- Матч за Суперкубок УЄФА в ті роки був неофіційними - можна було грати, а можна і ні. Це зараз чітко проводиться одна гра. Пам'ятаю, влітку того року Валерій Васильович (Лобановський, - прим.ред.) на тренуванні зібрав усіх на поле і сказав: «Ось, є така пропозиція зіграти за Суперкубок УЄФА проти «Баварії». Орієнтовно у вересні-жовтні місяцях. Одна гра в Мюнхені, а друга - в Києві». Старші хлопці в нашій команді, зрозуміло, відповіли згодою. Так і вирішили.
У «Динамо» тоді були кадрові проблеми. Ми приїхали до Німеччини фактично з 11 гравцями у складі. В запасі, згадую, залишилися Володимир Мунтян і воротар Валерій Самохин. У другому таймі нас притисли пристойно. А як забили м'яч? На моєму фланзі відібрали м'яч, була вільна зона - прокатав його вперед. Але в нападі потрібна підтримка, а Блохін один залишився (сміється). Сил у нас залишалося небагато, в основному в обороні відпрацьовували, плюс Колотов, фактично, на «одній нозі» грав. Блохін подивився, взяв гру на себе і створив диво. Пройшов чотирьох захисників, та ще й яких захисників! Подивіться тільки на склад тієї «Баварії». Шварценбек, Беккенбауер... Він їх зібрав, «розкрутив» по сторонах...
На матч-відповідь у Києві ажіотаж був неймовірний, люди приїхали з усієї України. Коли вийшли на поле, між трибунами навіть проходів не побачили. Темно, і тільки вогники від цигарок, і хмара диму. Подумали, ну як, стільки людей прийшло нас підтримати, і втратити перемогу? Віддали всі сили, які були. Блохін від всіх захисників тікав, швидкість у нього була неймовірна. Вдома ми почали грати активніше. Блохін тоді забивав багато. Коли призначили в бік воріт німців штрафний, пробити міг Мунтян. Але до м'яча підійшов Блохін. Результат є, 2:0! Після цього вантаж відповідальності спав, хотілося грати і грати.
Нам вручили великий кубок, коло пошани, по-моєму, не робили. Сфотографувалися, нас привітала «Баварія» і тодішній президент УЄФА Артеміо Франкі. В кубок налили шампанське, напевно ящик помістився. Кожен зробив по ковтку-два. На наступний день нам дали вихідний. Потім почалися збори, здається збірна грала, основу якої складали наші гравці. Часу на святкування вже не було.
Тоді ми зробили людям свято. Ось, 40 років з тих пір пройшло, а люди пам'ятають! Зробили свою справу, та й все. Ніхто з нас не вважав себе якимись зірками.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
