Шостого лютого свій 60-річний ювілей відсвяткував відомий динамівець 70-х і 80-х років минулого століття Володимир Лозинський.
Щиро вітаємо ювіляра і, що називається, під привід, згадаймо його зоряні моменти кар'єри в рідному динамівському колективі.
Лозинський, пройшовши всі етапи навчання у ДЮФШ «Динамо» (перший тренер – Олександр Леонідов) і провівши чотири сезони в дублюючому складі «біло-синіх» вперше з'явився в основному складі у матчі-відкриття 38-го чемпіонату Радянського Союзу 4 квітня 1976 року в домашній зустрічі з московським «Динамо», вийшовши на заміну на 75-й хвилині замість Володимира Безсонова.
- Коли Валерій Лобановський перший раз сказав, що я вийду в основному складі природно, це було несподіванкою. Все-таки на моїй позиції грав сам Трошкін, а в складі команди - заслужені майстри спорту, володарі Кубка кубків УЄФА, гравці збірної СРСР, - згадує Володимир Федорович.
Провівши ще чотири зустрічі у весняному чемпіонаті того року Володимир на весь голос заявив про себе у другій частині чемпіонату 1977 року.
- Виступати за першу команду було для мене мрією. Як зараз пам'ятаю, у мене навіть руки тремтіли від хвилювання, а Трошкін підійшов, обійняв і каже: «Володя, ти вмієш грати, виходь і покажи». Після цього з'явилась впевненість, наснага, і кінець сезону я дограв в першому складі. Згодом В одному з своїх інтерв'ю він говорив: «Якщо я не піду, Лозінський не заграє». Я йому за це дуже вдячний, і коли зустрічаємося у матчах ветеранів, завжди кажу йому про це. Тоді в команді у кожного з молодих гравців був свій вихователь, так би мовити, старший наставник. Моїм «опікуном» був саме Володимир Трошкін, чиє місце на полі я надалі і зайняв.
Кар'єра в київському «Динамо» у Лозинського, що називається склалася. За підсумками чемпіонату СРСР 1977 року він вперше виграв у складі команди золоті медалі, повторивши це досягнення в 1978 і 1982 роках.
Двічі разом з «біло-синіми» він підіймав, як тріумфатор в 1978 і 1982 роках кришталевий Кубок Радянського Союзу, а в 1977 і 1980 роках завойовував Кубок сезону (аналог нинішнього Суперкубка). В 1979-м у списку 33-х кращих футболістів Лозинський, був визнаний кращим правим захисником року. Чотири рази динамівець виходив на поле у складі збірної СРСР.
Самим примітним для Лозинського став відрізок, коли київське «Динамо» не програвало в 45-ти матчах поспіль (у чемпіонатах СРСР 1980, 1981 рр.), і у всіх них він відіграв без замін! І зовсім не випадково його знайшла заслужена нагорода у вигляді спеціального призу від однієї з центральних газет з написом: «Незамінний».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
