Колишній хавбек «Динамо» і збірної України Олександр Алієв відреагував на інформацію про те, що на росії його звинувачують у тероризмі.
– Олександре, росія вас оголосила в розшук за нібито тероризм. Чули про це?
– Це повний цирк! Коли росіяни вбивають наших невинних діток і жінок, і влаштовують акти тероризму по всій нашій невинній країні, то мені абсолютно наплювати на цих півнів, що вони там проти мене відкрили. Я в цю грьобану росію не збирався їхати і збиратися не буду. У цій країні, навіть не знаю, як її назвати, – всі люди – терористи, які йдуть прямо чи опосередковано напали на нашу країну. Я б дуже хотів, щоб їх усіх знищили! Щоб цієї країни більше не існувало!
Я дуже хочу, щоб наші хлопці захопили Курськ, і я приїхав у це місто. Я там жив до 14 років. Я мрію туди приїхати. Курськ – це Україна! Бажаю всім нашим хлопцям мирного неба над головою і здоров'я. Просувайтеся далі, хлопці!
– Багато погроз отримували на свою адресу від росіян після вашої заяви?
– Та мені з перших днів повномасштабної війни пишуть: і кадировці, й інші росіяни. Погрожують постійно! Але минуло вже два з половиною роки, а я живий і здоровий. Запам'ятайте – я нікого не боюся!
Хочу сказати, що якщо я буду на передовій, то ніколи в житті в полон не здамся і не зраджу свою країну. А моя країна – це Україна, де народилися мої дітки – Алінка та Артем. Тут у мене дуже багато друзів.
Повторюсь, я ніколи в житті не здамся на полі бою! Нехай мене краще вб'ють або сам висмикну чеку з гранати, але в полон я не потраплю! Я готовий померти за Україну, тому що тут народилися мої дітки!
– А ви росіянам відповідаєте на повідомлення?
– Я ніколи не відповідаю. Просто читаю і сміюся. Ось навіть зараз під час нашого інтерв'ю росіяни мені пишуть в інстаграмі: «Ми тєбя убьєм!». Заради Бога, якщо зможете – будь ласка. Але повторюся – у полон я ніколи не здамся.
– Трохи болюча тема для вас, але все ж таки. Учора російські так звані ЗМІ взяли інтерв'ю у вашої мами, де вона сказала, що з вами не спілкується і, можливо, ви сказали слова проти росії під дулом автомата. Що можете відповісти?
– Мені все одно, що і як. Мої батьки – це мої батьки, і я люблю своїх маму й тата, хоч зараз із ними й не спілкуюся. А те, що сказала мама – це її думка. Можу відповісти відразу: під дулом автомата я нічого не кажу. Я – вільна людина і вільно себе почуваю в Україні.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!