- Чи можна назвати ваш перший рік в «Динамо» найуспішнішим?
- Складно сказати. Якщо брати сезон в цілому, то могли зробити і більше. Хоча результат того чемпіонату говорить сам за себе - ми не програли жодного матчу. А «золото» і зовсім взяли задовго до фінішу, конкуренції серйозної у нас не було. Але все одно догравали зі ще більшим бажанням. Хороша взагалі «банда» тоді була в «Динамо»! Для мене це був перший сезон в команді, я ще не до кінця розумів, що відбувається і де перебуваю. Але з такими хлопцями було легко швидко влитися в колектив. Завдяки їм, знову ж таки, я і став тоді кращим бомбардиром в ЧУ. Стільки моментів хлопці для мене створювали! Нещодавно згадували з Сашею Хацкевичем матч в Запоріжжі, коли ми вдвох вийшли на воротаря і він мені скотив м'яч, щоб я пробив у вже порожні ворота.
- Ви ж могли опинитися в «Спартаку», але приїхали до Києва. Прямо детективна історія...
- Так не було особливо детективу. «Спартак» мною зацікавився, коли в клубі дізналися, що я ось-ось опинюся в «Динамо». Приїхали, почали обіцяти золоті гори. Але я чесно сказав, що, по-перше, це була моя мрія - грати за «Динамо», а по-друге, я вже був у москвичів на перегляді. А тут виходить, що я раптом сильно змінився і додав у грі? У Києві ж, коли спілкувався вже з Валерієм Лобановським, його цікавило, як я бачу себе в тій чи іншій ситуації в грі, у підсумку наші думки співпали. Та й до міста я звик миттєво. Один мій друг, з яким я в Росії грав, сказав відразу, що з Києва важко виїхати. Так і вийшло. Дружина в місто закохалася теж, і іншого їй досі не треба.
- Ви приїхали сімейною людиною, ночами вам перевірки тренери не влаштовували?
- Чому ж? Було й таке. Один раз... Ми тоді з дружиною ще здивувалися, хто це в двері дзвонить майже в 11 годин вечора. Дивлюся у вічко, а там стоїть Анатолій Дем'яненко (на той момент асистент Лобановського. - Авт.). Увійшов і каже: «Мимо проїжджав» (сміється). А жили-то ми по сусідству. Загалом, познайомив його з дружиною, випили чаю, і він пішов додому. Було помітно, що Анатолій Васильович відчував себе трохи ніяково, адже він не сам вирішив в гості заїхати, а за дорученням, напевно, головного тренера. Адже я тоді тільки прийшов у команду, був новачком. Напевно, вирішили подивитися, чи сиджу я вдома ночами. Це я вже потім зрозумів, в чому справа.
- Чи багато клубів цікавилося вами за час кар'єри в «Динамо»?
- За чутками знаю, що десь у другій половині 2000-х мною цікавився «Галатасарай», але щось клуби не домовилися. Така ж історія була і з «Крильями Совєтов», це вже коли контракт з «Динамо» закінчувався. Ну і нібито після перемоги над «Ньюкаслом» мене забрати Боббі Робсон хотів. Не знаю, що з цього правда, але не шкодую, що в підсумку я залишився в «Динамо». Самі подивіться: далеко не всім вихідцям із Союзу вдавалося закріпитися в Європі в серйозних клубах. Рік-два - і все.
- Зате в Україні ви стали найкращим бомбардиром в історії чемпіонатів...
- Не буду приховувати, це приємно - потрапити в історію. Але сам я за цим не стежив, хіба що коли один гол до рекорду залишався, мені постійно телефонували і питали: «Ну, коли ж?». Я всіх заспокоював і говорив, що цей 124-й гол нікуди не дінеться. Вже один м'яч я в будь-якому стані здатний забити.
- Який гол запам'ятався найбільше?
- Мабуть, коли забивав «Дніпру» на «Олімпійському» в ЧУ-2005. Розіграли непогану комбінацію, і мені вдався класний удар зльоту метрів з 30, потрапив у дальню «дев'ятку». Слава Кернозенко досі мені згадує.
- Чому ви вирішили цього літа перейти в аматорський «Рух»?
- Так, ось 28 липня команда вже збирається. Я спеціально з'їздив подивитися умови. Все, що там потрібно робити, - грати у футбол. Для мене це найголовніше - отримувати кайф від того, що робиш. А то, починаючи з «Астани», все якось не щастить. То «Арсенал» закрили, то в «Говерлі» півтора роки мук. До того ж, зараз ще ведеться робота і стосовно деяких варіантів з Англії. Інтерес є. Але наперед забігати не буду. Як буде точно відомо, відразу ж все дізнаються.
- У «Фейсбуці» є ваша сторінка. Самі ведете?
- Ну, не зовсім веду... Взагалі, мене дружина зареєструвала, я ж всілякими соцмережами не захоплююся. А тут ось просто зручна штука, щоб новини читати. Більше мене ніде точно не буде, - цитують Шацьких «Вести».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
