Київське «Динамо» тих часів являло собою дуже майстровитих футболістів, ці люди були майстрами футболу. Це все одно як зараз «Баварія» або «Барселона», про які коментатори кажуть, що вони наблизили футбол до мистецтва. Так само було і тоді. На стадіонах збиралися по сто тисяч людей із середньою відвідуваністю на центральному стадіоні по 80 тисяч глядачів. Люди готові були платити гроші, лише б потрапити на футбол. І це було видовище, тому що так просто, без видовища, на стадіон людей не заманиш.
За ПСВ грало досить багато хороших футболістів – брати Керкоф, Едстрем. Але м'ячі, які «Динамо» забило, були логічними, була перевага. І все-таки грати на одному рівні з такими командами досить складно. У них були досить сильні футболісти, які добре проводили контратаки. За сім хвилин до кінця гри Керкоф утік один на один з воротарем, але не забив.
В Ейндховені була важка гра, ми поступалися. Рахунок був вже досить комфортним для них. Але коли я вийшов на поле і забив м'яч, все практично закінчилося.
Не знаю, що було б, якби ми не забили цей м'яч. З тією перевагою, що вони мали, і враховуючи те, як грав Едстрем проти Решко, могло бути все, що завгодно.
Лобановський випереджав час. Трошкіна він зробив крайнім захисником, хоча в інших командах він грав півзахисника. У нього був навик гри на атаку, гарне виконання, хороша швидкість, хороші передачі. Те ж стосується і Матвієнка. І всі, хто опинявся на фланзі, зобов'язані були виконувати ці передачі, а ті гравці, які знаходилися на протилежному фланзі, повинні були замикати ці передачі. Все це було доведено до автоматизму.
Можливо, мій гол був нелогічним, враховуючи те, що я за свою кар'єру забив небагато м'ячів головою, але, тим не менше, цей гол був ефектним, красивим, він був в такт. Гарне виконання і при передачі, й при ударі. Цей гол зняв усю напругу, після нього всі зрозуміли, що ми вже у фіналі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
