Наша команда вперше в своїй історії виграла один з європейських клубних турнірів, а саме Кубок володарів Кубків УЄФА. Але для того що б вписати свої імена в історію футболісти команди і тренерський тандем Валерія Лобановського і Олега Базилевича мали піднятися до вершини, подолавши для цього п'ять перешкод. Як все це відбувалося ви зможете дізнатися з циклу матеріалів, присвячених цій знаменній події.
Явна перевага, один гол
На глядачів, які прийшли на Центральний стадіон чекала новинка: уздовж південної; трибуни простяглися білі дерев'яні щити. На них великими червоними літерами були виписані слова: «Братський привіт спортсменам Болгарії». На обох електричних табло спалахнули ряди світних знаків - «Нехай міцніє і розвивається вічна і непорушна радянсько-болгарське дружба».
Додамо до цього потік квітів, якими були буквально обсипані футболісти ЦСКА «Септемврийско знаме», пам'ятний приз, їм вручений, і, рекордну на той час сезону кількість глядачів - 75 000 чоловік. В такій обстановці - теплоти і гострої цікавості - починався перший матч Кубка кубків між командами з Києва та Софії.
Динамівці буквально з перших же кроків приступили до атакуючої роботи. Секундна стрілка ледь встигла відрахувати 60 поділок, як воротарю Іорданову вже довелося в кидку ліквідувати прорив Блохіна. Через хвилину стадіон вдруге аплодував голкіперу - після потужного удару Мунтяна з 25 метрів.
Динамівці виступали в своєму звичайному складі, лише хворого Буряка замінив Шепель. Отже, 1-4-3-3.
Кияни ще за довго до зустрічі постаралися зібрати необхідну інформацію про свого першого суперника. Все їм було ясно. Не знали вони лише одного - чи буде грати Жеков? Коли ж з'ясувалося, що найбільш грізний болгарський форвард, який отримав раніше травму, все ж таки вийшов на поле, до нього відразу ж «приліпився» Решко, а все інше, загалом-то, не становило особливої загадки. Господарі поля перегравали гостей у швидкості й активності.
Атаки динамівців слідували одна за одною. Ось Мунтян довгим діагональним пасом вивів на ударну позицію Щепеля, і воротар; лише дивом перевів м'яч на кутовий. Через кілька хвилин той же Мунтян блискуче обіграв на правому фланзі захисника Василева і точно прострілив вздовж воріт. І знову Шепель ледь не домігся успіху. Потім Шепель у штрафному майданчику скинув м'яч головою Веремееву; але той з близької відстані послав його вище воріт. Точно б'є головою Колотов, але воротар на місці. З лінії штрафного різко «стріляє» Блохін: повз ворота. В атаку підключаються Решко, Трошкін, Матвієнко. Щохвилини поблизу болгарських воріт виникають гострі ситуації, однак жоден з ударів не досягає мети.
Мабуть, гості заздалегідь вирішили, що головну загрозу для них представляє Блохін. Вони не спускали з нього очей. І тоді, коли Блохін діяв на своєму краю, і тоді, коли переходив на правий фланг або відтягувався назад, його невпинно переслідували. Насправді ж виявилося, що більше всього в цьому матчі слід було побоюватися Мунтяна. Він був активніше за інших, і кращу диспетчерську роботу було важко навіть уявити. Чимало клопоту доставив гостям і Шепель, незмінно опиняючись в самих гарячих точках. Результату, проте, не було.
Всього у першому таймі динамівці 11 разів небезпечно атакували ворота, подали 5 кутових, повністю володіли територіальною перевагою. І, що, ймовірно, найбільш важливо, були вірні своєму стилю гри, часто мінялися місцями і обов'язками. Тим не менш, на відпочинок вони пішли без того голу, який, здавалося, був невідворотний.
Ще енергійніше вони почали другий тайм. Іорданову відразу ж довелося рятуватися кутовим. Через кілька секунд Колотов ледь не послав м'яч у ворота. Але тільки на 58-й хвилині, у дуже гострій ситуації поблизу воріт, коли м'яч метався серед ніг, Блохіну нарешті вдалося послати його в ціль.
На табло ще не встигли набрати його прізвище, як стрімка атака Шепель - Блохін ледь не привела до другого голу. Але м'яч просвистів повз стійки. Запам'ятався віртуозний рейд Мунтяна, який обвів багатьох, сильно пробив повз воротаря і... мимо воріт.
В кінці, мабуть, вже зневірившись пробити оборону болгар, кияни намагалися забити гол здалеку. Яле їх добра стара зброя цього разу не спрацювала.Матч закінчився з мінімальною перевагою нашої команди.
Зрозуміло, перемога завжди радісна, тим більше, що суперник - досвідчений турнірний боєць. Але при величезній ігровій перевазі рахунок 1:0 перед повторним поєдинком у болгарській столиці виглядав надто скромно...
Кубок володарів Кубків. Сезон 1974/75. 1/16 фіналу. 1-й матч
18.09.1974. м. Київ. Центральний стадіон. 75,000 глядачів
«Динамо» (Київ) – ЦСКА «Септемврийско знаме» (Софія, Болгарія) - 1:0 (0:0)
«Динамо»: Рудаков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін (Маслов, 62), Мунтян, Колотов (к), Веремєєв, Шепель, Онищенко, Блохін.
ЦСКА «Септемврийско знаме»: Іорданов, Зафиров, Станков, Василев, Колев, Пенєв, Средков (Тахмисян, 74), Никодимов, Жеков (Симов, 70), Деньов, Марашлиев.
Гол: Блохін (57).
Веремєєв подав, Блохін забив
Перед повторною зустріччю з киянами армійці Софії провели матч чемпіонату Болгарії зі своїм основним суперником клубом «Левскі-Спартак». Гра у них вийшла, була здобута перемога (2:1), і, природно, склад на гру з динамівцями був виставлений той же.
Наші футболісти дуже серйозно готувалися до поєдинку в Софії. Матч ЦСКА - «Левскі-Спартак» був записаний на відеомагнітофон і детально розібраний гравцями і тренерами київського «Динамо». Це зумовило тактику киян і, мабуть, характер усієї гри.
Господарі поля з перших хвилин повели атаки на ворота Рудакова, але натрапили на міцну, добре організовану оборону. Перед зустріччю у нашої команди виникли певні складнощі: травмувався Трошкін, в Києві залишився Мунтян. А треба врахувати, що ці футболісти займали ключові позиції в динамівській команді. Але перестановки, проведені в пожежному порядку, виявилися вдалими, футболісти, які виконували обов'язки вибулих гравців, проявили себе добре. Капітану команди Віктору Колотову вперше довелося виступати в ролі опорного півзахисника, з чим він справився на відмінно. Вдало діяв в обороні Валерій Зуєв, хоча він і не так активно брав участь в атаці, як Трошкін.
«Біло-синім» було нелегко, але вони все ж змусили армійців грати за планом, розробленим у софійському Парк-готелі «Москва». Перекривши фланги, динамівці змусили суперника атакувати по відносно вільному вузькому коридору в центрі. Тут на невеликому просторі іноді збиралося по 8-10 гравців, і в такій штовханині створювати загрози було дуже важко, а руйнувати дуже просто.
На 20-й хвилині поле залишив травмований лівий крайній Марашлиєв. Його відхід значною мірою послабив команду господарів поля, так як навіть його не дуже агресивні дії на фланзі змушували все ж оборону динамівців розтягуватися вшир. Тринков, що замінив Марашлиєва провів зустріч енергійно, багато рухався з м'ячем, часто бив по воротах здалеку. Але молодий футболіст весь час прагнув грати в центрі, перетримував м'яч, і, природно, такі його дії вносили деякий сумбур в атакуючі порядки ЦСКА.
Нападники Деньов і Михайлов більшу частину часу групувалися недалеко один від одного і зовсім близько від лінії штрафного майданчика «Динамо». Утворився своєрідний здвоєний центр. Він, як магніт, притягував до себе увагу інших футболістів. Захисники і півзахисники болгарської команди з глибини поля раз за разом направляли туди м'яч, однак гравці оборони киян переривали більшість передач, а коли м'яч потрапляв в район одинадцятиметрової позначки, в гру втручався Євген Рудаков.
Воротар діяв спокійно, холоднокровно, майстерно, двічі проявив чудову реакцію. У першому таймі Рудаков відбив м'яч, посланий Божилом Колевым в «дев'ятку», а в другому, немов ловець перлів в морській безодні, пірнув у нижній кут воріт і дістав там м'яч після удару Любомирова. Цих моментів могло вистачити на два голи, але, як відомо, вкрай рідко кількість моментів і голів збігається.
Незважаючи на територіальну перевагу армійців, більше небезпечних моментів біля воріт Рудакова не було.
Динамівці провели весь матч солідно, кожен футболіст грав чітко і продумано. Швидкі контратаки по флангах розвивалися блискавично і закінчувалися передачами в центр. Блохін і Онищенко багато переміщалися, за ними постійно наглядали 3-4 захисника. У другому таймі Онищенко кілька разів ривком тікав від суперників, але іноді поспішав і потрапляв у положення «поза грою».
Якщо б, потрібно було визначити найкращого гравця зустрічі, то ним, безумовно, став би Володимир Веремєєв.
Цей футболіст весь час опинявся в самому потрібному місці. З м'ячем Веремєєв працював легко і невимушено. Але самий головний його козир - пас, причому точний, який півзахисник віддавав і на 10, і на 40 метрів. Ну, а якщо м'яч прямував в штрафну площу, то він обов'язково подкручивался. Після поданого Веремєєвим таким чином кутового був забитий гол за дев'ять хвилин до кінця матчу. Блохін випередив захисників і головою зрізав м'яч у дальній кут воріт.
Київські динамівці двічі обіграли софійський ЦСКА і вийшли до 1/8 фіналу, де їх чекав франкфуртський «Айнтрахт», у складі якого виблискували кілька новоспечених чемпіонів світу....
Кубок володарів Кубків. Сезон 1974/75. 1/16 фіналу. 2-й матч
02.10.1974. м. Софія. Стадіон «Васіл Лєвскі». 37,000 глядачів
ЦСКА «Септемврийско знаме» (Софія, Болгарія) – «Динамо» (Київ) - 0:1 (0:0)
ЦСКА «Септемврийско знаме»: Іорданов, Зафиров, Василів, Величків, Колев, Пенєв, Средков, Тахмисян (Лобомиров, 50), Михайлов, Деньов, Марашлиєв (Тринков, 20).
«Динамо»: Рудаков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Зуєв, Буряк, Колотов (к), Веремєєв, Шепель, Онищенко, Блохін.
Гол: Блохін (81).
* адаптація текстів Олег Задерновський
* використані матеріали з медіа-бібліотеки Олексія Новіка
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
