Аналіз заявок грандів УПЛ: коли «багато» - не синонім «добре»

Футбол України 12 Липня, 22:14 3134
Аналіз заявок грандів УПЛ: коли «багато» - не синонім «добре»
Якісна комплектація - це завжди прекрасно. Майже аксіома: кожен тренер мріє про наявність у своїй обоймі якнайбільшої кількості професійних виконавців, аби і вибрати було з кого, і в разі виникнення кадрових проблем мати під рукою гідну заміну.

Скажіть, ну ось хто в Україні не мріяв би отримати у своє розпорядження гравців калібру Шовковського і Рибки, Шевчука і Азеведо, чи того ж опального Мбокані?

Але коли ти – клуб з великими амбіціями і маєш наявний перебір висококваліфікованих гравців одного амплуа, то можуть початися проблеми. Не вірите? Спитайте у «Динамо», де сага навколо конфлікту з конголезьким бомбардиром хоча наразі трохи заспокоїлася, але явно не завершилася. І не завершиться - побачите, адже одного разу випущене назовні его не тільки чудово продемонструвало сутність Мбокані, а й переконало, що за наявності проблем з ігровою практикою він продовжить підривати командний клімат.

Інформаційним приводом до написання цього матеріалу став факт проходження двома нашими грандами процедури заявки на сезон 2015/16. Ми проаналізували список «А» – і зробили свої суб’єктивні висновки.

Тож кого ми вважаємо зайвими в «Динамо» і «Шахтарі»? Хто просиджуватиме штани, гріючи лавку протягом сезону? Хто може стати тією вибухонебезпечною сполукою, яка займеться від першої-ліпшої іскри невдоволення, «підірвавши» весь колектив? Будемо розбиратися! (с).

«Динамо». Що робити з воротарями?

Проблема

Ні для кого не секрет, що у Сергія Реброва – велика дилема, пов’язана з наявністю в обоймі одразу трьох голкіперів екстра-класу: це і Олександр Шовковський, який, незважаючи на вік, продовжує виступати на найвищому рівні, впевнено утримуючи «динамівський» пост №1; і Олександр Рибка, який після тривалої дискваліфікації зумів повернути найкращу форму, отримавши схвальну пресу за минулий сезон; і Максим Коваль, який провів в оренді чудовий рік, активно захищаючи честь «Говерли». І що накажете з ними всіма робити?

Напрошується логічний висновок, що комусь неодмінно доведеться підтримувати форму в матчах дубля, але ж цей варіант – абсолютно не вихід і тим більше не панацея. Того ж Сашка Рибку я прекрасно пам’ятаю по грі за дублерів «Динамо» у далекому вже 2008 році. Чи захоче він, «матьорий» нині воротар, знову ступити у цю річку? А як же гордість і амбіції?

Звісно, на словах можна декларувати будь-що на кшталт «як краще для команди – так і зроблю» або «бути у заявці «Динамо»/«Шахтаря»/«Дніпра»/«Волині»/«Буковини» - вже честь», але це ж буде чистої води лицемірством, друзі. Адже кожен кіпер (хіба тільки він?) хоче одного: регулярно виходити в основі, демонструючи свій талант перед десятками тисяч уболівальників.

Так, Сергій Станіславович неодмінно проводитиме ротацію у зв’язку з виступами команди на трьох фронтах. Але коли грає (воротарі слово «стоїть» резонно ненавидять) хтось один – двоє інших подумки клянуть і себе, і конкурента, і тренера, паралельно обмірковуючи потенційні варіанти переходу в інші клуби, де на них реально розраховуватимуть.

Словом, можна спрогнозувати, що невдоволення серед кіперів «біло-синіх» тільки наростатиме. Чи стане хтось з них «другим Мбокані»? Чи, можливо, всі покірно, як справжні профі, приймуть долю, зробивши максимальне зусилля задля того, аби довести тренерському штабу крайню необхідність саме своє персони?

Вирішення

Знаємо одне: ситуація вирішиться сама по собі, коли Олександр Володимирович Шовковський надумає повісити бутси і рукавички на гвіздок. З одного боку, нам цього дуже не хочеться – прощатися з Легендами завжди тяжко і болісно, з іншого – тільки в такому разі Рибка і Коваль зможуть надалі прогресувати в рамках однієї команди, остаточно вийшовши із тіні свого наддосвідченого колеги.

«Динамо». Форвардів мало не буває?

Проблема

Інша позиція, на якій у «біло-синіх» спостерігається чималий перебір виконавців – це, безумовно, центр нападу. Фактично у своєму розпорядженні Ребров має чотирьох гострих форвардів-індивідуалістів (для порівняння – статистика їхніх виступів у минулому сезоні:

* Кравець (26 років): ЧУ 24/15, КУ 5/2, СК 1/0, ЄК 10/2;

* Мбокані (29 років): ЧУ 8/3, КУ 1/0, СК 1/0, ЄК 3/0;

* Теодорчик (24 роки): ЧУ 13/5, КУ 5/2, ЄК 6/3

* Мораєс (28 років): ЧУ 13/5; звісно, у якості гравця донецького «Металурга»),

яких конче необхідно буде якось «розкидувати». А нападники, як ми пам’ятаємо, народ імпульсивний, а ще й нервовий інколи… Ось і доведеться маневрувати при виборі між цією четвіркою (наразі трійкою, адже Лукаш Теодорчик заліковує пошкодження, отримане минулого сезону).

Вирішення

Як варіант – використовувати схему з двома нападниками, або ж грати з одним чистим форвардом, одночасно відрядивши іншого глибше, на позицію «десятки». Але - жодних сумнівів: Сергій Станіславович разом з Раулем неодмінно знайдуть вихід із цієї ситуації. Навіть не сумніваємося. А там і зимове трансферне вікно відчинеться...

«Шахтар». Лівий фланг оборони. Скільки? Дайте три!

Проблема

Після Великого літнього відходу у Мірчі Луческу поменшало варіативності у виборі гравців атакуючої ланки. Зате у «гірників» все чудово з захисниками: зокрема на лівому фланзі оборони підібралася бразило-українська трійця в особі Шевчука, Азеведо і Ісмаїлі. Забагато!

За часів, коли екс-бек «Металіста» був травмований, особливих проблем вибору не виникало: грав Шевчук, а Ісмаїлі перебивався роллю першого хлопця на підхваті, інколи виходячи на поле в рамках традиційної для румунського наставника ротації. Але тепер Азеведо здоровий, повний сил і бажання повернутися на свій звичний рівень; він хоче грати і робить для цього усе можливе, аби не прогавити шанс і закріпитися в основній обоймі з прицілом на подальше витіснення Шевчука. Як не крути, але поки Ісмаїлі – третій зайвий у цьому любовн… футбольному трикутнику. При цьому не будемо поспішати його списувати, адже не менше тривожить інше питання: як поведе себе організм Азеведо після довготривалого лікування?

Вирішення

По-перше, слід дочекатися стартових турів, які дадуть відповідь стосовно того, кого, окрім Шевчука, на цій позиції буде випускати Луческу. Що робити колегам по амплуа? Все банально: тренуватися до сьомого поту, доводячи свою майстерність, а потім ловити свій шанс! А там і В’ячеслав Анатолійович почне збиратися на пенсію…

Роман Клименко