Не расизм, так ксенофобія

Динамо Київ 11 Жовтня, 16:28 2588
Не расизм, так ксенофобія | 19-27
Україна знову винувата.

Причому, провина йде по черзі із Заходу на Схід, із Сходу на Захід. Спочатку "Металіст" викинули з єврокубків (хоча то була і не ФАРЕ), потім Львів на трибунах показав стяг із (який жах!) левом. Потім Харків ледве без глядачів не залишили. І ось знову черга Львову.

Скажіть, будь ласка, Ви любите дітей? Тобто, коли Ви йдете з роботи, Ви кому будете купувати морозиво - сусідньому чи своєму? Ні-ні, справа не в тому, що ви не любите чужих дітей - чому ж ні, Ви іноді до них вітаєтесь, а оцього сусідського хлопчака іноді ласкаво погладите по потилиці. Можна любити чужих дітей. Можна дуже сильно любити чужих дітей. Але ніколи так сильно, як своїх.

Збірна України - це діти нашої держави. І ми, українці, їх любимо. Не за те, що вони хороші футболісти - буває частіше навпаки, коли ми сваримо наших хлопців. Але ми все одно їх любимо, тому що вони - українці.

Але за думкою сумно звісної ФАРЕ любити українське - це ксенофобія. Вони намагаються нас зґвалтувати - бо нав'язування любові це і є ґвалтування. Виявляється, любити треба все що завгодно і кого завгодно, але тільки не українське. Кажуть, треба любити серба - значить, треба любити серба. Кажуть, треба любити бразильця - значить, будемо любити бразильця. Хіба не так? А завтра кого ми маємо любити? Зімбабвійця? Папуаса? Пінгвіна з Антарктиди?

І яка це, врешті-решт, ксенофобія? Ми з насолодою дивилися матчі Камеруну у 90-х і Сенєгала у 2002-у. Ми любимо Вукоєвича та Калініча - і щиро бажаємо їм успіху у збірній Хорватії. Хорватії, чуєте? Бо вони сини тієї землі!  Чи хіба вони зозулі , що ми повинні виховувати та давати путівку до життя чужим дітям?!

Починаючи з серпня, ФАРЕ зареєструвала 22 випадка «проявлення расизму та ксенофобії». «Верніть нам нашу збірну» у Львові, з портретами Девича та Едмара з надписом «СТОП» - останній. І, звичайно ж, ФАРЕ ніби тільки на Україну і чекала. Але найбільш постраждали чомусь «Карпати».

Звичайно, вітчизняні гравці належного класу самі по собі не з’являться, як гриби після дощику. Треба фінансувати галузь молодіжного футболу. Можливо, чемпіонат Європи у Франції ми будемо дивитися по телевізору. Не в перший раз. Але надалі будемо насолоджуватися грою наших футболістів. Наших рідних дітей.