Здавалося б, ще зовсім недавно молоді українські фахівці нарікали на те, що увійти в «когорту обраних» - тренерів старої школи і гарту, які, перепрошую за таке порівняння, мігрували з команди в команду - практично нереально. Ось тому-то ми і раділи кожному такому прориву - третьому місцю Олександра Севідова з донецьким «Металургом», успішній роботі в «Оболоні» Максимова і Ковальця, а в «Олександрії» - Шарана, спробам заявити про себе в «Динамо» і «Таврії» Олега Лужного і за роботою тандему Орбу - Леонов в маріупольському «Іллічівці». Навіть такі окремі проблиски в той, «болотисто-золотий» час для українського футболу, коли фінансові проблеми клубів обмежувалися лише невиплатами окремим гравцям, а в шорт-листах президентові значилися прізвища семи-восьми наставників, прізвища, які всім відомі, були як ковток свіжого повітря.
«Одні й ті ж люди, як на каруселі, крутяться 25 років. Вони всі - замкнуте коло. І реально з цією каруселі мало хто зістрибує з природних причин. Місця для нових немає, щоб підстрибнути. Ось цю карусель треба зупинити і сказати: «Все вже, ви покаталися і пустіть туди дітей. Ви вже занадто дорослі, 25 років - це довго ви катаєтеся. Ми, діти, хочемо. А діти - це молодь України», - це, звичайно, не про футбол. Так, досить точно новий губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі описав ситуацію в політикумі не тільки ввіреного йому регіону, а й, чого гріха таїти, всієї країни. Футбол - дзеркальне відображення того, що відбувалося в Україні. З однією лише різницею: криза і нові реалії змусили гру мільйонів піти на зміни швидше. Хоча, в принципі, все логічно: власники клубів ризикують власними грошима, на відміну від чиновників, що витрачають або освоюють бюджетні. Зараз, коли практично всі клуби включили вимушений «режим економії» (новий сезон почнеться через три тижні, навіть слуху про якусь можливу серйозну покупку клубів УПЛ немає, і навіть «Дніпро» не може дістати Ксьонза з «Карпат»), роблячи ставку на молодь, зрозуміла справа, що логічним кроком стало і запрошення наставників, які не тільки знають можливості цих молодих гравців (Йовічевич, Бабич - більшою мірою, Сачко, Ребров - у меншій), але й готові і здатні на ризик і експерименти.
У новому чемпіонаті сімома командами Прем'єр-ліги - а це половина елітного дивізіону - керуватимуть наставники, яким на момент старту турніру не буде 45-ти. Крім уже згаданого, і засипаного компліментами по ходу минулого сезону Сергія Реброва (41 рік), це непогано зарекомендував себе в «Карпатах» Ігор Йовічевіч (41 рік), головний тренер «Ворскли» Василь Сачко (40 років), також має досвід роботи в еліті наставник «Олександрії» Володимир Шаран (43), рульовий «Олімпіка» Роман Санжар, дебютує в Прем'єр-лізі новий наставник донецького «Металурга» Володимир Мазяр (37 років) і кинутий з вогню та в полум'я наставник «Чорноморця» Олександр Бабич («Чорноморець», 36 років). Наставників, які опинилися в цій категорії, могло бути і більше, якби не несподіване і точно нелогічне звільнення з харківського «Металіста» Ігоря Рахаєва, і плюс виліт в перший дивізіон маріупольського «Іллічівця», де досвідченого Миколу Павлова змінив Валерій Кривенцов.
Звичайно, молодість - далеко не завжди гарантія змін і тим більше успіху. Ну і нехай, будь ситуація в країні більш стабільною, хто знає, скільки б молодих спеціалістів отримали б свій шанс. І далеко не факт, що в послужному списку ветеранів українського тренерського цеху не з'явилися б ще по одному-два клуби. Однак, вдалий сезон Реброва в київському «Динамо», вихід в єврокубки «Ворскли» під керівництвом Сачка, нові таланти, знайдені Йовічевичем в «Карпатах», спроби Бабича з «дитячим садом» боротися проти лідерів українського футболу говорять про правильність такого кроку. Про своєчасність, як і про порівняння українського чемпіонату з елітними дивізіонами провідних футбольних країн світу, не говоримо свідомо. Хоча б тому, що складно говорити про своєчасність змін, коли вони назріли ще років десять тому. Як і складно порівнювати два абсолютно різних, крім, власне, самої гри в футбол, турніри. Але вже сам факт, що українському футболу вдалося нарешті розірвати замкнене коло, не може не радувати.
Ні, ми точно не ідеалізуємо нинішню ситуацію і зміни, що відбулися, нехай і не з доброї волі. Повторюся, ми віддаємо собі звіт, що на перебудову, хочеться вірити саме в це слово, українського футболу вплинув вже не раз згаданий навіть в цій статті і кризу, що набила у зв'язку з цим оскому, в ході якої власникам клубів доводиться домагатися поставлених цілей обмеженими засобами. Можливо, далися взнаки успішні експерименти з призначенням Реброва, Сачка і Йовічевича. Можливо, комусь із власників клубу просто сподобалася робота одного з молодих наставників. Але, все-таки хочеться вірити, що власники нарешті зрозуміли просту істину: граючи і працюючи за старими схемами і методам, їх команди позбавлені головного - можливості зростання і прогресу. Що молодий, не обтяжений і незіпсований українським футболом фахівець може дати команді та клубу куди більше, ніж навчений досвідом і посивілий вітчизняний наставник, який за роки незалежності пограв в різні ігри. Що людям, які дають гроші на футбол, нарешті захотілося дійсно бачити розвиток своїх команд. Що бажання вчитися, шукати і знаходити щось нове - це дійсно необхідна вимога нашого часу, а не чиясь примха.
Точно так само я далекий від думки, що прихід молодих наставників негайно змінить наш футбол або викорінить наявні в ньому системні проблеми. Та й, до речі, приклад другої частини минулого сезону, коли всі розчулювалися результатами роботи Реброва і Кривенцова, в той же час дивуючись «Олімпіку» Санжара, теж ніби дає зрозуміти, що гладко не буде. Але дуже хочеться вірити, що система, вибудовувана поки ще кількома клубами, чиї гравці складають основу юнацьких та юніорських збірних країн, що пробиваються у фінальні частини чемпіонатів Європи та світу, починає працювати. Ну а раз молоді футболісти все наполегливіше пробивають собі дорогу, закріплюючись в еліті, значить, пора вже зробити це і тренерам. Так що, в будь-якому випадку, спостерігати за роботою молодих фахівців буде цікаво.
Сергій Дрига
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
