Футбольна Україна: Запорізька область

Динамо Київ 12 Липня, 10:13 1843
Футбольна Україна: Запорізька область
Читаємо про гравців, які народилися на території козацького краю.

Не секрет, що Запоріжжя чи не найпродуктивніша область в підготовці молодих футболістів. Дитячо-юнацькі клуби області є фаворитами на всеукраїнських змаганнях, а гравці місцевого «Металурга» частенько переходять до грандів нашого футболу. Так, приміром, «Динамо» відхопило Станіслава Богуша, Сергія Сидорчука, «Шахтар» – Едуарда Соболя, «Дніпро» – Валерія Лучкевича. Вихованцем запорізького футболу є «гірник» Тарас Степаненко, хоч народився він на Донеччині. Можна пригадати бомбардира Олександра Косиріна; нині тренера, а колись воротаря Олега Луткова; креативних хавбеків Володимира Польового і Володимира Аржанова, Дениса Олійника (тато якого з Буковини); менш відомі, але чимало відіграли Андрій Оберемко, Олексій Годін, Сергій Рудика, Володимир Жук, Дмитро Невмивака. В повоєнному «Динамо» оборону киян тримав Петро Тищенко. Сьогодні захист «Динамо» представлений запоріжцем Євгеном Хачеріді. Мабуть багатьом нашим дитячо-юнацьким тренерам є чого повчитися у запорізьких колег.

Географічна довідка:

площа та населення: 27 180 км. кв., понад 1,7 млн. осіб; межує з: Дніпропетровською, Херсонською, Донецькою областями, омивається Азовським морем; найбільші міста: Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар найбільші ріки: Дніпро, Молочна, Кінська, Обитічна, Юшанли, Кальчик, Великий Утлюк

Найвідоміші команди області:

«Торпедо», Бердянськ (рік заснування: 1911), «Локомотив», Запоріжжя (час життя команди: 1923 – початок 50-их), «Металург», Запоріжжя (дата заснування: 1935; попередня назва: «Сталь»),«Авангард», Великий Токмак (учасник чемпіонату УРСР 1959 року), «Буревісник», Мелітополь(роки існування: 1957-66), «Торпедо», Запоріжжя (заснований 1982 року), «Олком», Мелітополь(попередня назва: «Торпедо»; період існування: 1991-2011), «Даліс», смт. Комишуваха,«Орбіта», Запоріжжя, ЗАлК, Запоріжжя, «Дружба», Бердянськ (клуб ще відомий як «Ілліч-Осипенко»), «Віктор», Запоріжжя (період існування: 90-ті рр.), «Мелітополька черешня», Мелітополь (дата заснування: 2011)

Павло Шкапенко

Юрій Сак

Дата народження: 03.01.1967; місце народження: Запоріжжя; позиція: захисник, півзахисник; клубна кар’єра: 1986-87 – «Торпедо», Запоріжжя, 1988 – СКА, Миколаїв, 1988-90 – СКА, Одеса, 1991-93, 1994- 97, 2000 – «Чорноморець», Одеса, 1994 – «Спартак», Москва, Росія, 1997-98 – «Металург» (нині «Іллічівець»), Маріуполь, 1999 – «Крила Совєтов», Росія, 2001-02 – «Оболонь», Київ, 10 ігор за збірну України; досягнення: Кубок України (1992), «срібло» чемпіонату України (1995, 1996)

«Зірка» одеського «Чорноморця» середини 90-их. Двічі срібного призера чемпіонату, до речі. Вихованець ДЮСШ запорізького «Металурга». 15-річним Юрій вже виступав за дублерів головної команди. Далі була футбольна армійська служба. Після війська запоріжця до своїх рук прибрав «Чорноморець». Здобувши з одестами перший незалежний Кубок, Юрій зіграв в Кубку володарів Кубків. У попередньому раунді одесити рознесли «Вадуц» з Ліхтенштейну, і у першому раунді наскочили на «Олімпіакос». Тренував пірейців Олег Блохін, а на полі за «червоно-білих» бігали Геннадій Літовченко і Олег Протасов. На диво в Піреї українці мінімально перемогли. Гол провів герой нашого блогу. Нехай зробив це і не без допомоги кіпера Міртоса. В Одесі греки взяли реванш – 0:3. Читав версію, що той матч став не зовсім чесним. Хтозна, хтозна… Якби там не було, в наступних раундах пірейці щільною фалангою пройдуть «Монако» та зламають свої ксістони і саріси об стіну щитів мадридського «Атлетико». Виграє вже неіснуючий трофей «Парма» Невіо Скали.

Окрім виступів в Україні, Юрій Сак не надто вдало відіграє за «Спартак». Краще підуть його справи в Самарі. Також за своїми плечима чоловік назбирав 10 поєдинків за «синьо-жовту» збірну.

Чемпіонат України 1994/95, «Чорноморець» – «Кривбас» – 5:2

«Чорноморець»: Суслов Олег (Вінокуров Вадим, 57), Кардаш Василь, Колесніченко Віталій, Букель Юрій, Жабченко Ігор, Парфьонов Дмитро (Колчін Денис, 75), Гашкін Андрій, Мусолітін Володимир, Зотов Олександр, Сак Юрій, Телесненко Андрій (к) (Тернавський Владислав, 46)

Тренер: Буряк Леонід

«Кривбас»: Тарахтій Андрій, Салімов Фанас (Носенко Владислав, 80), Фокін Ігор, Куриленко Олексій, Мазур Василь, Громов Віктор (к), Пантілов Віталій, Приходько Геннадій, Попович Геннадій (Мальцев Владислав, 46), Лютий Владислав, Яковенко Юрій (Білоконь Сергій, 65)

Тренер: Коваль Юрій

Голи: 1:0 – Гашкін (10), 2:0 – Жабченко (33), 3:0 – Кардаш (44), 4:0 – Сак (54), 4:1 – Мальцев (57), 4:2 – Громов (72), 5:2 – Колесніченко (83)

Олексій Антюхін

Дата народження: 25.11.1971; місце народження: Запоріжжя; позиція на полі: нападник; клубна кар’єра: 1989-90 – «Торпедо», Запоріжжя, 1990-93 – «Металург», Запоріжжя, 1993-96, 1999-00 – «Таврія», Сімферополь, 1996-97 – «Динамо-2», «Динамо», Київ, 1997-98 – «Ворскла-2», «Ворскла», Полтава, 1999-00 – «Уралан», Росія, 2002-03 – «Чорноморець», Росія, 2003 – «Динамо», Ставрополь, Росія, 2004 – «ІгроСервіс», Сімферополь, 2005 – «Фенікс-Іллічівець», Калініне (ААФУ), 2005 – «Динамо-Юрін», Сімферополь (ААФУ), 1 матч за збірну України (Молдова – Україна -2:2, ТМ.09.04.1996); досягнення: найкращий бомбардир 1 ліги (1997), срібний призер Першого дивізіону чемпіонату Росії (2002), чемпіон України (1997)

Вельми результативний нападник. Не один раз вистрілював дублем та хет-триком. Один трюк з шляпою вдався у ворота «Металіста». Як пригадує сам Олексій Володимирович, напередодні матчу футболісти «Таврії» через проблеми з опаленням на базі змушені були ночувати вдома. Хм, цікаво чи сімферопольці надалі перед важливими поєдинками проводили час з родиною. Як відомо, спортсмени – люди забобонні. Наступного року «Таврія» вийде у фінал національного Кубку. Коли черга дійде до пенальті, свій удар Олексій Антюхін не змарнує. На відміну від партнера Володимира Фурсова. Кубок дістанеться «Чорноморцю».

З 2012 року бомбардир лихих 90-их працює з юнаками «Таврії». Чи, точніше кажучи, ТСК…

Чемпіонат України 1993/94, «Таврія» – «Металіст» – 7:1

«Таврія»: Петров Олександр, Драгунов Євген, Єсін Сергій, Головко Олександр, Волков Ігор (к), Кунденок Олександр, Опарін Андрій, Фурсов Володимир (Коробов Сергій, 73), Росляков Андрей (П’ятенко Володимир, 46), Антюхін Олексій, Дзюбенко Геннадій (Задов Михайло, 60)

Тренер: Заяєв Анатолій

«Металіст»: Савченко Володимир, Мустофаєв Асан, Шинкарьов Андрій (к), Майборода Сергій, Чирва Олексій (Яковенко Сергій, 65), Назаров Євген, Кірлик Андрій, Баранов Олександр (Ашурбеков Ерік, 46), Пушкуца Віталій, Тарасов Юрій (Панчишин Іван, 13), Карабута Олександр

Тренер: Довбій Олександр

Голи: 1:0 – Фурсов (4), 2:0 – Антюхін (20), 3:0 - Антюхін (32), 4:0 – Головко (40), 5:0 – Антюхін (42), 6:0 – Волков (46, з пенальті), 6:1 – Карабута (65), 7:1 – Кунденок (85)

Вилучення: Пушкуца (49, нецензурні вислови в адресу арбітра)

Павло Шкапенко

Дата народження: 16.12.1972; місце народження: Запоріжжя; позиція: півзахисник, нападник; клубна кар’єра: «Металург», Запоріжжя (1990-92), «Динамо-3», «Динамо-2», «Динамо», Київ (1992-98), ЦСКА-2, ЦСКА, Київ (1998), «Уралан», Росія (1999), «Торпедо», Москва, Росія (1999-01), «Шинник», Росія (2001), «Томь», Росія (2002), «Кубань», Росія (2002-03), 10 ігор за збірну України; досягнення: чемпіон України (1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998), Кубок України (1993, 1996, 1998), бронзовий призер чемпіонату Росії (2000), чемпіон першого дивізіону Росії (2001)

Автор голу іспанській «Барселоні». Діло було в Лізі чемпіонів 1993/94, коли кияни у першому матчі приймали каталонців Йохана Кройфа. Уже на перших хвилинах зустрічі господарі «розмочили» Субісаррету Віктор Леоненко подав з правого флангу, і Павло головою пробив у дальній кут. Однак через 20 хвилин англієць Дон вилучає Мізіна та вказує на «точку» – 1:1. Здавалося би, команді Михайла Фоменка вже нічого не світить і зараз розпочнеться винос киян. Ага, зараз! Віктор Леоненко – «он сибиряк, настырные они» – візьме та й оформить дубль. На «Ноу Кампі» іспанці сповна візьмуть реванш – 4:1. Кияни на стадії 1/16 залишать престижний турнір.

В складі «Динамо» запоріжець виграв шість золотих медалей національної першості, тричі здобував Кубок країни. Граючи в Росії, Шкапенко теж не залишися без трофеїв. Думаю, не помилюся, коли скажу, що до кінця розкритися Павлу завадили травми…

Чемпіонат України 1992 року, «Металург», З – «Нива», В – 4:1

«Металург»: Сивуха Юрій, Скрипник Віктор, Маркін Юрій, Шкапенко Павло, Сорокалєт Олександр, Наконечний Ігор (к), Вернидуб Юрій, Максименко Андрій, Смолянінов Олег, Таран Олег (Лучкевич Ігор, 46), Головань Олег

Тренер: Надеїн Ігор

«Нива»: Загоруйко Микола (к), Кулаков Вадим, Коваль Ігор (Сарнавський Ігор, 46), Хвоя Олег, Литвин Микола, Соловієнко Юрій, Косовський Віталій, Охримчук Сергій, Зубчук Микола, Надуда Олег, Горшков Олександр (Шикер Олег, 68)

Тренер: Петров Валерій

Голи: 1:0 – Головань (8), 1:1 – Охримчук (35), 2:1 – Шкапенко (60), 3:1 – Шкапенко (67), 4:1 – Шкапенко (86)

Ілля Близнюк

Дата народження: 28.07.1973, місце народження: Запоріжжя; позиція: воротар; клубна кар’єра:1992-95 – «Металург», Запоріжжя, 1995-96 – «Зірка», Кіровоград, 1996-98 – «Дніпро», Дніпропетровськ, 1999-00 – «Динамо-3», «Динамо-2», «Динамо», Київ, 2000, 2001-04, 2007 – «Ростов», Росія, 2003 – «Аланія», Росія, 2005 – «Томь», Росія, 2006 – «Кривбас», Кривий Ріг, 2006 – «Шинник», Росія, 2 матчі за збірну України; досягнення: фіналіст Кубку Росії (2003)

Ілля Близнюк – один з багатьох українських кіперів, які виступали в російському чемпіонаті. Щоправда, за весь час, проведений за бугром, Іллі не вдалося виграти якийсь серйозний трофей. В 2003-ому його «Ростов» перебував на крок від здобуття Кубку Росії. У фіналі турніру «спартач» Єгор Тітов головою заб’є єдиний м’яч. Ростовці повинні дякувати українському кіперу, що рахунок не був крупнішим на користь москвичів. Близнюк виручав колег після ударів молодого Романа Павлюченка та того-таки Єгора Тітова. Кубок дістався іншим українцям: Ващуку і Калініченку.

Повісивши рукавички на цвях, Ілля подався на тренерську ниву. Екс-кіпер працював з «Іллічівцем», «Зіркою», «Ростовом», «Полтавою». Донька запоріжця – гімнастка Анастасія – олімпійська чемпіонка в складі Росії.

Нижче подаємо звіт одного з найдраматичніших поєдинків в кар’єрі Іллі. «Зірка», ведучи 3:0 (!!!), 4:3,… програла 4:5! Неймовірно! Цікаво послухати версії учасників гри. Хоча, коли запитуєш футболістів, чи існують в нас договірні матчі, вони хором скажуть: «Так!». Коли ж запитаєш, чи брали вони в таких участь, то почуєте ствердне: «Ні!». Чомусь одразу на думку спали перипетії ще однієї давньої гри: «Волинь» – «Дніпро»…

Чемпіонат України 1995/96, «Кривбас» – «Зірка» – 5:4

«Кривбас»: Воробйов Валерій, Скидан Геннадій, Купцов Олексій, Дудник Юрій (Григорчук Роман, 85), Греділь Степан, Попович Геннадій, Громов Віктор (к), Гринь Володимир (Портнов Ігор, 87), Севідов Олександр (Яковенко Юрій, 82), Білоконь Сергій, Приходько Геннадій

Тренер: Маркевич Мирон

«Зірка»: Близнюк Ілля, Лавриненко Сергій, Руснак Іван (к), Соболь Олександр (батько Едуарда), Мошевич Ігор, Боровський Станіслав (Макогон Ігор, 46), Біліченко Юрій, Федоров Леонід (Грачьов Олексій, 46), Бурхан Євген, Мізенко Александр, Борисенко Сергій (Мартинов Юрій, 46)

Тренер: Іщенко Олександр

Голи: 0:1 – Борисенко (9), 0:2 – Мізенко (22), 0:3 – Борисенко (35), 1:3 – Дудник (36, з пенальті), 2:3 – Приходько (39), 3:3 – Севідов (43), 3:4 – Мізенко (44), 4:4 – Севідов Александр (53), 5:4 – Скидан (67)

Олексій Гай

Дата народження 06.11.1982; місце народження: Запоріжжя; позиція: півзахисник; клубна кар’єра: 1999 – «Торпедо», Запоріжжя, 2000 – «Металург-2», Запоріжжя, 2000-2004, 2006-13 – «Шахтар», Донецьк, 2004-06 – «Іллічівець», Маріуполь2013-14 – «Чорноморець», Одеса, з 2015 – «Габала», Азербайджан, 29 ігор за збірну України; досягнення: чемпіон України (2002, 2008, 2010, 2011, 2012, 2013), Кубок України (2001, 2002, 2004, 2008, 2011, 2012, 2013), Кубок УЄФА (2009)

Таке враження, що скільки часу пам’ятаю Олексія, стільки він виступав за «Шахтар». В клуб приходили-йшли бразильці, балканці, поляки, румуни, а Гай лишався. На «гірняцький» період припадають його найгучніші тріумфи. Не забули, що Льоша – учасник фінального матчу КУЄФА? Нехай і вийшов на поле в овертаймі. Того ж 2009 року він провів свій єдиний м’яч за збірну. Зате який! Хорватам! На «Максімірі»! Ех, гол Гая не дозволив втримати переможний результат… Та нічого нарікати – Модріч і компанія двічі влучали в нашу штангу. Вивезене із Загреба очко дозволило посісти в групі друге місце. До слова, той влучний удар запоріжця має схожість з м’ячем Шеви шведам.

Сезон 2013/14 Олексій розпочав в Одесі. З «моряками» він вдало походив Європою. А ще зробив те, що не вдавалося Стерлінгу, Кроосу, Хесе, Чічаріто, Хамесу Родрігесу: вразити «рамку» «Лудогорця». Коли в Одесі, як і у всьому українському футболі, розпочалася криза, Гай прийняв запрошення «азербайджанця» Романа Григорчука.

Євген Хачеріді

Дата народження: 28.07.1987; місце народження: Мелітополь; позиція: центральний захисник; клубна кар’єра: 2005, 2006 – «Олком», Мелітополь, 2006 – «Металург-2», Запоріжжя, 2007 – «Волинь», Луцьк, з 2008 – «Динамо-2», «Динамо», Київ, 34 матчі за збірну України; досягнення: чемпіон України (2009, 2015), Кубок України (2014, 2015), Суперкубок України (2009, 2011)

Сьогодні важко уявити центр захисту збірної України та київського «Динамо» без цього височенного оборонця. Для великого футболу Женю відкрив Віталій Кварцяний. Він перетягнув гравця до Луцька із друголігового «Олкому». Аби детальніше дізнатися про цю історію, пропоную перечитати вам книгу ВВК «Футбол – це не тільки перемоги». Зважаючи на свій баскетбольний ріст, Євген вміє вражати ворота. Інколи навіть свої, як це трапилося в матчі з гладбаською «Боруссією». Дякувати Брауну, Михалику і Ярмоленку, кияни залишили «жеребців» поза бортом Ліги чемпіонів. Однак в кар’єрі Жені частіше траплялися приємні голи. Пам’ятаю, як спостерігав наживо за матчем відбору на ЧС Україна – Молдова. І перед стартовим свистком сказав друзям, що сьогодні заб’є наш захисник, найімовірніше, ним буде Хачеріді. На 70-ій хвилині «динамівець» втілив мій прогноз у життя. Щоправда, пізніший гол Суворова змусив понервувати одеську публіку.

Про запальний характер Хачеріді нагадувати зайве, хоча останнім часом запоріжець став спокійнішим. Не забули, як «фіалка» Маріо Гомес не повірив в пошкодження Жені і потролив українця?:)

Чемпіонат України 2012/13, «Динамо» – «Арсенал» – 4:0

«Динамо»: Коваль Максим, Да Сильва Даніло, Бетао Амансіо, Пінто Велозо Мігель (Вукоєвіч Огнєн, 86), Ідейє Браун, Гармаш Денис (Богданов Андрій, 46), Гусєв Олег (к), Аруна Лукман (Ярмоленко Андрій, 60), Тайво Тайє, Хачеріді Євген, Дуду Перейра

Запасні: Шовковський Олександр, Мехмеді Адмір, Рубен Марко Гастон, Михалик Тарас

Тренер: Блохін Олег

«Арсенал»: Паньків Юрій, Матуку Ерік, Гітченко Андрій, Польовий Володимир, Да Сильва Леандро, Мамаду Пеле, Міколюнас Саулюс (Філіппов Олександр, 80), Шацьких Максим (к) (Адійя Домінік, 60), Старгородський Артем, Кобахідзе Олександр (Куансах Абейку, 71), Ковпак Олександр

Запасні: Боровик Євген, Симоненко Сергій, Рафаель Алвес, Вечурко Микола

Тренер: Кучук Леонід

Голи: 1:0 – Хачеріді (40), 2:0 – Ідейє (44), 3:0 – Гусєв (88), 4:0 – Ідейє (90)

Ні, це не після цього матчу Кварцяний обіцяв відправити Женю мешкати в гуртожиток

Сергій Сидорчук

Дата народження: 02.05.1991; місце народження: Запоріжжя; позиція: центральний півзахисник; клубна кар’єра: 2008 – «Металург-2», Запоріжжя, 2009-12 – «Металург», з 2013 – «Динамо», Київ, 6 матчів за збірну України (2 м’ячі); досягнення: Кубок України (2014), чемпіон України (2015)

Яскравий представник молодого покоління обдарованих запоріжців. Професійно заробляти собі на хліб Сергій розпочав у другій команді «Металурга». У вищій лізі він вперше з’явиться за земляка Олега Луткова влітку 2009-ого. Наступний сезон – 2010/11 – «козаки» провалять. Команда фінішує останньою та опиниться у першій лізі. Можливо, це гірке фіаско пішло на користь молоді «Металурга». Проти менш технічних колективів першої ліги формується характер, витривалість, зникає страх перед силовими єдиноборствами. Через певний час півзахисник потрапив до київського «Динамо». Він, певно, і не мріяв про це, відбираючи м’яча в гравців «Титана», «Одеси», «Геліосу», «Арсеналу-Київщини»…

Минулого року Сергія до матчів розпочали залучати тренери національної збірної. І хто його знає, яке би нині місце посідали «синьо-жовті» в групі, не забий Сидорчук білорусам і македонцям. Дуже цікаво, що придумають в центрі поля Ребров з Раулем у новому сезоні. Адже конкуренція в «Динамо» ще ого-ого.

Чемпіонат України 2013/14, «Динамо» – «Говерла» – 3:0

«Динамо»: Шовковський Олександр (к), Да Сільва Даніло (Віда Домагой, 44), Вукоєвіч Огнєн, Драговіч Александар, Ленс Жермейн, Сидорчук Сергій, Гусєв Олег (Ярмоленко Андрій, 81), Макаренко Євген, Хачеріді Євген, Мбокані Дьємерсі, Беланда Юнес (Безус Роман, 63)

Запасні: Коваль Максим, Велозо Мігель Луїс, Ідейє Браун, Тремулінас Бенуа

Тренер: Блохін Олег

«Говерла»: Надь Олександр, Орос Крістіан, Єзерський Володимир (Дандеа Александру, 78), Ле Таллек Дамієн, Лисенко Володимир (Кополовець Михайло, 86), Трухін Дмитро, Лисицький Віталій (к), Мессіас дос Сантос Леандро, Кочиш Разван-Василе, Нікулає Маріус, Савич Душан (Іканде Гармоні, 46)

Запасні: Бабенко Дмитро, Балафас Сотіріос, Микуляк Владислав, Лазевскі Александар

Тренер: Грозний В’ячеслав

Голи: 1:0 – Мбокані (22), 2:0 – Ленс (29), 3:0 – Сидорчук (84)