Олександр Шовковський: «У ворота мене ставлять не тому що в мене на спині перший номер і прізвище Шовковський». ВІДЕО

Динамо Київ 18 Травня, 01:54 988
Олександр Шовковський: «У ворота мене ставлять не тому що в мене на спині перший номер і прізвище Шовковський». ВІДЕО
Після перемоги над «Дніпром» капітан київського «Динамо» Олександр Шовковський прокоментував гру, поділився емоціями від чемпіонства та розповів, чого не вистачило киянам, щоб пройти «Фіорентину».

Після перемоги над «Дніпром» капітан київського «Динамо» Олександр Шовковський прокоментував гру, поділився емоціями від чемпіонства та розповів, чого не вистачило киянам, щоб пройти «Фіорентину».

- В першу чергу хочу привітати вболівальників, які були з нами, вірили в нас протягом довгого часу, крізь безліч помилок, падінь, непорозумінь, десь несправедливості. Ми йшли до цього чемпіонства. Я вважаю, що цього року, не програвши жодної гри, ми завоювали чемпіонство заслужено, обіграв всіх своїх конкурентів. Дякую нашим вболівальникам, що вони були разом з нами, нас підтримували, вірили в нас – вони були нашим дванадцятим гравцем.

- Важко, коли всі чекають на перемогу, бо «Динамо» повинно стати чемпіоном, а «Дніпро» важкий суперник? Тягар був?

- Ми чудово розуміли, що чемпіонство залежить від якості нашої гри. Ми добре проаналізували нашого суперника. Вони поміняли половину складу – це природньо, після надважкої гри, яку провели в Лізі Європи, завоювавши право грати у фіналі. З чим я вітаю і вболівальників команди і гравців. Ми будемо за них переживати і вірити у те, що наступного року буде можливість грати в Лізі чемпіонів трьом українським командам.

Що стосується сьогоднішньої гри, ми чудово розуміли, яка відповідальність на нас лежить. Ми йшли до цього дуже довго і десь була скованість, десь може ми не грали інтенсивно, як треба було. Але ми розуміли, якою могла бути ціна поразки. Ми хотіли зробити це саме тут, в Києві, при своїх вболівальниках, на рідному стадіоні і не все складалось вдало, але, дякувати Богові, нам вдалося забити такий важливий гол. У підсумку ми святкуємо своє 14-те чемпіонство.

Ще раз, велика подяка вболівальникам, які в нас вірили, які йшли до цього чемпіонства 5-ть довгих років. Я їх вітаю від усієї душі.

- Сьогодні відстояли на нуль, захисник забиває. Можна сказати, що саме таким чемпіонський матч київського «Динамо» запам’ятається?

- Якщо чесно, мені все одно, хто забиває гол. Мені, як гравцю команди, важлива перемога. Дай Боже, щоб гравці забивали весь час, щоб ставали кращими бомбардирами, асистентами, кращими виконавцями в своїх амплуа - все одно, найголовнішим фактором є результат та турнірна таблиця. Для мене, хто поставить фінальний акорд немає значення. Виходячи з цього, спілкуючись з хлопцями, я намагаюсь, щоб вони зрозуміли, що забив - це чудово, але для того, щоб ти забив, хтось повинен був відібрати, хтось обіграти, хтось відвести гравця, хтось віддати. Фінальна крапка – вона пам’ять, яка буде прописана у звіті про матч, результату досягають всі. Сьогодні забив Віда, він забив і у вирішальному матчі з «Шахтарем», дай Боже, щоб він завжди у вирішальних матчах забивав голи і ми вигравали 1:0, але важлива перемога. Скільки б голів ми не забили, якщо ми пропустимо на один більше, то задоволення ніхто не отримає.

- Святкувати команда буде сьогодні, або через два тижні?

- Можливо сьогодні і завтра, можливо через два тижні. З прицілом на ті ігри, які в нас залишилися. В нас є своє обличчя і команда не збирається його втрачати.

- При тих самих виконавцях «Динамо» при Реброві змінилося. Чи варто відзначити не тільки особисту майстерність, але й тренерську роботу?

- В першу чергу тренер організує команду, налаштовує її на певний шлях, на певне бачення. Команда грає так, як від неї вимагає тренерський штаб. Мало вимагати, треба ще й розуміти, як ми хочемо досягати результату, що ми повинні робити на полі, які взаємодії повинні бути, яка організація. Команда може бути зібрана з найвеличніших гравців, але команда є командою лише тоді, коли кожен знає, що на полі робити та власні амбіції і цікавість гравця підпорядковані інтересам команди. Тоді буде успіх та результат, тоді це буде команда, а не, пробачте, «збіговисько» гравців.

Все це вдалося тренерському штабу, знайшли спільну мову, мотивацію. Подивіться, як виріс Євген Хачеріді в останніх іграх, як змужнів Сергій Рибалка, Сидорчук, Буяльський. Як підняв рівень своєї майстерності Ярмоленко, Ленс – всі гравці. Всі гравці заслуговують тільки на похвалу. Важливо закцентувати увагу на тому, який шлях зробила команда, кожен гравець окремо для досягнення цієї мети - тоді жодного тягаря відповідальності та тиску не буде. Перевага будь якої цілі в тому, що людина до неї рухається і ті перешкоди, які трапляються на шляху, їй вдається з ними впоратися. Це найцінніше, а призи – це все мінливе. Я ніколи не рахував кількість зіграних мною ігор, кількість пропущених м’ячів – я хочу грати у футбол і я граю у футбол. Мені 40 років, а я граю у футбол. І у ворота мене ставлять не тому що в мене на спині перший номер і прізвище Шовковський, а тому що я маю досвід, тому що доводжу це кожен день і в тренувальному процесі, і на полі, і поза ним.

- Для «Динамо» внутрішнє чемпіонство можливо навіть важливіше, за перемогу у Лізі Європи?

- Я думаю, що нам не вистачило свіжості. Щоб там не казали, грати дві гри на тиждень – важкувато. На першому етапі нормально, але настає момент, коли не вистачає емоцій. Фізичний стан нікуди не втрачається, а от емоцій не вистачає. Саме емоцій, щоб боротися до кінця в кожному епізоді, щоб мотивація була захмарна, щоб серце було гаряче, а голова холодна і твереза. Десь із «Фіорентиною» ми вже свій ліміт емоцій вичерпали. Коли ми вилетіли, в нас була тижнева пауза і вдалося відновити рівень того бажання, яке є у гравців, яке ми демонстрували в останніх іграх.