В`ячеслав Фрідман: «З Коломойським з трьох років жили в одному під`їзді»

- У Варшаві все було ідеально. Дуже сподобалась медіа-зона. Складно порівнювати, бо я хоч і бував на багатьох стадіонах, але не в якості коментатора. Відразу після фіналу, який ми відкоментували з Володимиром Кобельковим, після того, як була проведена церемонія нагородження, хвилин 5-10 було повне спустошення... Потім я прийшов до хлопців, які вели студію, до Ігора Циганика та експертів - спустошення зникло, і залишилися емоції від досить цікавої результативної гри і від величі моменту. Від усього цього залишилися позитивні емоції.

- Так. Я повернувся в готель, зустрів керівництво «Дніпра», президента, і мене запросили на цю вечірку. Чесно кажучи, гравці не особливо збиралися туди йти ще до матчу - вони дізналися про вечірку з преси. Але їх запросив президент клубу, тож гравці прийшли з сім'ями.

- Мали співати Олег Скрипка та Святослав Вакарчук, вечірка мала тривати від півночі до п'ятої ранку. Це був бізнес-проект одного з дніпропетровських бізнесменів. Дніпропетровсько-київських, будемо так говорити. Не президента клубу. Футболісти були втомлені. Були напої, їжа, вони трохи розслабилися після матчу.

Далі було привітання від президента. Потім планувалася музична програма: Вакарчук, Скрипка, кілька діджеїв. Залишилася група людей, чоловік 20. Президент клубу в компанії друзів сиділи до четвертої - пів на п'яту ранку - згадували, обговорювали.

Футболісти були на вечірці годину. Вони все ще були в матчі. Емоції були ще на полі... Дехто намагався побачити президента клубу, деякі намагалися вирішити питання по контрактах і так далі. Комусь вдалося підійти до президента, зокрема розмовляли Федецький, Селезньов, Зозуля. Хтось хотів, але не міг знайти момент. З Мироном Маркевичем говорив. Коли Ігор Валерійович підійшов до нього, вони перекинулися кількома словами, потім Маркевич з дружиною поїхали - чи то в готель, чи то відразу на Львів. Мирон Богданович не дочекався промови президента.

Я запитував у Маркевича, чи відбудеться у них розмова. Він відповів, що тут не час і не місце розмовляти про плани на наступний сезон. Є телефон, і є час ще для цього. Для формування якщо не нової команди, то для зміцнення певних позицій. Я так розумію, що ця зустріч має відбутися в найближчі 2-3 тижні.

- Взагалі я директор департаменту стратегії і розвитку групи компаній «1+1». За рішенням генерального директора Олександра Ткаченка та власника компанії Ігоря Коломойського є куратором, як вони сказали, креативним продюсером, програми «Профутбол». У зв'язку з цим я спілкуюся, багато часу проводжу зі Степаном Щербачовим (керівник Управління спортивних проектів «1+1» - Прим. Авт.). Це дуже досвідчений фахівець у спортивній сфері. Також багато часу проводжу з Ігорем Цигаником та іншими нашими журналістами та коментаторами.

В одній з поїздок з Ігорем Цигаником (то до Кварцяного їздили до Луцька, то у Дніпропетровськ на матчі) ми довго обговорювали коментаторство, як працюють наші, як на російському телебаченні на «НТВ+Футбол». І Циганик сказав: ось ви розповідаєте - той мляво коментує, той багато мовчить, хочете - спробуйте! Кажу: давай спробую. Вийшов з Володимиром Кобельковим, прокоментував матч чемпіонату України «Дніпро» - «Карпати». Потім прокоментував два або три матчі Ліги Європи, останній тур з «Сент-Етьєном», який дозволив «Дніпру» пробитися у футбольну весну. І в Києві прокоментував матч з «Олімпіакосом».

В принципі, далі коментувати не збирався, хотів поїхати з командою повболівати до Греції - лютий-місяць, сонце... Олегу Венглинському, футбольному експерту, що працює на «2+2», з яким я у дружніх стосунках, давно запропонував - давай разом поїдемо. Він у Греції провів пару років своєї кар'єри, все там знає. А я ж думав відпочити.

Після цього я не поїхав до Греції, коментував зі студії (всі виїзні матчі, крім фіналу, коментувалися зі студії, де виробляється програма «Профутбол»). Вийшов у мене досвід коментування з телевізійної картинки. І далі пішло-поїхало. Кожен матч, кожен суперник був для мене як останній. «Дніпро» вибуває, і я закінчив. Але потім пройшли «Аякс», далі «Брюгге», «Наполі»... У Неаполі я був присутній особисто, тому що цей матч транслював інший футбольний канал. Тому видався «вільний» матч, і я полетів з командою до Неаполя.

Далі був матч у Києві, і команда вийшла у фінал Ліги Європи. Раз уже жартома довів до фіналу, треба було поставити останню крапку!

Чому не планую далі коментувати, можу відразу сказати. Тому що це не моя професія, віддаю собі повний звіт у тому, що хоч із зростанням кількості прокоментованих матчів, напевно, я набував якийсь досвід, може бути, десь щось стало вдаватись, все одно розумію, що є наші професійні журналісти, наші молоді хлопці. Це Бебех, Поворознюк, Скічко, Шмідт, які роблять цю роботу досить впевнено і добре. Я в цьому переконався за кілька місяців, які я коментував. Фінал Ліги Європи був моїм десятим матчем.

Підказувати щось буду, говорити про те, що дайте більше такої-то інформації, щоб це не було просто сухо - просто коментування того, що відбувається на футбольному полі. Багато моїх знайомих були задоволені моїми якимись історичними вставками у коментарі, все, що розповідав про гравців під час матчу. Напевно, буду допомагати, ділитися досвідом, який придбав. Це перше.

Друге - я коментував тільки матчі Ліги Європи, а далі на нашому каналі їх не буде. Футбольні канали нахабно, «по-донецьки» вчинили з нашим телеканалом. У нас була з ними домовленість на наступні три роки. Була домовленість про те, що ми точно так само наступні три роки навпіл «входимо» грошима і навпіл будемо розподіляти матчі.

Але вони за тиждень до тендеру перестали відповідати по телефону. Це стосувалося і керівництва футбольного каналу, і керівництва ТРК «Україна». Вони не відповідали на дзвінки, і ми за три дні зрозуміли, що нас, можна сказати, «кинули». Ми вийшли на тендер самі, дали свою ціну. Ми не знаємо, яку дали вони, але можемо здогадуватися, що вони дали більше. Я вважаю, що це було дуже некоректно з їхнього боку, і ми на три роки позбавлені прав показувати матчі Ліги Європи та Ліги чемпіонів.

Знаю точно, що для них це дорого. Позаяк основна моя спеціальність - це стратегія і розвиток телекомпанії, то я знаю, що це дорого для них. Враховуючи бюджет компанії, стан в цілому в Україні, думаю, що вони можуть до нас звернутися, щоб ми взяли участь, купили субліцензію. Я на це сподіваюся.

- Далі це може бути якось разово. Можливо, у Дніпропетровську, де я присутній практично на всіх матчах. Припустимо, якщо коментатор не зможе працювати - заболить горло, наприклад. Якщо я перебуваю там, я зможу прокоментувати гру і зроблю це із задоволенням. Але це буде позапланово, у разі вимушеної, екстремальній ситуації. Якщо це буде на прохання, теж відпрацюю. Але так щоб це було планово, цього більше не буде.

- Тут особливої ​​таємниці немає. В Інтернеті є вся інформація з цього приводу. Ми одного віку, два місяці різниці. З трьох років ми жили в одному під'їзді. Вчилися в одному класі. Все життя ми у дружніх стосунках.

Так, завжди працював в його структурах. Так, якийсь час працював у футбольному клубі «Дніпро», в 2005-06 рр., займався створенням дитячої академії та відділом селекції. Але потім у мене було розчарування у футбольному менеджменті «Дніпра», і я з цією справою покінчив.