Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс про тріумф команди в Кубку України сезону 2014/15:
- Які емоції були яскравішими – від виграшу чемпіонства або Кубка?
- Розумієте, чемпіонство – це тривалий шлях, це нерви, це, можна сказати, трата свого здоров'я. А тут одна гра, дуже емоційна, дуже напружена. Під час серії пенальті вивернули всю душу навиворіт. За цю серію я, напевно, згадав усі свої 22 роки перебування у футболі, й у якості віце-президента, й у якості президента футбольного клубу «Динамо» Київ. Я казав про чемпіонство, що це був один із найскладніших для мене трофеїв у якості президента. Цей Кубок, мабуть, також був одним із найскладніших. Мабуть, доля така. Але я вважаю, що наступного року ми маємо бути ще більш сконцентрованими та намагатися знову ж таки радувати наших уболівальників такими перемогами.
- Ігоре Михайловичу, чи важко тікати від футболістів, які обливають вас шампанським?
- Нехай вони мене кожного року обливають. Якщо одяг не можна буде почистити, придбаємо новий. Я вітаю всіх уболівальників, команду. Ми поклали медалі до Кубка. Це була наша мрія, про що я казав кілька днів тому. Зараз відпочиваємо. Але потрібно рухатися далі. Потрібно гідно виступити в Лізі чемпіонів наступного сезону.
Я нікого не виокремлюю, всі хлопці – молодці. Два пенальті не забили наші португальці, але хлопці зібралися, й Саша Шовковський урятував. Уся команда – молодці, билися з першої та до останньої хвилини. Так само цей Кубок міг завоювати й донецький «Шахтар», причому теж зробив би це заслужено, оскільки пенальті – це лотерея.
На трибунах протягом усіх 120-ти хвилин була чудова атмосфера. Єдине – напруження було настільки великим, що вболівальники не стримали емоцій та вибігли на поле. Думаю, їм це можна пробачити. Але надалі на міжнародних матчах, якщо ми не хочемо грати за порожніх трибун, цього робити не можна.
- Чи передбачені бонуси гравцям за перемогу в Кубку?
- Звичайно, вони жодного матчу не грають без бонусів. Але справа не в бонусах, упевнений, що хлопці сьогодні про них не думали, виходячи на футбольне поле. Вони всі боролися за престиж, за емблему київського «Динамо», за що я їм подякував. Ще я хочу подякувати вболівальникам, навіть незважаючи на те, що деякі з них вибігли на футбольне поле, що не передбачено регламентними нормами ані Федерації футболу України, ані УЄФА та ФІФА, за їхню підтримку, низький їм уклін. Це й їхня перемога разом із командою «Динамо».
- Наскільки буде важко команді зберегти психологію переможців?
- Це ми побачимо наступного року. Подивимося, як швидко хлопці відійдуть від цих перемог. Колишні перемоги можна згадувати, але жити з ними неможливо, потрібно дивитися в майбутнє. У київського «Динамо» славетна історія, ми завжди її згадуємо. Згадуємо Валерія Васильовича Лобановського, згадуємо тих хлопців, яких із нами немає, – Валіка Белькевича, Андрія Гусіна, Андрія Баля, які пішли від нас буквально півроку тому, Віктора Колотова. Але потрібно жити й сьогоднішніми перемогами, дарувати перемоги сьогоднішнім уболівальникам. А колишні перемоги ми маємо пам'ятати для того, щоб були перемоги в майбутньому. Ми маємо пам'ятати своє минуле. Це моя думка та моя філософія.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
