Молодий фахівець вважає, що досвід комунікацій із відомими у колишньому футболістами, які потрапили до цієї ж групи тренерського навчання, допоможе йому у тренерському майбутньому.
- Василю Вікторовичу, які у Вас залишилися враження від навчання у Центрі ліцензування ФФУ за програмою «PRO»-диплом УЄФА? Як вважаєте, чи змогли Ви набути якісь нові навички для себе, як починаючого тренера?
- Я набув чимало досвіду під час навчання. Коли я тільки розпочинав тренерську кар'єру, вважав, що все-таки трохи розбираюся у футболі. Але після того, як я почав вчитися, зрозумів, що немає меж досконалості - потрібно постійно рухатися вперед. Упевнений в тому, що ці курси принесуть мені чимало користі. Можу сміливо стверджувати, що на багато речей у футболі я тепер дивлюся зовсім з іншого боку.
- Наскільки комфортно Ви почуваєте себе в групі з такими відомими в минулому футболістами, як Андрій Шевченко, Сергій Федоров, Дмитро Михайленко? Напевно, у вас неодноразово була можливість протягом навчання поділитися особистим досвідом та послухати свіжі тренерські ідеї колишніх футбольних зірок та своїх нових колег...
- Мені пощастило з групою, хлопці пограли на високому рівні. Можу сказати, що багато корисного я для себе взяв не тільки під час навчання, а також у бесідах з колегами. У побуті вони зовсім інші люди, ніж були на футбольному полі. Вони реальні, вони справжні. У них є, чому повчитися, а я не соромлюся ставити запитання і завжди відкритий для нових речей. До того ж, у мене є своя тренерська позиція, якою я також готовий ділитися з колегами.
- Ви досить швидко пройшли період, коли з відомого футболіста перетворилися на молодого і перспективного тренера. Чи складно було перейти на нову хвилю і почати мислити, як тренер?
- Я сам неодноразово ставив собі це питання. Сам не зрозумів, яким чином це так швидко зі мною сталося. Я настільки зайнятий роботою, щодня відбуваються різні події у клубі, що у мене навіть не було можливості озирнутися і подумати про старт своєї тренерської кар'єри. Через мене проходить величезний обсяг інформації, а також багато питань, які потрібно вирішувати не завтра, а тут і зараз. Це стосується і команди в цілому, і атмосфери всередині колективу, і звичайних побутових питань, бо усі футболісти - теж люди.
- Взимку Ви разом з Ворсклою базувалися у Туреччині, де команда проходила міжсезонний збір. Так вийшло, що попередня сесія навчання проходила там само, і у Вас була унікальна можливість поєднати роботу з навчанням. Що Ви відчували, коли розповідали хлопцям про тренерську роботу з позиції викладача?
- Я просто займався своєю справою. Так, у мене була робота і навчання одночасно. Наша команда знала, що я проходжу курс, але при цьому ми працювали і готувалися до другої половини сезону. Коли група приїжджала, щоб ознайомитися з тренувальним процесом «Ворскли», багатьом нашим хлопцям було приємно, особливо мотивація зашкалювала у молодих гравців. Все-таки не кожен день є можливість побачити зірок такого масштабу. Тому вважаю, що процес було побудовано правильно і з користю як для моєї команди, так і для моїх колег. Крім того, хочу зазначити організацію всього навчання. Ми були і в Швейцарії, і в Туреччині. Різні бесіди, зустрічі, практичні вправи - весь цей досвід знадобиться мені в майбутньому.
- Що Вам сказало керівництво клубу з приводу навчання та отримання тренерської ліцензії «PRO»? Чи готові з Вами продовжити співробітництво?
- Я не хочу загадувати на майбутнє. Я займаюся улюбленою справою в улюбленому клубі. Щось у нас виходить, а щось не виходить, але це футбол. Це реалії тренерської кар'єри. Важливо, що є довіра з боку президента, є підтримка з боку вболівальників. Дуже важливо, щоб команда демонструвала результат - тоді легше і тренеру, і футболістам. «Ворскла» зараз знаходиться на правильному шляху. Вірю, що команда буде рости, процвітати і досягати великих успіхів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
