Чим зайняті голови наставників команд? Судіть самі.
Мірча Луческу про теорії змови
- Коли я тільки приїхав в Україну, одна і та ж команда вигравала золото багато років поспіль. І дивним чином ця ж команда з року в рік проводила найважливіші матчі тільки починаючи з середини сезону... Перша ж гра «Шахтаря» під моїм керівництвом - і ми одразу в першому турі зустрічаємося з «Динамо». Причому в Києві. Тобто сезон відкрився суперпоединком, це нонсенс! Ми перемогли з рахунком 2:0. М'ячі забили Левандовскі і Дуляй. Слідуючи спортивним нормам, другий круг повинен був починатися матчем, тільки вже в Донецьку. Але Федерація терміново змінила формат чемпіонату - прямо в процесі його проведення: поєдинок «Шахтар» - «Динамо» був перенесений на останній тур. Тоді я зрозумів, що відбувається щось не те.
Наступний приклад: сезон - 2008/09 нам довелося починати з двох виїзних зустрічей - обидві у Львові, що, по-перше, некоректно по відношенню до команди-чемпіона. По-друге, суперечить футбольної етиці. Для команди чемпіонат не може стартувати з двох виїзних поєдинків поспіль, тому що футболісти грають, насамперед, для своїх уболівальників! У результаті «Шахтар» з перших же турів втратив п'ять очок і завершив коло в середині турнірної таблиці... При цьому раніше жодна команда не проводила два виїзних матчі на старті сезону. Як правило, завжди була одна домашня гра і друга на виїзді. Чому я про це згадую? Тому що це яскраві приклади того, як формат чемпіонату може вплинути на результати, продемонстровані командою! Звертаю увагу: в тому ж році ми провели матч з «Барселоною», вийшли у фінал Кубка УЄФА і завоювали його, вибивши «Динамо» за підсумками двох зустрічей у півфіналі.
Я вже проходив через подібну ситуацію в Румунії, коли «Стяуа», команда сім'ї Чаушеску, перемагала у 100 матчах поспіль! Просто неймовірно! На щастя, в Україні до цього ще не дійшло... Хоча по суті дуже нагадує.
Сергій РЕБРОВ про те, хто робить гравців команди сильніше і зліше
- Насправді, я дуже поважаю Луческу. І мені дуже цікаво з ним спілкуватися. Цей фахівець досяг дуже багато чого в українському, турецькому, італійському, румунському футболі. Але неприємно слухати такі слова про наш чемпіонаті і про мою команду. Це єдиний негатив, який я можу відзначити у тренера «Шахтаря».
Раніше, звичайно, подібне сприймали дуже близько до серця. Зараз я розумію - напевно, у нього така стратегія. Мені це не дуже цікаво. Я дивлюся за своєю командою і сподіваюся, що хлопці теж не слухають, а якщо й слухають, то це робить їх сильнішими і злішими.
Звичайно, є відрив, який надає психологічну впевненість хлопцям. Але на кожну гру треба виходити, не зациклюючись на відриві. Треба думати, про підготовку до конкретної гри а не дивитися на матчі суперників.
Ми знаємо гру «Шахтаря», вивчимо її ще. Треба нікого не боятися, а виходити і грати у футбол.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
