Багато з них були вимушені покинути рідні домівки заради того, аби не тільки підтримувати рідну команду, але й жити в Україні.
У цей складний для країни час, Ультрас України оголосили Перемир’я, одні з першими пішли на фронт боронити терени України, почали активно допомагати Армії.
В ексклюзивному інтерв’ю для 1927.kiev.ua, лідер Ультрас «Динамо» Київ Коря підбив підсумки сезону, розповів про те, як вплинула війна на київський рух, про політику у футболі та про те, чому Ребров перспективний, а не гарний тренер.
«Ребров – легендарний гравець і перспективний тренер»
У цьому році київське «Динамо» оформило «золотий дубль». Які емоції після такого сезону?
Давно не було таких перемог, приємні емоції, особливо на фоні того, що коїться в країні. І для нашого руху це також корисно, адже люди люблять перемоги, хвилюються за команду. Не дуже приємно було усі ці роки, коли не ставали чемпіонами. Радує ще й те, що ми нарешті перервали гегемонію «Шахтаря», який постійно вигравав. Звичайно, на це, не в останню чергу, впливала політична ситуація в країні, а наразі у них немає підтримки влади, вони вже не «рулять». Гадаю, це також десь зіграло, це показник того, що футбол, все ж таки, залежний від політики. Загалом, позитивні емоції.
Чим можна пояснити те, що за ці 5 років, поки «Динамо» не ставало чемпіоном України, виграло лише декілька трофеїв на внутрішній арені, кількість людей на ультрас-трибуні зросла?
Не сказав би, що набагато більше, але, якщо на важливих матчах збирається 3 повних сектори, це десь 3 тисячі чоловік, то на стадіоні «Динамо» такого не було – максимум 2-2,5 тисячі людей, але я б не назвав усіх людей, які ходять на трибуну під час топових матчів, фанатами. Гадаю, що не в останню чергу це пов’язано із тим, що ми почали грати на більш комфортному стадіоні - НСК «Олімпійський». Середня відвідуваність матчів зросла, нові люди ходять, молодь, яка дивиться на нас зі сторони, це їх зацікавлює.
Вболівальники більше ходять «на стадіон», а не «на команду»?
Коли почали грати на новому стадіоні, глядацький інтерес підвищився у людей. Ми також не сидимо на місці. Основним рупором є, звичайно, інтернет. На наших інтернет-ресурсах кількість людей зростає. Напевно, це також показник. Я пов’язую це все ж таки з новим стадіоном.
Причину такого злету команди, коли у минулому чемпіонаті займаємо 4 місце, а у цьому – «золотий дубль» майже тим самим складом (Теодорчик прийшов, Ідейє – пішов. – Авт.), можеш назвати?
Думаю, що Сергій Ребров вже достатньо добре освоївся в команді. Мені достатньо складно про щось судити, адже я не знаю ситуацію в самому колективі, але, гадаю, мікроклімат в середині команди – позитивний, відношення до гравців стало кращим. Якщо є певні проблеми між тренером і гравцями, то нічого гарного не буде, в тому числі і результат. Також, один з важливих факторів – ситуація в країні. Справа не в тому, що «Шахтар» грає не в Донецьку, а в тому, що у них немає їх колишньої влади, впливу, суддівство змінилось. Стало менше козирів у «гірняків». Так, у них гарна команда, але «Динамо» також не погана команда. Такі умови склались і «Динамо» стало кращим.
Особисто для тебе – хто такий Ребров?
Легендарний гравець «Динамо» Київ і перспективний тренер. Казати про те, що він хороший тренер – зарано. Коли він потренує достатньо часу і буде демонструвати результат – тоді можна казати, що він гарний тренер. Як гравець – він легенда, він це заслужив, особисто від мене. А яким він буде тренером – подивимось.
Після зміни тренера, чи відчув ти різницю у тому, що гравці більше стали підходити до сектору ультрас, більше дякувати фанатам за підтримку?
Я побачу зміни лише тоді, коли у команди буде бажання спілкуватись з фанатами. Те, що вони підходять до сектору… Якщо ми зможемо з гравцями нормально спілкуватись і вони будуть розуміти, хто ми, чому ми робимо так, а ніяк інакше, і т.д. – це буде для мене головним показником. А те, що вони підходять – різницю я не те, що не бачу, я її просто не помічаю. Тут можуть підійти, там програли – можуть піти. Особливих змін я не побачив.
«Шовковський хотів, аби команда сфотографувалась з фанатами після матчу з «Металургом» Запоріжжя»
По інтернету «гуляла» дуже цікава історія про те, що після двох матчів гравці «Динамо» відмовились підійти до ультрас-трибуни і сфотографуватись з чемпіонським банером. Можеш розповісти про ці випадки?
Так, напевно, нам треба було про це раніше попіклуватись, домовитись, адже у нас дуже своєрідні гравці, але я не хочу сказати про когось погано. Можливо, наша помилка, може, ще щось. У нас немає з футболістами таких відносин, як у «Дніпра» чи «Карпат». У нас є якийсь бар’єр. Сказати, що хтось конкретно винен – я не можу. Гадаю, нам просто потрібно було заздалегідь донести цю інформацію, щоб вони між собою домовились якось, домовитись з клубом.
Після матчу з Металургом я стояв відразу за нашими воротами, і Олександр (Шовковський – Авт.), як я зрозумів, мене впізнав, адже ми з ним перетинались кілька разів у житті, так би мовити, «не в день матчу». Я його попросив підійти разом з командою під банер. Гадаю, що він мені сказав: «Ніхто не підійде», тому що він не зміг би вирішити цю ситуацію швидко, відразу після матчу. Але по його настрою я бачив, що він хотів спробувати, але в той же час вибігли люди на поле, він одразу повернувся, і показав мені, що «наразі це нереально». За його жестами, мімікою, я зрозумів, що він хотів спробувати. Але після того, як вибігли люди, почалась анархія і ні про яке фото не могло бути і мови.
Наразі фанати «Динамо» розділились на 2 трибуни. Це плюс чи мінус в плані підтримки команди?
Точно не плюс для підтримки, але сказати, що стало якось гірше – теж не можу.
Причину цього розділу майже ніхто не знає…
Причина – внутрішній конфлікт в русі, який вилився в те, що частина людей перейшла на іншу трибуну.
Якість підтримки на секторі WBC (41 сектор, більша ультрас-трибуна – Авт.) змінилась після розділу?
Ще раз скажу: не можу сказати, що стало помітно гірше.
Багато перформансів було від Ультрас «Динамо» в цьому сезоні. Який тобі найбільше запам’ятався?
На матчі з «Дніпром» красиво все вийшло, «Аргентина» (Конфетті – Авт.) красиво вийшла. Ми не планували підкидати конфетті багато разів, але люди зорієнтувались, що можна їх підкидати багато разів – вийшло дуже красиво. Плюс банер, піротехніка, прапорці, футболки. Все в комплексі.
Яка кількість «золотників» (люди, які побували абсолютно на всіх матчах команди незалежно від місця, часу, країни – Авт.) у цьому сезоні?
У цьому сезоні «золотий сезон» рахується з усіма виїзними матчами і по Європі також. У нас така одна людина – Dexter. Знаю, що деякі люди відкатали усі матчі по України, це для них також досягнення. Це також дуже непогано.
Останнім часом вже такою собі традицією стало те, що після матчів вболівальники вибігають на поле. Твоя позиція щодо цього?
Засуджувати – у жодному разі не буду. Це емоції, такі матчі були. Зрозуміло, що треба уникати якогось там вандалізму. Але я не можу сказати, що треба цих людей, які ламають ворота, руйнують газон, розстріляти і стратити. У жодному разі. Це знову ж таки емоції, люди ось таким чином реагують. Людина працювала весь тиждень, знову ж таки, не дуже гарна ситуація в країні, а тут такі емоції, які його переповнюють. Це час для «трішки божевільних справ». Але, звичайно, не треба, щоб це переростало у якісь незрозумілі форми.
Першими тон задали фанати «Дніпра» після того, як вийшли у фінал. Але у них були трішки інші умови, вони грали свої матчі не на своєму стадіоні. Можливо, якби ми грали свої матчі не у себе вдома, на стадіоні, нам, можливо, теж було б трішки все одно. Це інший стадіон, інше місто, інші люди за нього відповідають. Це не Київ, де ми домовляємось, ми знаємо людей, кожен матч зіштовхуємося із ними, коли проносимо усю нашу атрибутику. Після того, цей приклад став таким собі «заразним». Наступний матч наш з «Дніпром», коли ми стали чемпіонами. Потім матч з «Металургом» Запорізьким. У нас все нормально на секторі було, але коли люди з центральних секторів в основній своїй масі повибігали на поле, наші молоді хлопці також трішки вибігли.
А фінал Кубка України… Така серія пенальті, я такого просто не пам’ятаю. Це - як виграти в лотерею. Коли було «-2» в серії з п’яти ударів… Вірогідність того, що «Динамо» виграє була нижче одного відсотка. Це емоції, за це ми його любимо, ходимо на стадіон, вболіваємо за «Динамо».
Після фіналу Кубка, багато чиновників сказали про те, що поставлять сітку на трибунах. Також ходили чутки про те, що можуть повернути міліцію на стадіон. Твоє ставлення до цього?
Я ходив на стадіон у різні часи. Не сказав би, що мене щось лякає. Тут одразу включається наша золота фраза: «Злішими будемо». Ходили, міліція була, виносили з сектора, підпалювався один дим, хапали кого-небудь, бійки були через один фаер. Хто від цього виграє… Ми всі ці етапи пройшли. Тим більше, після Майдану, сказати, що люди бояться міліцію – ні. Пустять «биків у формі», вони будуть стояти, чіплятись до людей, конфлікти будуть постійно, напевно, навіть до крові буде справа доходити. Для людей, які у цьому русі з 90-тих, 2000-них - це не проблема. А для людей, які пройшли Майдан, які зрозуміли, що країна змінилась, якщо буде хоч якась грубість зі сторони міліції, некрасиво вести себе будуть – можливі криваві сутички. Вони слуги народу, вони не наглядачі за нами.
«Усі розуміють, що перемир’я в наших особистих інтересах»
Ти згадав події Майдану. Роль Ультрас, в тому числі «Динамо», усі знають. Але після подій зими 2013-2014 почалась війна. Скільки хлопців з трибуни воюють наразі?
Постійно люди їдуть на фронт, повертаються, комусь надходять повістки, хтось сам йде на фронт, хтось на лікарняному ліжку. Кількість змінюється. Гадаю, що не помилюсь, якщо скажу цифру в 50-100 чоловік. Важко сказати за всіх і точно, адже не про всіх і знаєш.
Яку підтримку надає WBC?
Купуємо необхідні речі, які хлопці просять. Допомагаємо нашим пораненим. В магазині стоїть скринька для збору грошової допомоги, продукти збираємо, гроші на картку люди допомагають збирати. Також беремо гроші з загального рахунку, якщо треба купити якусь дорогу річ на фронт.
На жаль, на кожній війні гинуть люди. І ця війна не виключення. Скількох фанатів вже втратило «Динамо»?
Із тих, кого я знаю, – Орест з «Young Hope», Белаз з «Альбатросс», старий фанат Олег Беркут. Це люди, яких багато хто знав, які регулярно ходили на сектор. Також є хлопчина, який ходив на сектор, катав виїзди, але мало хто його знав. Якщо я нікого не забув. Також лежать у лікарнях наші хлопці.
Ще з часів Революції, Ультрас оголосили перемир’я. Цей сезон був першим повноцінним, коли воно діяло. Твоє ставлення до цього?
Так і повинно бути. У всіх є голова на плечах, у нас є головна проблема, є ворог. Треба всім об’єднатись, вирішити цю проблему, а потім вже можна буде відпочивати, розважатись.За великим рахунком, зараз можна таке влаштовувати… Міліція деморалізована, хлопці пройшли Майдани у своїх містах, боролись проти «тітушок», міліції. Хтось приїжджає з фронту. Зараз можна влаштувати події набагато гірші, ніж були. Я кажу зараз про навколофутбол на стадіонах, в містах. Але наразі – немає сенсу, такі дії тільки в мінус.
Факти порушення перемир’я були?
Ні, все нормально. Якщо десь яка дрібниця, яка ніде не афішується, не світиться – тиша. Так, «фірми» б’ються між собою, качаються. Це є, це спорт, він продовжується.
Хто слідкує за тим, щоб не було фактів порушення перемир’я та вирішує спірні моменти, якщо такі виникають?
Кожен у своєму русі. Всі підписали це перемир’я, усі розуміють, що це в наших особистих інтересах. Кожен слідкує у себе на місцях. Якщо там якісь матчі, виїзди – слідкують, щоб ситуація не виходила з-під контролю.
А взагалі, кому належала ідея про перемир’я?
«Динамо» Київ.
«Олімпік повів себе нахабно по відношенню до киян»
Зараз в мережі багато благодійних аукціонів, які влаштували фанати. Що можеш сказати про це?
Я ніякого прямого відношення до аукціонів не маю. Гарна ідея, якщо є можливість таким креативним способом допомогти, а не просто написати: «Ось наша картка, кидайте гроші». Люди молодці, що придумали такий спосіб допомоги, займаються цим, тратять свій час, гроші. Це не мало часу займає.Знаю про те, що фанати багатьох клубів таким займаються. Велика пошана їм. Своє знаходження в тилу вони повністю виправдовують.
Про протест під час матчу з «Олімпіком» можеш розповісти?
Ми вважали, що та ситуація, в якій ми всі опинились, коли в Києві хотіли проводити матч на «Баннікова», керуючись тим, що «Динамо» не отримало якусь підтримку – не правильна, це певний прояв нахабності. По факту, у «Олімпіка» вболівальників немає. Якщо є певні люди, які їм співчувають, я це допускаю, але людей, які за них вболівають – їх немає. Команда грає в Києві. Який сенс створювати незручності киянам, яких, апріорі, прийде на матч мінімум в 5 разів більше, ніж вміщує стадіон? Щоб «Динамо» недоотримало підтримку? Це дуже не красиво, в першу чергу, у відношенні до киян. Не тільки до фанатів – ті, хто треба, на стадіон прорвались би. Безглуздо прикриватись тим, що на «Олімпійському» «Динамо» отримає таку підтримку, а на «Баннікова» - не отримає, а може, там «Олімпік» отримає. Плюс до всього, цінова політика була трішки не зрозумілою, враховуючи ціни на футбол в Києві. Керуючись цим всім, і було прийняте таке рішення.
ФФУ та УПЛ досі не визначились з форматом наступного чемпіонату (10 команд - 4 кола, 12 команд – 2 кола і плей-офф, 14 команд – 2 кола, 16 команд – 2 кола). З точки зору вболівальника, який варіант оптимальний? (Інтерв’ю записувалось ще до моменту офіційного прийняття регламенту – Авт.)
Хотілось, щоб географія команд була ширшою. Так, як і зараз є. Якщо буде 10 команд, то це мінімум 2 виїзди в одне і те саме місто. Не хотілось би так. 2 кола – оптимальний варіант.
Наразі в «мережі» з’явилась ініціатива вболівальників «Динамо» («Друзі «Динамо» - Авт.) про те, щоб в Києві з’явилась вулиця імені Лобановського. Наразі, ця ініціатива отримала великий резонанс, в тому числі і у ЗМІ. Навіть з’явилась інформація про те, що Червонозоряний проспект можуть перейменувати в проспект Лобановського. Твоє ставлення до цього і до того, що досі в Києві немає вулиці Великого Тренера?
Ім’я Валерія Васильовича носить наш стадіон, в Запоріжжі є вулиця Лобановського. Сказати, що є якась неповага – у жодному випадку. Але, думаю, зараз якраз вчасно підібрали момент, адже треба перейменовувати вулиці, які були названі на честь комуністичних лідерів, усього того, що названо в честь комунізму. То й же Червонозоряний проспект. Зараз треба називати вулиці іменами дійсно гідних людей, а не давати їм імена якихось міфів.
Нещодавно відкрився магазин Ультрас «Динамо» - Ultra. Розкажи про цей проект?
Ідея створення магазину - не нова. Люди з руху займались цим питанням, але він не планувався саме, як магазин Ультрас «Динамо», а лише, як магазин стилю casual. В перший раз у нас не вийшов цей проект. Потім були певні проблеми з клубом, фан-клубом, та й особисті проблеми. Серед хлопців, які вирішують певні моменти, я часто піднімав питання про те, що нам треба певне місце, тому що доводилось продавати білети на вулиці під дощем - бувало, що під час цього ворожі рухи на нас нападали. Напевно, ми до цього вже «дійшли». Та й наш онлайн WBC-Shop набирав оберти. Я вже тоді зрозумів, що цим питанням треба серйозно займатись. І тоді, в минулому році, нам дозволили зайняти це приміщення, де зараз знаходиться наш магазин, для того, щоб ми збирали допомогу хлопцям, які воюють на Сході, де ми, також, продавали квитки на футбол, наш одяг. І було видно, що приміщення нам необхідно, навіть виходячи з того, який зараз час.
Якщо ж брати мене і його значення для мене, то за історію WBC-Shop я не сильно займався ним, але певні дизайни розробляв. Ця тема мені цікава. Запропонував хлопцям таку ідею, щоб відкрити магазин, який буде виконувати не тільки цю роль, а й певну роль саме для руху, чим він і є зараз, намагаємось його розвивати. Коли ти працюєш і до того ж плідно займаєшся питаннями руху – це дуже складно і проблематично. Я звільнився з роботи, займаюсь справами магазину. Коли поставимо роботу магазину «на рейки», мабуть, буде більше часу для того, щоб займатись певним креативом. Напевно, це той варіант, коли ти займешся улюбленою справою. Адже це пов’язано і з рухом, з певним креативом, організацією роботи – мені це подобається.
Розмовляв Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
