Football24 намагається поставити знак переваги у майже риторичному питанні: «яка ж кількість команд для української Прем’єр-ліги є оптимальною?»
На сьогодні у найвищому національному дивізіоні реально назбирати не більше 16 клубів, та не менше 14, адже, в іншому випадку доведеться ламати звички та грати у три або чотири кола.
Перепробували все: історія чемпіонатів України
Перший незалежний чемпіонат нашої батьківщини відбувся у не такому вже й далекому 1992 році. Тоді швиденько «згребли» до спільної купи всіх охочих. Таких «охочих» назбиралось аж 20 штук. Їх прудко розкинули на дві групи і за півроку «забабахали» турнір. Так ще й який! «Золотий» матч між «Динамо» та «Таврією» приймала на той час «ще така нічого» львівська «Україна».
І кримчани створили суперсенсацію, обіграли киян і стали першим чемпіоном України. А от у сезоні 1992/1993 у найвищому дивізіоні було вже не 20 команд, а 16. Такий формат протримався недовго. Наступного сезону на старт вийшло 18 клубів. Кілька років стабільності і знову перетрубації. З 96-го року по 2000-ий керівники гри мільйонів повернулися до календаря із 16-ою клубів. Потім два роки було 14 команд і нарешті з 2003-го і до цієї першості в елітному футбольному дивізіоні України незмінно грали 16 команд.
Все нове — це добре забуте старе
Скільки б не патякали, гуділи та верещали, що, мовляв, футбол — він великий і є поза політикою, але насправді ж все зовсім не так. Принаймні, в нас у країні політика точно не поза ним. Страшна ситуація в державі та особливо ТИМЧАСОВА анексія Криму миттєво «аукнулася» в спорті. Просто-напросто назбирати шістнадцять клубів, які готові виступати у Прем’єр-лізі виявилося важко. Відпали «Таврія» та «Севастополь», командам з нижчої ліги явно бракувало амбіцій та можливостей, тому вперше за більш як 10 років у Прем’єр-лізі грає 14 клубів. Зате Кубок зробили з матчами-відповідями. Наче б то таку схему затвердили на один сезон. А там, як то кажуть, побачимо.
Краще — ворог хорошого
Так який же ж формат кращий ?! У чому плюси та недоліки кожного з варіантів першості. «Будемо розбиратися». Більше не завжди краще. Так то воно так, але… Коли в УПЛ грають 16 клубів, то доволі часто буває, що інтрига в боротьбі за виживання жевріє дуже недовго. Команди з нижчого дивізіону часто виявляються неготовими до вимог Прем’єр-ліги. Ще один мінус це те, що відразу декілька клубів часто відверто дограють першість. Турнірних завдань у команд немає: до небес, єврокубків, вони не долетять, та й об сиру землю, зону вильоту, не розіб’ються, тому колективи просто дограють сезон та заробляють гроші всіма чесними та не дуже способами. Ще один мінус — падає рівень Першої ліги.
Також зазначимо, що у турнірі з 26 турів збільшується вага кожного поєдинку. Тому матчі, скажімо, «Шахтаря» проти майже фарм-клубів дають «команді-домінанту» ще більшу перевагу. Та й значення Кубка для «грандів» значно падає. Траплялися навіть такі «казуси» як фінал «Таврія» - «Металург». 
Плюсів формату із 16 командами також вистачає. У першу чергу, це те, що можна хоч якось навантажити календар. Звісно, наші єврокубкові «піонери» час до часу коли вигідно та й «заниють», що часу на відновлення ну просто обмаль, але «розхолоджуватися» без ігрової практики не можна. Це з року в рік доводить місяць лютий. Велетенську фору мають з країн, де як такої зимової сплячки немає. Та й, якщо відверто, то найбільшій країні Європи все-таки пасує «нащербати» бодай 16 клубів у Прем'єр-лізі. Та й багатих «дядьків» у нас в країні вистачає. А клуби, які грають в елітному дивізіоні є своєрідним «локомотивом» усього вітчизняного футболу.
Є переваги й у варіанті календаря з 14-а клубами УПЛ. Скажімо, роль національного Кубка суттєво зростає. «Гранди», у такому випадку, не те що скаржаться на перевантажений графік, а й навіть шукають можливості підтримати ігровий тонус. Тому кожен матч, так ще й за у такому випадку престижний трофей, на вагу золота. Цей сезон не показовий, зараз є юні «ленінці» (страшне словосполучення), але зазвичай, коли у чемпіонаті бере участь менша кількість учасників, то й явного баласту немає. Більше клубів зберігають бодай якусь турнірну мотивацію. Не кажучи вже про те, що рівень Першої ліги суттєво підвищується. Конкуренція суттєво зростає. Але от 26 турів за 9 місяців якось навіть несерйозно.
Слід розуміти, що живемо у дуже важкий час. Як то кажуть, не до футболу. Вже сам факт, що гра мільйонів є — це успіх. Виглядає, що справжня революція із трьома чи, ще гірше, чотирма колами, найближчим часом нам не загрожує. Отож, особисто я триматиму кулаки, що вже наступного сезону Україна повернеться до звичної схеми із 16-ма командами у Прем’єр-лізі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
