Кот-д’Івуар
Прізвисько: Слони
Рейтинг ФІФА: 28 місце
Топ-досягнення на КАН: чемпіони-1992
Тренер: Ерве Ренар
Капітан: Яя Туре
Ставка на Сабрі Лямуші, для якого робота з грандом африканського футболу була дебютом тренерської кар’єри, провалилася. Збірна Кот-д’Івуару не зуміла подолати порівняно легку групу бразильського Кубка світу, пропустивши поперед себе не лише Колумбію, а й навіть скромну Грецію. Легковажність босів івуарійської федерації була належно покарана. Обпікшись один раз, вдруге пальці в багаття не пхатимеш. Ця метафора у футболі далеко не завжди спрацьовує, однак Кот-д’Івуар відмовився вдруге наступати на ті самі граблі, і незадовго до старту відбору Кубка Африки підписав контракт із 46-річним французом Ерве Ренаром – вмілим спеціалістом, який «зліпив» із скромної замбійської команди чемпіонів континенту-2012.
Виявилося, що працювати із зірками світового масштабу не так легко, як із сумлінними хлопцями «з провінції». Осінню кваліфікацію «слони» пройшли не без проблем, а розгромна поразка від Камеруну і домашнє фіаско у грі з ДР Конго засвідчили, що у роботі Ренара виникали певні складнощі, щось виходило з-під контролю. Тим не менше, букмекери вірять у збірну Кот-д’Івуару. За їх оцінками шанси команди братів Туре на здобуття титулу – надзвичайно високі. Більші лише в Алжиру.
Кот-д’Івуар – Сьєрра-Леоне – 2:1 (Думбія, Жервіньо)
Камерун – Кот-д’Івуар – 4:1 (Я. Туре)
ДР Конго – Кот-д’Івуар – 1:2 (Боні, Градель)
Кот-д’Івуар – ДР Конго – 3:4 (Я. Туре, Калу-2)
Сьєрра-Леоне – Кот-д’Івуар – 1:5 (К.Туре, Калу-2, Градель, Жервіньо)
Кот-д’Івуар – Камерун – 0:0
Підсумок: Камерун – 14, Кот-д’Івуар – 10, ДР Конго – 9, Сьєрра-Леоне – 1
Вивчаючи заявку, подану івуарійцями на КАН, насамперед із журбою варто відзначити відсутність багаторічного харизматичного лідера і найкращого бомбардира в історії збірної Дідьє Дрогба, який попрощався із «слонами» після закінчення Мундіалю. Натомість вистачає нових імен – Усман Вієра, молодий Вілфрід Канон, Ерік Байї із Прімери, Роже Ассале, Шейк Дукуре чи Жуніор Талло. Про їх можливості інформація поки що скупа. Тим паче, нереально спрогнозувати, чи гармонійно ці хлопці зможуть замінити ту чи іншу деталь у механізмі. На щастя, кістяк команди «слонів» зберігся – брати Туре, Тіоте, Градель, Калу, Жервінью, Баррі. Великої небезпеки і окриленої гри слід очікувати від Вілфреда Боні, який у цьому сезоні регулярно забиває в АПЛ, а кілька днів тому підписав контракт із чемпіоном – «Ман Сіті». Власне, атака з усіх ланок команди вражає найбільше.
Голкіпери: Сільвен Гбоуо («Севе Спорт»), Саюба Манде («Стабек», Норвегія), Бубакар Баррі («Локерен», Бельгія)
Захисники: Серж Ор’є (ПСЖ, Франція), Сіака Тьєне («Монпельє», Франція), Усман Вієра («Різеспор», Туреччина), Коло Туре («Ліверпуль», Англія), Вілфред Канон (АДО, Голландія), Ерік Бертран Байї («Еспаньол», Іспанія), Жан-Даніель Акпа-Акпро («Тулуза», Франція)
Півзахисники: Ісмаель Дьоманде, Макс Градель (обидва – «Сент-Етьєн», Франція), Яя Туре («Манчестер Сіті», Англія), Серж Д’ьє («Базель», Швейцарія), Шейк Дукуре («Метц», Франція), Шейк Тіоте («Ньюкасл», Англія), Роже Ассале («Севе Спорт»)
Нападники: Жервіньо («Рома», Італія), Саломон Калу («Герта», Німеччина), Ласіна Траоре («Монако», Франція), Талло Гаджі («Бастія», Франція), Вілфред Боні («Манчестер Сіті», Англія), Сейду Думбія (ЦСКА, Росія)
Малі
Прізвисько: Орли
Рейтинг ФІФА: 49 місце
Топ-досягнення на КАН: віце-чемпіон-1972
Тренер: Хенрік Касперчак
Капітан: Сейду Кейта
Збірна Малі - гарний приклад команди, яка тихо їде, але долає при цьому велику відстань. Ви не знайдете «орлів» серед лідерів у фоліантах букмекерських віщувань, ви не почуєте з уст прапороносців цієї команди зухвалих обіцянок, мовляв, ми обов’язково переможемо, ми найсильніші. Проте ось уже на двох поспіль Кубках Африки збірна Малі приходить до фінішу третьою. Спершу це було під керівництвом Алена Жиресса, потім – під орудою Патріса Кантерона. Наприкінці 2013-го збірну очолив польський спеціаліст Хенрік Касперчак, перед яким поставили чітке завдання-мінімум: вихід на КАН-2015. І він з ним впорався, благо, малійський футбол знає ідеально. На зорі 2000-х Касперчак вже працював із «орлами». В останньому турі, коли позаріз були необхідні очки, малійці на своєму полі «прибили» Алжир, який до того видав блискучу серію з п’яти поспіль перемог.
Малі – Малаві – 2:0 (Сахо, Діабате)
Алжир – Малі – 1:0
Ефіопія – Малі – 0:2 (Діабі, С. Ятабаре)
Малі – Ефіопія – 2:3 (Сахо, М. Ятабаре)
Малаві – Малі – 2:0
Малі – Алжир – 2:0 (Кейта, М. Ятабаре)
Підсумок: Алжир - 15, Малі - 9, Малаві - 7, Ефіопія - 4
Ось таким складом Касперчак збирається підкорювати Екваторіальну Гвінею. Основна маса гравців – із чемпіонатів Франції, Туреччини та Бельгії.
Голкіпери: Жермейн Берте («Онзе Кретюрс»), Сумбеїла Діакіте («Естеглаль Кузестан», Іран), Абдулайє Самаке («Бамако»)
Захисники: Фуссені Діавара («Тур», Франція), Саліф Кулібалі («Мазембе», ДР Конго), Усман Кулібалі («Платаніас», Греція), Мохамед Конате («Беркане», Марокко), Адама Тамбура («Рандерс», Данія), Ідрисса Кулібалі («Агадір», Марокко), Молла Ваге («Удінезе», Італія), Дрісса Діакіте («Бастія», Франція)
Півзахисники: Сейду Кейта («Рома», Італія), Сігамарі Діарра («Валансьєн», Франція), Якуба Сілла («Кайсері», Туреччина), Мамуту Н'Діайє («Зульте Варегем», Бельгія), Самбу Ятабаре («Генгам», Франція), Тонго Думбія («Тулуза», Франція), Бакарі Сахо («Вулверхемптон», Англія), Абду Траоре («Бордо», Франція)
Нападники: Шейк Діабате («Бордо», Франція), Мустафа Ятабаре («Трабзонспор», Туреччина), Абдулай Діабі («Мускрон», Бельгія), Модібо Маїга («Метц», Франція)
За традицією команду з капітанською пов’язкою виводитиме на поле 35-річний романісті Сейду Кейта, для якого, ймовірно, це буде останній великий форум у складі рідної збірної. Про голи у ворота івуарійців, гвінейців та камерунців повинен подбати, насамперед, Шейк Діабате, який у цьому сезоні є найкращим бомбардиром «Бордо». Ймовірно, прорве Модібо Маїгу, екс-форварда «Вест Хема». Назагал, ресурс у Касперчака доволі обмежений. Але Малі – це команда, яка тихо їде. Ви не забули?
Камерун
Прізвисько: Неприборкані леви
Рейтинг ФІФА: 42 місце
Топ-досягнення на КАН: чемпіони 1984, 1988, 2000, 2002
Тренер: Фолькер Фінке
Капітан: Стефан Мбіа
Після відсутності, яка тривала безкінечно довго – практично п’ять років, Камерун повертається на Кубок африканських націй. Повертається абсолютно новою командою, зовсім не тією, яка бездарно «злила» минулоріч бразильський Мундіаль. Без Ітанжа. Без «старичків» Ассу-Екотто, Ето’О, Макуна, Вебо. Без Матіпа і, що головне, без Алекса Сонга, який попри свій 27-річний вік, вже закінчив міжнародну кар’єру. Збірній Камеруну від цього буде тільки краще. Ті, хто зазвіздився, лише б пленталися під ногами і псували загальну картину.
Плюс – на тренерському містку залишився німецький спеціаліст Фолькер Фінке, який проаналізував помилки Кубка світу і провів блискучу відбіркову кампанію.
ДР Конго – Камерун – 0:2 (Нджіе, Абубакар)
Камерун – Кот-д’Івуар – 4:1 (Нджіе-2, Абубакар-2)
Сьєрра-Леоне – Камерун – 0:0
Камерун – Сьєрра-Леоне – 2:0 (Квеке, Мбіа)
Камерун – ДР Конго – 1:0 (Абубакар)
Кот-д’Івуар – Камерун – 0:0
Підсумок: Камерун – 14, Кот-д’Івуар – 10, ДР Конго – 9, Сьєрра-Леоне – 1
З лідерськими обов’язками блискуче впорався працьовитий хавбек «Севільї» Стефан Мбіа, а місію забивання голів взяли на себе Венсан Абубакар із «Порту» і Клінтон Нджіе з «Ліона». Незважаючи на їх результативність, головним форвардом команди Фінке буде Ерік Чупо-Мотінг, який ударно провів осінню частину сезону за «Шальке» (9 голів у Бундеслізі, 2 голи у Лізі чемпіонів). Камерун знову в одній групі з івуарійськими «слонами», які входять у трійку фаворитів турніру. Проте осінні 4:1 на користь «левів» важко забути. Цих хлопців так легко не приборкаєш.
Чупо-Мотінг - нова надія Камеруну
Голкіпери: П’єр Абого («Тоннер»), Нді Ассембе («Нансі», Франція), Фабріс Ондоа («Барселона Б», Іспанія)
Захисники: Седрік Джегуе («Котон Спорт»), Ніколя Нкулу («Марсель», Франція), Анрі Бедімо («Ліон», Франція), Франк Баньяк («Барселона Б», Іспанія), Амброс Ойонго («Нью-Йорк Ред Буллз», США), Орельєн Шеджу («Галатасарай», Туреччина)
Півзахисники: Ейонг Ено («Стандард», Бельгія), Стефан Мбіа («Севілья», Іспанія), Рауль Лое («Осасуна», Іспанія), Едгар Саллі («Академіка», Португалія), Джордж Манджек («Кайсеріспор», Туреччина), Франк Ком («Етуаль Сахель», Туніс), Патрік Екенг («Кордоба», Іспанія)
Нападники: Ерік Чупо-Мотінг («Шальке», Німеччина), Бенджамен Муканджо («Реймс», Франція), Венсан Абубакар («Порту», Португалія), Клінтон Н'Джіе («Ліон», Франція), Леонард Квеке («Різеспор», Туреччина), Франк Етунді («Цюріх», Швейцарія), Зуа («Ерчієспор», Туреччина)
Гвінея
Прізвисько: Слони нації
Рейтинг ФІФА: 39 місце
Топ-досягнення на КАН: віце-чемпіон-1976
Тренер: Мішель Дюсьє
Капітан: Каміль Зайятте
Минули ті часи, коли збірна Гвінеї сприймалася крізь призму колишнього форварда «Динамо» Ісмаеля Бангура. Ісма вже давно не грає на серйозному рівні, відповідно і в національну команду йому двері зачинені. Зараз на вістрі атаки «слонів» (не плутати з івуарійськими «слонами», «слони» гвінейські – це національне надбання!) долю матчів вирішує Сейдуба Сума, форвард братиславського «Слована». Якщо він забиває – отже Гвінея сьогодні переможе. Так було в трьох іграх відбору.
Гвінея – Того – 2:1 (Сума, І. Сілла)
Уганда – Гвінея – 2:0
Гвінея – Гана – 1:1 (Траоре)
Гана – Гвінея – 3:1 (М. Яттара)
Того – Гвінея – 1:4 (І. Сілла, Сума-3)
Гвінея – Уганда – 2:0 (Траоре, Сума)
Підсумок: Гана - 11, Гвінея - 10, Уганда - 7, Того - 6
Спершу «слони» мали небагато шансів на другу путівку з групи, поступаючись своїм конкурентам – Того і особливо Уганді. Проте фінішний спурт у 5 і 6 турах допоміг їм посісти другу сходинку. Причому, гра з угандійцями була, по суті, малим фіналом, адже від її результату прямо залежало те, хто вслід за Ганою поїде в Екваторіальну Гвінею. Голи Траоре та Сума довели, що господарі того матчу – достойніші фінального форуму.
Збірну Гвінеї тренує такий собі Мішель Дюсьє. Цей француз – місцева знаменитість, адже зі «слонами» працює вже втретє. Попередні дві спроби (на початку 2000-х і 2010-х) закінчилися для нього провалом – Гвінея «пролітала» повз фінальні форуми. І ось, нарешті вдалося. У заявці команди є кілька відомих імен – Кевін Констан, кривдник харківського «Металіста», Ібрахім Траоре з менхенгладбахської «Борусії», Мохамед Яттара з «Ліона». Проте назагал – це справжня загадка для нас. Ймовірно, у Кот-д’Івуарі, Камеруні і Малі думають інакше.
Голкіпери: Абубакар Камара («Мурсія», Іспанія), Набі Яттара («Арль-Авіньон», Франція), Абдул Азіз Кейта («Калум»)
Захисники: Абдулайє Сіссе («Анжер», Франція), Мохаммед Діарра («Оденсе», Данія), Джібріль Пайє («Зульте-Варегем», Бельгія), Флорентін Погба («Сент-Етьєн», Франція), Іссіага Сілла («Тулуза», Франція), Каміль Зайятте («Шеффілд Венсдей», Англія), Баіссама Санко («Генгам», Франція), Фоде Камара («Хоройя»)
Півзахисники: Ланфіа Камара («Мехелен», Бельгія), Кевін Констан («Трабзонспор», Туреччина), Ібрахім Конте («Андерлехт», Бельгія), Бубакар Фофана («Спортінг Мадейра», Португалія), Набі Кейта («Зальцбург», Австрія), Буна Сарр («Метц», Франція)
Нападники: Абдул Р. Камара («Анжер», Франція), Сейдуба Сума («Слован», Словаччина), Ідрісса Сілла («Зульте-Варегем», Бельгія), Ібрахім Траоре («Борусія» Менхенгладбах, Німеччина), Мохамед Л. Яттара («Ліон», Франція), Франсуа Камано («Бастія», Франція)
Календар матчів
20 січня. Кот-д’Івуар – Гвінея, Малі – Камерун
24 січня. Кот-д’Івуар – Малі, Камерун – Гвінея
28 січня. Камерун – Кот-д’Івуар, Гвінея – Малі
Не дивлячись на аванси, які ми роздали збірній Малі, а також пересторогам, пов’язаним із Гвінеєю, фаворитами групи і очевидними власниками перепусток у плей-офф видаються Берег Слонової Кістки та Камерун. На них і ризикнемо поставити. До слова, п’ять ігор прийматиме «Нуево Естадіо де Малабо», де зможуть розміститися понад 15 тисяч вболівальників. Лише Гвінея та Малі зіграють між собою на «Естадіо де Монгомо», що має аналогічну місткість.
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
