Київ згадує смак перемоги

Роман Сиволап

Фінальний матч Кубку України підбив підсумки футбольного сезону 2014/2015 років. Символічно, що до фіналу вийшли команди що багато років ведуть боротьбу за звання кращої команди України - «Динамо» та «Шахтар». Якщо сама гра могла розчарувати любителів яскравого результативного футболу, то драматургія серії пенальті повинна задовольнити найвибагливіших естетів спорту № 1.

Значення матчу. Президент «Динамо» Ігор Суркіс практично у кожному інтерв'ю перед матчем говорив, що особливого значення Кубок України не відіграє та є турніром у собі. Якби суперником «Динамо» або «Шахтаря» по фіналу був би інший клуб - це так і було. Але до фіналу вийшли головні антагоністи українського футболу. Принциповість протистояння українських грандів підняла значення Кубку. Крім того, цей матч повинен був підбити підсумки етапів в історії розвитку клубів та визначити подальшу долю тренерських концепцій Реброва та Луческу.

Наприкінці нульових Мірчі Луческу вдалося не тільки досягти домінування в українському футболі, але й створити команду конкурентоздатну для Ліги чемпіонів. Створена румунським фахівцем шляхом проб і помилок система почала давати результат, після чого Луческу не став міняти принципів гри свого «Шахтаря». Основні особливості даної системи наступні: тактична схема 4-2-3-1, наявність швидких вінгерів та центрального півзахисника, рухливий центрфорвард, що часто виступає в ролі «фальшивої дев'ятки», активна гра правого захисника Даріо Срни в атаці, підключення одного з опорних півзахисників до атакуючих дій, активна участь центрального захисника Ярослава Ракицького в організації атак. Крім того, враховуючи ліміт на легіонерів та комфортність адаптації бразильців кадрова політика «Шахтаря» була побудована на наступних принципах бразильська атака - український захист плюс Даріо Срна.

Пройшли роки. У «Шахтарі» змінився склад, суперники з перемінним успіхом шукають протидію грі гірників, але Луческу продовжує вірити в свою систему. Його можна зрозуміти: здобуття Кубку УЄФА, п'яти перемог в першості України поспіль, вихід у 1/4 фіналу Ліги чемпіонів підтверджують ефективність даної системи.

Але час невблаганний, ні чого не стоїть на місці. Навіть, вічний «енерджайзер» Даріо Срна старіє. Ще один стовп системи Луческу - Фернандіньо зараз із перемінним успіхом тішить своєю грою «небесно-блакитну» частину Манчестера. З уходом Ферни «Шахтар» втратив гармонію у зв'язку захисту з атакою. Ні Фернандо, ні Фреду, ні Ілсіньо не вдається в повній мірі замінити свого співвітчизника.

Крім того, принципи комплектації команди бразильськими атакуючими гравцями збіднюють селекційний вибір та перекривають кисень для кращих випускників академії клубу.

Але Мірча Луческу не зраджує своїй системі, знаходячи виправдання погіршенню результатів у зовнішніх факторах: неможливості грати в Донецьку, відсутності лояльного суддівства, аналогічними проблемами у інших клубів «донецького пулу».

Фінал кубку був відмінною нагодою підтвердити життєздатність системи Луческу, перемігши в очному матчі головного конкурента, розслабленого святкуванням чемпіонського звання.

Для команди Сергія Реброва також цей матч повинен був стати черговою віхою в тренерській кар'єрі. По-перше, динамівці не повинні були втратити психологічну перевагу досягнуту над донеччанами в минулих матчах. По-друге, матч з таким якісним суперником повинен дати відповідь на питання про зростання рівня гри «Динамо» та готовності виступати у Лізі чемпіонів.

Рівновага. У підсумку в рівній грі кияни здобули Кубок України в серії пенальті. Думаю, що багато уболівальників «Динамо» чекали сатисфакції за страждання минулих років у вигляді впевненої перемоги над «Шахтарем». Але поки що динамівці не набрали достатньо сил, щоб без зайвих питань долати гірників. Хоча за багатьма компонентами невелика перевага у підопічних Реброва була. Наведу деякі цифри матчу від компанії Instat Football.

Як бачимо кияни вже не грають проти «Шахтаря» другим номером. Контроль м'яча є однією з головних складових системи гри Реброва-Ріанчо. При цьому динамівцям вдавалося частіше за суперника доставляти м'яч у штрафний майданчик. Хоча завершальним передачам киян не вистачало точності. Це вже питання виконавчої майстерності та впевненості в собі гравців на яких покладені функції творення. Найбільш продуктивними гравцями в цьому плані в «Динамо» є вінгери Ярмоленко та Ленс. Центральні півзахисники Велозу, Сидорчук, Беланда не часто радують нас гострими нестандартними ходами. Внесення творчої складової в гру гравців центру поля є одним з головних резервів для підсилення гри «Динамо».

У цьому матчі кияни досягли переваги в кількості ударів завдяки тому, що Велозу та Сидорчук часто били по воротах із-за меж штрафного майданчику. При цьому Сергій двічі був дуже близький до того, щоб відкрити рахунок у матчі.

Дивує значна перевага динамівці в кількості вдалих обводок. Бразильські кудесники Бернард, Дуглас Коста та Алекс Тейшейра поступилися в цьому компоненті Ленсу (8 вдалих дриблінгів) та Ярмоленко (7). Можна констатувати, що без індивідуальних загострень гра гірників втрачає гостроту. Можливо справа в психології: Дуглас Коста та Бернард розмірковують над подальшим продовженням кар'єри за межами України, Тайсону ні як не вдається набути притаманної йому в «Металісті» впевненості.

Аналіз ТТД окремих гравців показує, що киян повинна турбувати якість гри крайніх захисників Даніло Сілви та Антунеша, який замінив бразильця в перерві. Даніло Сілва в першому таймі зробив лише 5 ТТД в захисті та допускав високого порівняно з іншими відсотку браку при передачах 22 %. Хоча саме відбір м'яча, що зробив Даніло проти Ракицького, міг стати вирішальним, якби Ярмоленко більш вдало розпорядився м'ячем у контратаці.

Антунеш виграв лише 47 % єдиноборств у обороні та був не переконливий під час атакуючих дій. Чекаємо, що з поверненням Євгена Макаренко зросте конкуренція на лівому фланзі захисту і це дозволить підвищити якість гри.

Загалом обидві команди виявилися гідні одна-одної. Розумію, що як уболівальник «Динамо» не можу бути до кінця об'єктивним, але мені здалося, що «Шахтар» діяв на межах сьогоднішніх можливостей, а «Динамо» мало запас міцності.

Арбітраж та одна з головних проблем «Динамо». Юрій Можаровський нажив собі славу «продинамівського» арбітра ще в сезоні 2010/2011 років коли призначив пенальті за фол Срни на Шевченко, а «Динамо» перемогло 3:0. З того часу води в Дніпрі багато витекло до Чорного моря. Можаровський пережив часи, коли «донецькі» відсунули його з перших рядів суддівського дивізіону. Після зміни влади львівській арбітр, який є на мій погляд одним із самих кваліфікованих в Україні, знову призначають судити матчі «Динамо» та «Шахтаря». При цьому при суддівстві Можаровського команди грають з перемінним успіхом: в 2014 році «Шахтар» переміг у матчі за Суперкубок, а «Динамо» в матчі першості при вилученні гірника В'ячеслава Шевчука.

Цього разу, вболівальникам донецького клубу гріх скаржитися на необ'єктивне суддівство. Львів'янин не зробив жодної серйозної помилки. Крім того, вилучив наприкінці додаткового часу динамівця Сергія Рибалку за друге попередження.

Манера суддівства Можаровського кардинально різнилися від його колеги Анатолія Жабченко, який дозволяв футболістам жорстко грати в останньому очному матчі чемпіонату. Жабченко виніс гравцям обох команд 5 попереджень, Можаровський 10 (в основний час 8).

Хтось може закинути, що арбітр був більш принциповим по відношенню до динамівців - 7 попереджень проти 3 у гірників. Але у киян насправді є проблема з дотриманням балансу між агресивною та грубою грою. Лідерство по кількості вилучень у цьогорічній Лізі Європи тому підтвердження.

Впевнений, що без змін у грі у бік коректності на киян чекають неприємності в Лізі чемпіонів.

Герой матчу. Футбольний штамп, що пенальті лотерея, втрачає свою актуальність при наявності в складі Олександра Шовковського. Сорокарічний воротар «Динамо» є мабуть одним із кращих воротарів усіх часів з відбивання пенальті. Недаремно йому належить рекорд чемпіонатів Світу, який не можливо перевершити - нуль пропущених м'ячів у серії післяматчевих пенальті проти Швейцарії.

Невдале виконання пенальті португальською діаспорою поставило киян на грань поразки. Думаю, що не багато було випадків коли команда відігравалася програючи по ходу серії пенальті з рахунком 1-3. «Динамо» на чолі з Шовковським вдалося створити це диво.

Антигерої матчу. Майстерність Шовковського дозволила прихильникам «Динамо» пережити величезну амплітуду емоцій: від відчаю до безмежної радості. Не всі уболівальники справилися зі своїми емоціями. Вкотре був влаштований забіг уболівальників на футбольне поле. Героя матчу Олександра Володимировича ледь не задушили в обіймах подяки, знесли ворота, побили стюардів.

Можна довго моралізувати на тему, як повинен вести себе на стадіоні справжній уболівальник «Динамо». Також, можна довго розмірковувати, як служба безпеки клубу забезпечує дотримання порядку на стадіоні. Але я думаю не варто витрачати час на безплідні балачки.

Враховуючи, що подібний забіг в Лізі чемпіонів завершиться довгою дискваліфікацією стадіону, а можливо і клубу, вважаю, що варто доручити Раулю Ріанчо розробити стратегію та тактику забезпечення дотримання порядку на трибунах стадіону. Думаю, що максимум через тиждень ми отримає дієвий план заходів, що дозволить з найменшими втратами забезпечити безпеку глядачів та футболістів під час домашніх матчів «Динамо».

Думаю, що ви зрозуміли, що дана пропозиція є жартівливою. Якщо серйозно, у штабі управління ФК «Динамо» (Київ) необхідна людина здатна не лише розводити руками.

Висновки з поглядом у майбутнє. Обидві команди продемонстрували на полі НСК «Олімпійського» весь наявний потенціал. Вирішальної переваги не здобула жодна команда.

Головному тренеру гірників Мірчі Луческу поки що вдається втримати «Шахтар» від різкого падіння рівня гри. За останній рік команда не втратила жодного основного гравця. Але про зростання рівня футболу, що демонструють гірники, писати не доводиться. Румунський фахівець багато говорить про зовнішні фактори, при цьому воліючи не озвучувати проблеми «Шахтаря» ігрового плану.

Киянам під керівництвом Сергія Реброва вдалося нівелювати різницю в якості гри між «Шахтарем» та «Динамо», яка мала місце в останні роки. З кожним матчем динамівці почувають себе більш впевнено в протистояннях з основним конкурентом.

Головним досягненням динамівців є збереження психологічної переваги над гірниками та особисто Реброва над Луческу. В третьому матчі поспіль кияни отримають результат, що їх влаштовує. Упущена в серії пенальті перемога взагалі буде мати довготривалі психологічні наслідки для гірників.

Зрозуміло, що перспективи команд у наступному сезоні будуть залежати від того чи вдасться командам зберегти основних гравців. При цьому завдання гірників утримати своїх лідерів може ускладнитися, якщо донецька команда не зуміє пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів.

Якщо відштовхуватися від теперішніх складів, то у команд є достатньо резервів для підсилення гри. Для «Динамо» найбільш проблемними є питання підсилення гри на флангах захисту та в центрі півзахисту. Найбільші надії покладаються на повернення після лікування Євгена Макаренко та відновлення колишніх кондицій Денисом Гармашем.

У «Шахтарі» цикл побудови нової конкурентоздатної команди затримується. Маючі в складі молодих талановитих гравців, таких як Алекс Тейшейра, Дуглас Коста, Фред, Бернард, Фернандо, Мірчі Луческу ні як не вдається під лаштувати їх під свою систему гри. Гірники потребують придбання заміни для вже не молодих Кучера та Шевчука. Адаптація нових гравців також буде потребувати часу. В таких умовах, можливо, варто позбутися гравців, що не бажають залишатися в Україні та залучити до складу випускників академії та гравців, що грають по орендах. Тим більше, що Віктор Коваленко та Едуард Соболь зараз блискуче виступають на молодіжному чемпіонаті Світу.

Зараз дуже важко роботи прогнози на майбутнє через значну невизначеність, що супроводжує практично всі процеси в Україні. Але перспективи «Динамо» на майбутній сезон є обнадійливими. Прихильників команди не може не радувати розпочата як ніколи рано трансферна компанія клубу. Підписання вільних агентів говорить про виваженість цієї компанії.

Сам факт повернення Ліги чемпіонів до Києва повинен зробити цікавим наступний сезон. Ще більш цікавим його можуть зробити Сергій Ребров та Рауль Ріанчо, якщо їм вдасться утримати цьогорічні темпи прогресу командної гри.