Роман Сиволап
Епіграф
«Игра показала, что Шахтер сдал свой пост, а молодой Ребров чисто переиграл деда Луческу!» - цитата відгуку уболівальника з офіційного сайту «Шахтаря».
Матчі «Шахтаря» та «Динамо» є головною окрасою чемпіонату України. При всій повазі до інших учасників, жоден інший матч не дарує стільки емоцій, не відрізняється такою безкомпромісністю та жагою боротьби. Без емоцій світ стає безбарвним. Вічні вороги-суперники приносять у нашу першість фарби, яких не вистачає іншим командам. Завдяки цьому кожен матч українських грандів є видовищем, що приваблює глядачів.
Іноді здається, що футболісти, тренери, уболівальники готові знищити опонентів. Але необхідно розуміти, що «Динамо» та «Шахтар» потрібні один-одному. Без такої боротьби українські турніри втрачають сенс. Конкуренція змушує команди прогресувати. На жаль власники футбольних клубів поки не бажають будувати конкурентну лігу. Органи, які повинні піклуватися проблемою розвитку футболу зосереджені на відстоюванні інтересів окремих клубів. Тому, не завжди протистояння українських грандів проходило в чесній боротьбі, не завжди конкуренція «Динамо» та «Шахтаря» поза полем йшла на користь українському футболу.
Не дивно, що перед зустріччю були побоювання, що арбітр матчу Анатолій Жабченко, який не має бездоганної репутації, зуміє не зіпсувати свято футболу. Але незважаючи на оригінальне трактування деяких футбольних правил Жабченко в цілому зумів не завадити командам продемонструвати всі свої можливості. Це дає змогу поговорити про футбол, а не про суддівські помилки.
Склади та тактичні рішення. Сергій Ребров продовжує будувати командну гру «Динамо» на основі тактичної схеми 4-1-4-1, контролю м’яча та при застосуванні пресингу. В матчах з «Фіорентиною» кияни не зуміли показати все на що здатні. «Фіалки» запропонували динамівцям в’язкий футбол і змусили їх виглядати втомленими та безпорадними, особливо, у другому матчі. Зважаючи, лише на два дні відпочинку після невдалого матчу в Флоренції в багатьох були побоювання, щодо спроможності киян чинити гідний опір «Шахтарю» в битві за чемпіонство.
Матч у Львові показав, що підопічні Реброва виявилися не тільки спроможними грати на рівних з «Шахтарем», але в багатьох компонентах переважати суперника. У Луческу була можливість вивчити гру «Динамо» та ретельно підготуватися до двобою. Але здивувати Реброва, запропонувати щось нове у «містера» не вийшло. Що дивно, футболісти «Шахтаря» не виглядали свіжішими.
Склад «Динамо» був прогнозованим. На вістрі атаки вийшов Артем Кравець, який не з’явився на полі у матчі відповіді Ліги Європи. Джермейну Ленсу відпочинок забезпечив шведський арбітр Еріксен, який вилучив його в першому таймі в Флоренції. Александар Драгович також мав можливість перепочити тиждень. Дискваліфікованого Даніло Сілву на правому фланзі захисту замінив Домагой Віда.
Список з одинадцяти футболістів від Луческу мав два незвичних прізвища в обороні. Зліва в захисті вийшов Ісмаілі, в центрі оборони Сергій Кривцов. Тренер «гірників» вирішив, що бразильський захисник краще справиться з нейтралізацією лідера киян Андрія Ярмоленко ніж досвідчений В'ячеслав Шевчук, якому в травні виповнюється 36 років.
Мірча Луческу застосував традиційну схему 4-2-3-1. Пару опорних хавів склали Фред та Степаненко. При атаках донеччан бразилець часто зміщувався на фланг, намагаючись створити чисельну перевагу. Саме це було одним з небагатьох тактичних рішень, яким досвідчений румунський фахівець намагався здивувати Реброва - не вийшло. В атаці зміщення Фреда якусь особливу гостроту не створили, а при втраті м'яча відсутність помічника в центрі ускладнювала завдання Степаненко не дати розгорнутися атакам «Динамо».
Витримавши штурм «гірників» у перші хвилини зустрічі, динамівці почали пресингувати гравців «Шахтаря» на чужій половині поля. З кожною хвилиною кияни збільшували тиск на суперника. Особливо вдало в такому стилі кияни діяли на початку другого тайму. У ці хвилини донеччани з великими труднощами переходили середину поля.
Кияни не грають на відбій. Динамівці навпаки дуже впевнено долали пресинг та виходили в атаку. Одну з головних ролей у початку київських атак відігравав Олександр Шовковський. Сорокарічний воротар «Динамо» довів, що здатен розкривати нові грані свого таланту. Партнера по команді 15 разів залучали СаШо до розіграшу комбінацій. Олександр виконав 91 % точних передач. У матчах Ліги Європи середній результат за цим показником був значно нижчим - 58 %.
Сергію Рибалці та Юнесу Беланді за прямими функціональними обов'язками належить знаходити партнерів точними передачами. В другому таймі Сергію та Юнесу раз за разом вдавалося долати затухаючий пресинг «гірників». Це не може не тішити уболівальників «Динамо». Команда набуває досвіду дій проти сильних суперників. Гра команди стає осмисленою. Хоча для гідної гри в Лізі чемпіонів необхідно зменшити кількість втрат м'яча на власній половині поля - класні команди покарають за кожну таку втрату. Найбезпечніший момент «Шахтаря» в цій зустрічі виник якраз після втрати Рибалки. Якби Луіс Адріано був холоднокровніше, то Сергій перетворився з одного герої в головного антигероя зустрічі.
Небезпечний Ленс та низька ефективність. Найбільша гострота в цьому матчі створювалася нападником збірної Нідерландів. Ленс тричі міг забити сам, щоправда в першому таймі судді помилково зафіксували офсайд, виводив на ударні позиції Кравця та Беланду. Унікальні швидкісні дані голландця дозволяють йому загострювати ситуацію в матчах з найсерйознішими суперниками.
Але Ленсу не вистачило холоднокровності при завершені. Забий Джермейн на початку другого тайму і кияни вже могли починати святкувати чемпіонство. Класна команда відбудеться тільки тоді, коли в «Динамо» з'являться гравці здатні забивати в таких матчах.
Справжній капітан. Олександр Шовковський пройшов з «Динамо» великий шлях. Перший номер переживав з киянами часи підйомів і падінь. Олександр увібрав у себе весь досвід «Динамо» часів незалежності. Можна сказати, що він є втіленням футбольної мудрості українського футболу. У цій зустрічі Шовковський чесно зробив свою справу, відбив кілька обов'язкових м'ячів, врятував команду після удару Луіса Андріано.
Про участь Шовковського в комбінаційній грі вже йшлося вище. Така манера гри змусила згадати кращі роки Ван дер Сара часів вангалевського «Аяксу».
Крім того, капітан «Динамо» вкотре в цьому сезоні виступає в ролі миротворця, стримавши розгніваних гравців від «суду Лінча» над Луісом Андріано після підлого удару, нанесеного бразильцем Ярмоленко. Лідерські якості Шовковського дозволяють уболівальникам очікувати вдалого завершення сезону та повернення титулу кращої команди України до Києва.
Завершення ери Містера. Мірча Луческу створив сучасний «Шахтар». Скромна провінційна команда перетворилася на лідера українського футболу та постійного учасника плей-офф Ліги чемпіонів. «Гірники» наблизилися на відстань кількох кроків до кращих команд континенту. У внутрішніх змаганнях донеччани протягом п'яти років практично не мали суттєвих проблем. Але амбіційний Ахметов вимагав більшого. Досвідчений румунський фахівець завжди міг вдало маніпулювати думкою оточуючих та ніколи не брав відповідальність за невдачі на себе. За версією Луческу кожна поразка «Шахтаря» була обумовлена суддівською підступністю, слабкістю першості України, зв'язками Григорія Суркіса, невдалим календарем.
Думка «містера» підсилювалася та поширювалася численними ЗМІ. У той же час, критичний погляд на гру «Шахтаря» був заборонений. Серйозний аналіз тактики та стратегії команди Луческу взагалі не проводився. Численні експерти футбольних каналів, інтернет-видань співали оди чемпіонам України, не спромігшись, навіть, пояснити основні моменти побудови гри «гірників». Більш-менш гідні аналізи окремих блогерів-любителів (кращий з них Alex Gramm) за кордони специфічного блогерського середовища не виходили.
На мій погляд, головні фактори, що не дають розвиватися далі «Шахтарю» це відсутність тактичної гнучкості та методи комплектування команди.
«Гірники» протягом багатьох років грають за схемою 4-2-3-1. Після втрати Фернандіньо команда втратила гармонічність в середині поля, саме бразилець зв'язував в єдине ціле український захист та бразильську атаку. Вілліана замінив Тайсон, Мхітаряна - Алекс Тейшейра, а втрату Фернандіньо поки що ніхто не здатен компенсувати. Шукати тактичні шляхи підвищення ефективності гри при наявних виконавцям Луческу не збирається - чекають на нового Фернандіньо, але марно чекати можна довго.
Ставка лише на бразильський ринок футболістів перестала виправдовувати себе. Чемпіонат світу показав, що в Бразилії зараз великі проблеми з футбольними талантами. При цьому, найталановитіші навіть в мирні часи не поспішали вибирати в першу чергу «Шахтар». Відрізати себе від інших футбольних ринків не раціонально. Але зібравши велику бразильську діаспору «гірники» створили великі проблеми для адаптації не бразильців. Всім відомо, що три бразильці в команді це вже банда, яка починає диктувати умови всім іншим гравцям. У «Шахтарі» бразильців тринадцять. Вони почувають себе як удома, але чи сприяють такі комфортні умови прогресу гравців? Крім того, селекціонери «Шахтаря» та Мірча Луческу банально не вгадали придбавши дорого розпіареного Бернарда, який не готовий грати в атлетичний європейський футбол.
Незважаючи на великі фінансові вкладення в академію, за роки роботи румунського фахівця у основному складі донеччан заграв лише один її вихованець - Ярослав Ракицький. Луческу принципово не бажає давати шанс молодим українським гравцям. Виникає питання - навіщо донеччани переманюють в свою академію практично всіх найкращих юних гравців України?
Як приклад, у цьому матчі зліва в захисті вийшов грати посередній бразилець Ісмаїлі. Дуже талановитий Едуард Соболь грає в оренді в «Металурзі». За задумом, таким чином Соболь набирає досвіду та повернеться в «Шахтар» вже готовим гравцем. Але на практиці такий метод не працює - жоден гравець ще не повернувся з оренди до основного складу.
Зараз додалися проблеми викликані війною. Мріяти про успіх команди в Лізі чемпіонів, коли «Шахтар» не має можливості повернутися в Донецьк наївно. Хоча фінансові можливості власника клубу Ріната Ахметова залишаються значно кращими ніж у інших українських «меценатів футболу».
Крім того, на внутрішній арені головні конкуренти динамівці отримали гідного тренера. Та й Маркевич з «Дніпром» можуть створити серйозні проблеми. «Шахтарю» необхідні стратегічні зміни. Не думаю, що Луческу буде міняти свої принципи. Крім того, якщо «містер» навіть вирішить щось змінити для отримання результатів необхідні роки, а вік Луческу вже не юний.
Мірча Луческу заслуговує на велику пошану від вболівальників «Шахтаря», але час невблаганний, клубу необхідні стратегічні зміни.
Епоха Реброва. Сергій Ребров зупинився за крок від першого серйозного досягнення в якості тренера. «Динамо» не має таких проблем, як «Шахтар» тому в клубі є можливість розвиватися. Поки що тренерському штабу Реброва вдається досягти прогресу. Сергій Станіславович проявляє себе, як справжній лідер, позитивні результати надають йому впевненості та досвіду перемог. Дуже важливо, щоб Ребров зумів закріпити в команді цей дух переможців.
У тактичному плані «Динамо» зараз виглядає привабливіше «Шахтаря», незважаючи на те, що «гірники» мають не поганий склад. Чари психологічного тиску від Луческу на тренерів «Динамо» не діють. Луческу не вдалося перехопити ініціативу, кияни здобули позитивний для себе результат.
Київська команда перебуває на висхідній лінії в розвитку. Як далеко піднімуться кияни буде залежати від багатьох факторів, але важливу роль зрозуміло буде відігравати сам Ребров, його бажання не зупинятися на досягнутому.
Висновки. Кияни здобули стратегічно важливу нічию в матчі з головним суперником з позиції сили. Не думаю, що варто успіхи «Динамо» пояснювати лише регресом у грі «Шахтаря». Луческу поки вдається тримати досить високий рівень, не даремно команда в восени пробилася в плей-офф Ліги чемпіонів.
Незважаючи на нульову нічию, рівень футболу в цьому конкретному матчі був гідним. Перед киянами все чіткіше проявляється перспектива участі в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Але, якщо динамівці розраховують на вдалий виступ у елітному турнірі, в таких матчах необхідно перемагати. Гра «Динамо», ще далека від еталонних показників, але за рік команда пройшла великий шлях на гору. Дуже хотілося б, щоб кияни зуміли зберегти кістяк команди у наступному сезоні.
Завадити стати чемпіонами киянам у цьому році може тільки якийсь неймовірний збіг обставин та власна розхлябаність. Будемо сподіватися, що дива з негативним змістом не станеться та команда почне повертати борги вірним прихильникам.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
