Фішка перша. «Зоре» моя вечірняя
Минулого четверга «Дніпро» знову подарував свято, зумівши врятуватись від поразки у Неаполі. Додому команда Маркевича повернулася із невеликим, але важливим гандикапом перед матчем-відповіддю. У Києві – ажіотаж. Квитки на четверговий поєдинок розмели за лічені дні, тож зараз тікети якщо й роздобудеш, то хіба за ціну, в рази більшу від номінальної. Упродовж сезону дніпряни про таке могли хіба що мріяти, а зараз одним махом поб’ють рекорд відвідуваності Ліги Європи.
До Варшави – один крок, він же – найважчий. Італійці явно роздратовані результатом першого поєдинку, про що можна зробити висновок хоча б із дратівливості Рафи Бенітеса і Гонсало Ігуаїна. Зокрема, 27-річний аргентинський форвард зухвало заявив: закінчу кар’єру, якщо не пройдемо «Дніпро». А після провального недільного матчу з «Пармою» Піпіта встяв ще й у конфлікт із суперниками. Балакучий Рафа тим часом наговорив зайвого, тож схопив від Федерації одноматчеву дискваліфікацію. Відтак до Києва італійці прямують з рішучими намірами, але кепським настроєм – нерви у цієї команди зараз «ні к чорту». І це різко контрастує із врівноважним, навіть флегматичним Мироном Богдановичем, здатним підступно і ніжно заколисати чергову жертву.
Однак на фініші сезону календар у «Дніпра» такий, що навіть ПСЖ з його березневими скаргами відійде у затінок. Тим паче, у парижан підбір виконавців – ого-го! – а ось Маркевич змушений тасувати куций склад і розставляти пріорітети. Зберегти за собою друге місце у чемпіонаті (а для цього необхідна була лише перемога над «Зорею») «Дніпро» спробував без ряду лідерів у стартовому складі, але з луганцями такі трюки не пройшли. І хоча цього разу причинам поразки можна знайти об’єктивне пояснення, статистика матчів дніпрян із командою Вернидуба вже не дивує, а шокує: одна нічия і п’ять поразок у трьох останніх сезонах.
Жертва, на яку пішов Маркевич, приберігши сили Коноплянки, Калініча, Ротаня, Матоса, Лучкевича і Чеберячка, буде виправданою, якщо команда таки проб’ється у Варшаву. І нехай «Шахтар» у чемпіонаті йде у відрив – «то таке». Путівку в ЛЧ можна здобути, здійнявши над головою єврокубок.
Фішка друга. Американський десант поспішає на допомогу «Карпатам»
У скрутні часи із «Карпатами» залишається лише невелика група вірних уболівальників, які навіть у люту погоду стійко витримуть усі огріхи і недосконалості арени «Україна». Так було завжди, і хоча зараз у команді підібрався цікавий ансамбль перспективної молоді, львівський вболівальник не поспішає повертатися на трибуни. На матчі із «Чорноморцем» було б дуже сумно, якби не чудернацький десант екзотичних парубків із карпатівською символікою, яких налічувалося близько півсотні. Виявилося, що це американські військові, які розквартирувалися у Яворові і навчають наших солдатів усім премудростям бою. Перед такою делегацією «зелено-білі» не мали права осоромитися, тож організували у другому таймі два м’ячі. Натомість львівська торсида спалила місячний запас піротехніки, а також здобуті «трофеї» - георгіївську стрічку і яскраве червоне комуністичне полтнище. Поважні гості залишилися задоволеними. Псевдожурналісти із «лайноньюзів» у розпачі гавкають і кусають собі лікті – такий сюжет прогавили.
Штати вболівають за «Карпати»
Фішка третя. Хайль, «Динамо»!
Розгромом донецького «Металурга» команда Реброва стала ще на крок ближчою до чемпіонського титулу. Достатньо буде у наступному турі перемогти на «Олімпійському» дніпрян, щоб достроково оформити чотирнадцяте чемпіонство за часів Незалежності. І все б нічого, але саме у ці дні «Динамо» святкуватиме 88-й День народження. Намацали ниточку? Для тих, хто з іншої планети, коротка довідка: числа 14 і 88 – символічний код у неонацистів. Зокрема, 88 означає «Heil Hitler», позаяк літера Н – восьма у латинській абетці. Послухайте, та це ж просто свято для роспропаганди! Тож поки не пізно – вйо за попкорном, а потім зручно вмощуйтеся в очікуванні шоу.
Фішка четверта. Фарс у Харкові
Заключний матч 23 туру закінчився гучним скандалом. У Вашого покірного слуги ситуація виглядала наступним чином: на 77-ій хвилині «Волинь» вдруге вийшла вперед, тож не дочекавшись фінального свистка, з думкою про те, що команда Кварцяного навряд чи допустить ще один такий провал, як у випадку з голом Прийомова, я спокійно спустився із четвертого поверху редакції, щоб купити кави. Повернувся акурат перед фінальним свистком – 3:3.
Драму розіграли ефектну – не сперечаюся. Але надто вже підозрілими були провали обох оборон, а ще ці залламування рук і валяння волинян по газону після голу Бєсєдіна. Не чемпіонат України, а фінал Ліги чемпіонів – як мінімум. Остаточно мокрим рядном накрили Кварцяний і Рахаєв, що, не змовляючись і усвідомлюючи, якими це може закінчитися проблеми для їх команд, недвозначно натякнули на «дивний характер» цього матчу. Сьогодні цієї справою вже займається ФФУ.Залишається вірити, що вона не буде спущена «на гальмах». Адже ризикуємо скотитися до того, що результат чи не кожного матчу сприйматиметься із недовірою. Від нашого футболу починає пахнути ще гірше, ніж завжди, а кому він такий потрібен?
Фішка п’ята. Крутить, як Циганик футболом
Переглянувши черговий випуск «Профутболу» впевнюєшся в тому, що приказка «крутить, як циган сонцем» вже неактуальна. Значно доцільніше використовувати фразу, винесену у підзаголовок. Ігор Циганик дуже вправно жонглює футбольними темами, а цього разу під його гарячу руку потрапила висока результативність «Динамо», яке вдруге поспіль обіграло свого суперника з рахунком 6:0. Потрібно змінювати формат, вважає телеведучий. Але ж стривайте, розгромні рахунки трапляються всюди – зокрема і в Прімері та АПЛ, про що ми якраз писали. Проте їм навіть не спадає на думку щось змінювати. У нас – інші реалії, пов’язані з війною і футбольними злиднями. Якщо переформатовувати першість, то, насамперед, із цих мотивів. А розгроми із позначкою 18+ були завжди – і в 90-х, і у 2000-х. Це те, що додає колориту і різноманіття. Але, як казав Іван Шарій: «В одному турі десять забивають, в іншому – тридцять. Якщо в наступному турі команди заб'ють сорок голів, почнеться незадоволений гул, мовляв, це не футбол, а хокей. Нам важко догодити».
Фішка шоста. Бомбардирські перегони
У 23 турі команди УПЛ спромоглися аж на 32 м'ячі, безліч із яких можна назвати міні-шедеврами. Посильну участь у бомбардуванні вражих воріт взяли найкращі снайпери чемпіонату: Ерік, Ярмоленко і Гладкий оформили по «дублю», Кравець та Тейшейра забили по одному разу, і лише Калініч не зумів відзначитися. Тож на верховині маємо тривладдя: у Кравця, Бікфалві і Ярмоли – по 14 м'ячів, у Тейшейри і Калініча – по 12, у Гладкого – 11. Стати найкращим може кожен із них. Така інтрига приємно дивує, адже у попередніх двох сезонах все було дуже печально. Минулоріч за титул змагалися лише Луїс Адріано та Жуніор Мораес (20 голів про 19), а позаминулого року Генріх Мхітарян відірвався від Ідейє аж на 8 м'ячів. Зараз же любителям ставок є з кого обирати.
Фішка сьома. Носії «русского духу» повчають львів'ян
Днями одразу дві персони, що мали (а може й досі мають) українські паспорти, проте сліпо кохають Росію навіть незважаючи на війну, яку вона розв'язала в Україні, взялися захищати «Шахтар» і критикувати Львів, що прихистив команду-біженця. Не так вболівають, бачте, за гостей.«Нещодавно «гірники» у Львові грали з «Динамо», і весь стадіон вболівав проти команди Луческу. Дивно... А пару місяців тому весь Львів радів, коли «Шахтар» привіз Лігу чемпіонів в це місто», - дивується Ігор Гамула, тренер молодіжної команди «Ростова».
Ну от начебто працювала людина в УПЛ цілих два роки, а так нічого й не зрозуміла. Львів'яни споконвіків вболівали за рідні «Карпати», а також «Динамо». І ця відданість київській команді визрівала десятиліттями, передавалася із покоління в покоління. Є таке поняття як традиції, Ігоре Васильовичу.
Натомість свіже випорожнення екс-речника «гірників» Руслана Мармазова абсолютно не здивувало. Він, бідолашний, досі не може оговтатися від осінньої пригоди, коли «Карпати» запропонували футболістам «Шахтаря» вийти на матч в однакових футболках із написом на підтримку української армії. У Мармазова наші солдати – «знищують Донбас», а пропозиція львів'ян – «чиста провокація з числа нахабних». Цікаво, що тепер мазохісти зможуть зачитуватися Мармазовим на одному з російських спортивних ресурсів. До назви свого блогу він підійшов творчо – «Стильный оранжевый ватник». Не знаємо, як щодо стильності, але з третім словом – пряме влучання.
Фішка восьма, цитатна. Бразильські ветерани, Ракицький і тоталізатор
Гра проти «Шахтаря», це як перегони боліду «Формули 1» з самокатом (В'ячеслав Грозний)
Ви знаєте, що зробили в позаминулому чемпіонаті з «Металістом», який теж повинен був стати чемпіоном. З нас тоді зробили клоунів. Нас опустили, і сказали, не дай Боже голову підніміть(Мирон Маркевич)
Україна - не Африка, але тут розпал війни і важкі умови праці (Мірча Луческу)
Хто мій друг у «Дніпрі»? Конопа! Він класно грає, у нього хороша швидкість. Коноплянка кращий та швидший за мого тата (Адріан Федецький)
Не можу зрозуміти, це так само по собі вийшло? Але мені така думка прийшла з першої хвилини, бо вони пішки катали м'яч, як бразильські ветерани (Віталій Кварцяний)
У мене склалося таке враження, що футболісти ставили на тоталізаторі (Ігор Рахаєв)
Заспівати дуетом з дружиною? Ну не знаю, хіба якщо нап'юся (Ярослав Ракицький)
Дорогий Платіні, молюся за те, щоб ти став кращим. Зняття з Ліги Європи не допоможе нашому бюджету. Солодких снів, Платіні (Ауреліо Де Лаурентіс)
Як зарплату отримую? У євро, звичайно ж! З цим курсом, приїжджаючи в Україну, стаю мільйонером. Хлопці навіть жартують: розміняй сто євро та купи команду Другої ліги (Денис Олійник)
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
