«Футбол 24», аналізуючи розіграш Кубка України 2014/2015 років, називає його символічну збірну.
З вражаючою серією пенальті та вболівальницьким розгардіяшем, який ледве не зірвав церемонію нагородження, відгримів фінал Кубка України. Приємно відзначити, що поки інші країни скаржаться на те, що їхні кубкові турніри втратили популярність і стали глибоко другорядними, в Україні цей турнір – важлива частина календаря, а його фінал – традиційна окраса й вінець сезону.
З нагоди завершення турніру, який подарував нам стільки цікавих емоцій, «Футбол 24» називає символічну збірну Кубка України сезону 2014/2015 років. Звертаємо увагу наших читачів на те, що це саме кубкова збірна – тож ми не враховуємо ні перипетії чемпіонату, ні єврокубкові дуелі, а зосереджуємося лише на тих 52 матчах, які провели учасники у поточному кубковому турнірі.
Воротар – Олександр Шовковський («Динамо» Київ)
2 матчі – 210 хвилин – без пропущених м’ячів
Тут все безальтернативно – хоча Олександр лише двічі зіграв у поточному розіграші турніру, його внесок у перемогу киян переоцінити неможливо. Після домашнього матчу з «Карпатами», у якому він не дав підстав сумніватися у своїй кваліфікації, найдосвідченіший гравець турніру вийшов у фіналі, й проявив себе з найкращого боку, знявши всі можливі запитання з приводу пролонгації контракту з 40-річним ветераном. Кілька прекрасних сейвів по ходу матчу, а також виграна серія післяматчевих пенальті – цього достатньо, щоб вважати Шовковського героєм фіналу.
Правий захисник – Олег Гусєв («Динамо» Київ)
7 матчів – 484 хвилини – 2 голи, 1 асист
Поставимо на правий фланг оборони Гусєва, тому що вклад ветерана в тріумфальний кубковий не можна обійти увагою. Олег забив у важких матчах з «Карпатами» та «Зорею», де його голи були дуже значимими, відзначався активною грою у всіх матчах, у яких брав участь. А в фіналі вдало ввійшов у гру з лави запасних і забив надважливий пенальті у виснажливій серії.
Центральний захисник – Олександр Кучер («Шахтар» Донецьк)
6 матчів – 494 хвилини – 1 гол, 1 попередження
Травма Кучера у фіналі Кубка, яка призвела до вимушеної заміни, показала, наскільки важливий він для нинішнього формату оборони «гірників». Та й загалом по ходу турніру Олександр був надійним та традиційно непоступливим. А ще – відзначився пам’ятним раннім голом у чвертьфінальному матчі з «Металістом», який зламав усі плани харків’янам.
Центральний захисник – Євген Чеберячко («Дніпро» Дніпропетровськ)
6 матчів – 468 хвилин – 2 голи
Відзначимо в злагодженій і досить надійній в цьому турнірі обороні «дніпрян» саме Чеберячка. Навіть у найважчих матчах він грав достатньо чіпко й надійно, а на початкових стадіях ще й пособив своїй команді двома голами. Жарти жартами, але саме гол Євгена допоміг дніпропетровцям вирвати надскладну перемогу в стартовому раунді в Чернігові, де майбутні фіналісти Ліги Європи аж ніяк не виблискували.
Лівий захисник – Домагой Віда («Динамо» Київ)
6 матчів – 570 хвилин – 2 асисти, 1 попередження
Дмитрулін або Баль наших часів – універсальний солдат, який практично щоматчу грав на різних позиціях, але робив це все одно вище середнього рівня. У кубкових змаганнях вольові якості хорвата особливо цінні й відчутні, а його універсалізм дозволяв Реброву виходити з честю навіть зі складних кадрових проблем. Поставимо Домагоя ліворуч – тим більше, що й фінальний матч він починав саме там.
Центральний півзахисник – Владислав Огиря («Олімпік» Донецьк)
6 матчів – 540 хвилин – 2 попередження
Віддаючи належне півфіналістам кубка, відзначимо їхнього найстабільнішого руйнівника. Опорник Огиря, котрий здатен також при потребі перелаштуватися в оборону, провів добротний кубковий сезон. За рахунок працелюбності та спрощеності в діях Владислав був ефективним навіть у найважчих матчах (як-то проти полтавців чи в першому півфіналі з «Динамо»). І, цілком імовірно, саме його чіпкості не вистачило у матчі-відповіді проти киян.
Центральний півзахисник – Руслан Ротань («Дніпро» Дніпропетровськ)
5 матчів – 405 хвилин – 2 голи, 1 асист
Загалом, досить потужний турнір від Руслана, який недарма залишився у «Дніпрі» й приніс команді багато користі в історичному сезоні. Якщо до феєричної гри Ротаня на попередніх стадіях проти «Волині» та «Чорноморця» можна ставитися стримано, зважаючи на нерівність протистояння, то по матчах із «Шахтарем» було видно, що Руслан на високому рівні. Він прекрасно виконував стандарти, віддав низку гострих передач, заробив 11-метровий, який, щоправда, не реалізували товариші.
Правий півзахисник – Антон Котляр («Сталь» Дніпродзержинськ)
3 матчі – 290 хвилин – 5 голів, 1 попередження
На можливі іронічні запитання – «А хто це?», відповідаємо – «Найкращий бомбардир Кубка України цього сезону». У трьох матчах крайній хавбек першолігового клубу забив 5 м’ячів, причому більшу частину з них – у ворота ще «того», Григорчуківського «Чорноморця». Молодий вихованець кіровоградського футболу, який встиг пройти школу київського «Динамо», проявив себе як чудовий пенальтист, а на фланзі, здебільшого, вигравав дуелі у своїх опонентів Кутаса, Слінкіна, Бобка та інших.
Лівий півзахисник – Джермейн Ленс («Динамо» Київ)
5 матчів – 488 хвилин – 1 гол, 1 асист
«Бігучий голландець» цього сезону вирізняється не лише в вирішальних матчах, але й навіть у тих, у яких нерідко лідери, як-то кажуть, відбувають номер. Саме тому, навіть вийшовши на заміну в матчі-відповіді з «Олімпіком», коли все було ясно, Джермейн не зміг піти з поля без гола. В його активі – й асист у виїзному матчі з «Карпатами». Загалом, Ленс став важливою ланкою групи атаки динамівців, і без нього вже важко уявити нинішню команду Реброва.
Нападник – Нікола Калініч («Дніпро» Дніпропетровськ)
6 матчів – 262 хвилини – 2 голи, 1 попередження
Другого форварда ми обирали з-поміж кількох кандидатів. Динамівці відпали через нестабільність, ворсклянин Ковпак – через те, що забивав скромнішим суперникам, але не проявив себе у битві за півфінал з «Олімпіком». А от хорватському легіонеру «Дніпра» віддаємо належне за особливо натхненну гру в півфіналі проти «Шахтаря», в якому саме завдяки його діям інтрига прожила до останніх хвилин. Калініч забив «гірникам» один м’яч, міг на цьому не спинятися, а ще заробив штрафний, який став апогеєм першого півфіналу.
Нападник – Олександр Гладкий («Шахтар» Донецьк)
7 матчів – 511 хвилин – 4 голи, 2 асисти
Надзвичайно складний вибір, але є козирі, які говорять за Гладкого. По-перше, на шляху до фіналу він відзначився відразу 4 голами – у тому числі, й у складних матчах з «Металістом» та «Дніпром». По-друге, власне, у самому фіналі грав добре – варто згадати, що саме на ньому Рибалка заробив вилучення, а ще – що з виходом Олександра пов’язані відразу декілька дуже небезпечних моментів біля воріт Шовковського. Фатальний промах, звісно, беремо за дужки – це маленька особиста трагедія для гравця, яка не применшує враження від його кубкового виступу в цілому.
Головний тренер – Сергій Ребров («Динамо» Київ)
Апріорі в виграному турнірі потрібно віддавати належне тренеру-переможцю, а Реброва варто відзначити й поготів. У надскладному сезоні, по ходу якого «Динамо» розривалося на три фронти, Сергій Станіславович зумів грамотно перерозподілити сили, майстерно керував діями своєї команди й не боявся застосувати заміни, які зі сторони могли здаватися ризикованими.
Артур Валерко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
