Матч Ліги Європи між англійським «Евертоном» та українським «Динамо», що пройшов у Ліверпулі, це ще раз підтвердив.
Почну із глядачів, які вже другу сотню років щотижня заповнюють стадіон у Ліверпулі. Для них футбольний матч — це частина життя. Тому усі квитки на усі матчі «Евертона» в чемпіонаті Англії завжди продані. Уявіть собі, що на східну околицю Ліверпуля, де знаходяться два футбольних стадіони, не ходить ні метро, ні електричка. Попри це, жодних заторів на вузьких вуличках навколо стадіонів ані до, ані після матчів не буває. Яким же чином на стадіон щотижня прибуває майже п'ятдесят тисяч людей без жодної штовханини?
Усе просто — кожен уболівальник щораз йде на своє місце, з якого дивиться футбол двадцять разів на рік. Отримує це місце у спадок від діда чи прадіда, який так само усе життя ходив на стадіон. У Ліверпулі змінити команду із «синьої» («Евертон») на «червону» («Ліверпуль») менш реально, ніж чоловіку стати жінкою чи навпаки. Саме ці вірні уболівальники є джерелом фінансового процвітання своїх команд, і саме вони, а не тренери та власники клубів, визначають як має грати їхня команда.
Після гри українські журналісти запитали Сергія Реброва, чи потрібна команді підтримка повного стадіону у матчі-відповіді? Перекласти це запитання англійською було неможливо — місцеві все одно б не зрозуміли. У «Евертона» та інших місцевих клубів повний стадіон був, є і буде завжди - змінюються лише гравці, тренери, спонсори. У нас — навпаки. Англійські уболівальники йдуть тепер на футбол як в театр: підтримувати оплесками хорошу гру і освистувати погану. Англійські фанати-хулігани, які ходили на стадіон, аби себе показати, залишилися у далекому минулому. Зате ми щасливі від фанатського сектора на майже завжди напівпорожньому «Олімпійському», який створює хоч який шум. Щоправда, кричить цей сектор те чи інше за командою вожака, незалежно від того, що відбувається на полі.
Чому я про це так довго? Тому що сам футбол на ліверпульскому стадіоні «Гудісон парк» пройшов під диктовку глядачів. Вони освистували свою команду доти, поки та не побігла уперед і не зім'яла захист «Динамо». Наші виявилися не готові до того, що суперники, які очевидно поступаються динамівцям в усіх компонентах гри, зуміли здобути перемогу за рахунок волі та ентузіазму, замінивши ними майстерність. Нинішній «Евертон» - це не «Челсі», «Манчестер Сіті», «Арсенал» та інші англійські лідери. У «синіх» ліверпульців є лише один футболіст високого класу — Лукаку. Він і «зробив гру», показавши динамівцям, як має грати справжній лідер команди.
Матч-відповідь може закінчитися по-різному. Та хто б не переміг, футбол у Ліверпулі і футбол у Києві ще довго залишатимуться різними видами спорту. 19 березня ми традиційно побачимо у центрі Києва стихійне лихо — перекритий транспорт, зачинені виходи із метро, багатотисячний натовп, який штурмує ворота стадіону за одну хвилину до стартового свистка і решту «принад» нашого футболу. І ми цьому раді — бо ж «люди прийшли на футбол»! Ну і як це перекласти англійською?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
