Після перемоги над «Дніпром» капітан київського «Динамо» Олександр Шовковський прокоментував гру, поділився емоціями від чемпіонства та розповів, чого не вистачило киянам, щоб пройти «Фіорентину».
- В першу чергу хочу привітати вболівальників, які були з нами, вірили в нас протягом довгого часу, крізь безліч помилок, падінь, непорозумінь, десь несправедливості. Ми йшли до цього чемпіонства. Я вважаю, що цього року, не програвши жодної гри, ми завоювали чемпіонство заслужено, обіграв всіх своїх конкурентів. Дякую нашим вболівальникам, що вони були разом з нами, нас підтримували, вірили в нас – вони були нашим дванадцятим гравцем.
- Важко, коли всі чекають на перемогу, бо «Динамо» повинно стати чемпіоном, а «Дніпро» важкий суперник? Тягар був?
- Ми чудово розуміли, що чемпіонство залежить від якості нашої гри. Ми добре проаналізували нашого суперника. Вони поміняли половину складу – це природньо, після надважкої гри, яку провели в Лізі Європи, завоювавши право грати у фіналі. З чим я вітаю і вболівальників команди і гравців. Ми будемо за них переживати і вірити у те, що наступного року буде можливість грати в Лізі чемпіонів трьом українським командам.
Що стосується сьогоднішньої гри, ми чудово розуміли, яка відповідальність на нас лежить. Ми йшли до цього дуже довго і десь була скованість, десь може ми не грали інтенсивно, як треба було. Але ми розуміли, якою могла бути ціна поразки. Ми хотіли зробити це саме тут, в Києві, при своїх вболівальниках, на рідному стадіоні і не все складалось вдало, але, дякувати Богові, нам вдалося забити такий важливий гол. У підсумку ми святкуємо своє 14-те чемпіонство.
Ще раз, велика подяка вболівальникам, які в нас вірили, які йшли до цього чемпіонства 5-ть довгих років. Я їх вітаю від усієї душі.
- Сьогодні відстояли на нуль, захисник забиває. Можна сказати, що саме таким чемпіонський матч київського «Динамо» запам’ятається?
- Якщо чесно, мені все одно, хто забиває гол. Мені, як гравцю команди, важлива перемога. Дай Боже, щоб гравці забивали весь час, щоб ставали кращими бомбардирами, асистентами, кращими виконавцями в своїх амплуа - все одно, найголовнішим фактором є результат та турнірна таблиця. Для мене, хто поставить фінальний акорд немає значення. Виходячи з цього, спілкуючись з хлопцями, я намагаюсь, щоб вони зрозуміли, що забив - це чудово, але для того, щоб ти забив, хтось повинен був відібрати, хтось обіграти, хтось відвести гравця, хтось віддати. Фінальна крапка – вона пам’ять, яка буде прописана у звіті про матч, результату досягають всі. Сьогодні забив Віда, він забив і у вирішальному матчі з «Шахтарем», дай Боже, щоб він завжди у вирішальних матчах забивав голи і ми вигравали 1:0, але важлива перемога. Скільки б голів ми не забили, якщо ми пропустимо на один більше, то задоволення ніхто не отримає.
- Святкувати команда буде сьогодні, або через два тижні?
- Можливо сьогодні і завтра, можливо через два тижні. З прицілом на ті ігри, які в нас залишилися. В нас є своє обличчя і команда не збирається його втрачати.
- При тих самих виконавцях «Динамо» при Реброві змінилося. Чи варто відзначити не тільки особисту майстерність, але й тренерську роботу?
- В першу чергу тренер організує команду, налаштовує її на певний шлях, на певне бачення. Команда грає так, як від неї вимагає тренерський штаб. Мало вимагати, треба ще й розуміти, як ми хочемо досягати результату, що ми повинні робити на полі, які взаємодії повинні бути, яка організація. Команда може бути зібрана з найвеличніших гравців, але команда є командою лише тоді, коли кожен знає, що на полі робити та власні амбіції і цікавість гравця підпорядковані інтересам команди. Тоді буде успіх та результат, тоді це буде команда, а не, пробачте, «збіговисько» гравців.
Все це вдалося тренерському штабу, знайшли спільну мову, мотивацію. Подивіться, як виріс Євген Хачеріді в останніх іграх, як змужнів Сергій Рибалка, Сидорчук, Буяльський. Як підняв рівень своєї майстерності Ярмоленко, Ленс – всі гравці. Всі гравці заслуговують тільки на похвалу. Важливо закцентувати увагу на тому, який шлях зробила команда, кожен гравець окремо для досягнення цієї мети - тоді жодного тягаря відповідальності та тиску не буде. Перевага будь якої цілі в тому, що людина до неї рухається і ті перешкоди, які трапляються на шляху, їй вдається з ними впоратися. Це найцінніше, а призи – це все мінливе. Я ніколи не рахував кількість зіграних мною ігор, кількість пропущених м’ячів – я хочу грати у футбол і я граю у футбол. Мені 40 років, а я граю у футбол. І у ворота мене ставлять не тому що в мене на спині перший номер і прізвище Шовковський, а тому що я маю досвід, тому що доводжу це кожен день і в тренувальному процесі, і на полі, і поза ним.
- Для «Динамо» внутрішнє чемпіонство можливо навіть важливіше, за перемогу у Лізі Європи?
- Я думаю, що нам не вистачило свіжості. Щоб там не казали, грати дві гри на тиждень – важкувато. На першому етапі нормально, але настає момент, коли не вистачає емоцій. Фізичний стан нікуди не втрачається, а от емоцій не вистачає. Саме емоцій, щоб боротися до кінця в кожному епізоді, щоб мотивація була захмарна, щоб серце було гаряче, а голова холодна і твереза. Десь із «Фіорентиною» ми вже свій ліміт емоцій вичерпали. Коли ми вилетіли, в нас була тижнева пауза і вдалося відновити рівень того бажання, яке є у гравців, яке ми демонстрували в останніх іграх.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
