабніші турніри - ЧМ-2006 та Євро-2012. На чемпіонаті Європи Андрій був капітаном збірної. У першій грі українців проти команди Швеції спочатку зрівняв рахунок, а потім забив переможний гол, ставши найкращим гравцем матчу. Це був справжній «кам бек». Виходив Андрій на поле і в матчі з Францією, в матчі ж з Англією вийшов лише на заміну через проблеми з коліном. У підсумку збірна України не змогла вийти у плей-офф, але цей чемпіонат назавжди залишив слід у серцях вболівальників всієї України. 12 листопада 2012 ФФУ запропонувала йому місце головного тренера національної збірної, але Шевченко відхилив цю пропозицію.
Ось такий він – Андрій Шевченко. На його шляху було немало перешкод, але це не зламало великого динамівця. Він та багато інших футболістів будують справжню історію «Динамо» Київ, переповнену яскравими успіхами та перемогами.
Ельзара Джапарова
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
