Він говорить правильні слова, зокрема, про відкритість роботи федерації, створення внутрішнього органу розслідування та ставку на розвиток масового футболу. Тепер будемо активно стежити за роботою ФФУ. Вона у нас тепер відкрита та ближча до громадськості. Однак висновки з виборів не такі вже й оптимістичні.
1. «Кулуари» вирішили результати виборів. 99 % відсотків представників колективних членів йшли до Будинку футболу з розумінням, кого вони будуть підтримувати. Це була не боротьба програм і дискусія, як рятувати наш футбол, а звичайний розрахунок: хто кому і що запропонує. Один кандидат активно спілкувався з колективними членами, інший — робив це у міру сил, останній — вирішив взяти харизмою. Не взяв! Чи хотів? Це вже інше запитання. Але для людей, які нині обирають президента ФФУ, такий стан справ — нормальне явище. Так було з 1990-х, так продовжується і зараз. Для них такі домовленості звичні, здавалося, так і має бути. Адже нам ще й оновлення автопарку пообіцяли! Вони обирали між домовленістю опинитись у Виконкомі, чи хоча б отримати там своїх представників, та просто дискусією навколо теми, як нам рятувати український футбол. Не важко було спрогнозувати їх рішення.
2. Король пішов? Зустрічаймо нового короля? Час правління Анатолія Конькова — це час, коли «Шахтар » себе почував лідером українського футболу не лише на полі, але й у кабінетах федерації. Можна скільки завгодно сперечатися, наскільки ця допомога впливала на результат. Але те, що вона була, взагалі не викликає сумнівів. До епохи «Шахтаря » в українському футболі була ера іншого клубу. Час, коли можна і здавалося б треба було приймати рішення для однієї команди. І дуже б не хотілося, щоб ми знову отримали привілейований клуб. «Шахтар » вже розпочав критикувати цей Конгрес. Але чому представники клубу мовчали декілька років тому? Все влаштовувало?
3. Очищення нашого футболу не буде. Коли дивишся на перших помічників нового президента, стає страшно. Придивіться уважніше: депутат, котрий голосував за диктаторські закони, через які почалися масштабні кровопролиття. Плюс функціонер, який конфліктував з фанатами. Йому ж приписують активну роботу по залученню тітушек для бійок з представниками Майдану. Додайте сюди й віце-президента, який не виходив з кабінету попереднього очільника ФФУ. Прізвищ особливо називати не потрібно. Про все це знає навіть Google. Мій колега — Семен Олександрович Случевський — мені закинув: мовляв, назви прізвища нових менеджерів. Та хіба їх хтось шукав? Звідки вони могли з’явитися, якщо система побудована таким чином, що для того, аби стати президентом організації потрібно домовитися з нинішніми колективними членами федерації? Приємно бачити у Виконкомі колегу Артема Франкова. Сподіваюся, він буде об’єктивним і послідовним. А ось представників фанатів у Виконкомі поки помічено не було. Хоча обіцяли.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
