Новачка «Кайрату» чекаємо в п'ятизірковому готелі Алмати, де він мешкає з моменту переїзду. Українець затримується, після тренування вирушив на процедури з відновлення.
Програма дня насичена - дитяча Академія «Кайрату», база головної команди, яка ще будується, і поїздка в гори. До місцевої вершини Чимбулак, на висоту 3180 метрів.
У фойє, у кількох метрах, поруч із нами - головний тренер «Кайрата». Вайсс п'є каву і аналізує матчі та підготовку до них з помічниками. Готель - це така собі перевалочна база для «Кайрата», сюди команда заїжджає перед матчами. Поруч стадіон, традиційно гравці навіть не їдуть автобусом, просто пішки рушають до арени.
Тимощук запізнюється на 2 години, весь графік пересувань посувається, відтак, швидко відвідавши Академію і базу головної команди, мчимо в гори. До вершини Чумбулак можна дістатися лише канатною дорогою, єдина можливість для розмови з Анатолієм - у кабінці. Часу вистачає, канатна дорога входить до числа чотирьох найдовших канатних доріг світу.
- Анатолію, чому «Кайрат»?
- Варіантів продовження кар'єри було вдосталь. Але якось мій товариш по збірній мені сказав, що президент «Кайрату» хотів би зі мною поговорити. Ми з ним зідзвонилися. Президент каже, мовляв, чого я тобі буду по телефону розповідати, пояснювати. Сідай на літак. Прилітай на день-два, в нас гра в неділю буде. Граємо з «Астаною», це дербі вважається, дербі двох столиць. Приїжджай, все подивишся. Хіба мені проблема сісти з Пітера, 4.5 години польоту і подивитися? Прилетів. І побачив, яке тут ставлення до команди. І мені це нагадало «Шахтар», коли я переходив туди на початку своєї кар'єри. Є амбіції, є бажання, але поки нічого глобального не зроблено. Є натхнення, база, дитяча Академія, фани приходять на матчі, команда хоче прогресувати, плюс грають в єврокубках. Тому в такій команді можна отримувати задоволення від роботи. Тож подивився гру - «Кайрат», до речі, переміг 2:0 - і я сказав: добре, поїду назад, сяду і буду обмірковувати. Днів 4-5 думав і вирішив переходити в «Кайрат».
- Була інформація, що тобі пропонували в «Зеніт-2». Граючим тренером!
- І це також було. Але там тривали довгі правові та чиновницькі битви в кабінетах на тему того, чи грати «Зеніту-2» в Першій лізі, і скільки в нього, згідно регламенту Першої ліги російського футболу, має бути легіонерів. Я ж там легіонером вважаюся. І поки вони там все це довго віршували, засідали РФПЛ, РФС, я паралельно вів перемовини з «Кайратом». І коли вже нібито в «Зеніті» з'ясувалося, що я можу бути заявлений як легіонер за «Зеніт-2», і «Зеніт» може вести зі мною в цьому плані перемовини щодо нового контракту, я вже обрав «Кайрат». Я вже тоді навіть поговорив з президентом «Кайрату» та з головним тренером, Владіміром Вайссом.
- А про що з Вайсом розмовляли? Чим він тебе мотивував?
- Та мене чим мотивувати? (сміється). Я давно вже замотивований. Тут досить молода команда. 21-23 роки - переважний вік гравців. Є ще один нюанс в заявці: в стартовому складі повинен грати гравець молодіжного складу. Обов'язково! І його може поміняти також лише гравець молодіжного складу, до 21 року. Тож в заявці мінімум 2 молодих гравці мають бути. І тренер має враховувати цей фактор. Тому ми сіли, поговорили, в мене є досвід, натхнення і бажання. Обговорили з тренером мою роль в команді - потрібно допомогти молодим гравцям розвиватися, підказати десь, підслухати, бо тренер є тренер. Мені треба бути прикладом для молодих гравців. Після таких довгих розмірковувань, після зважування плюсів і мінусів, які я завше прокручую в голові в таких випадках, я прийняв пропозицію клубу в особі його президента. Якого, до речі, теж звати Кайрат! Отакий збіг цікавий!
«Кайрат» нагадав мені «Шахтар»
- Була розмова і з Михайлом Фоменком? Ти радився з ним?
- Я з багатьма людьми радився, перш ніж прийняв це рішення. Зокрема, і з Фоменком. Для мене дуже важливою була його думка як головного тренера збірної. Так, я з ним радився, розповідав йому про всі мої варіанти, які я мав на той момент.
- Не можу оминути історію з відвідуванням тобою шпиталю з українськими військовими і подальшу реакцію на це з боку вболівальників «Зеніту» в Інтернеті.
- Та навіщо про це згадувати? Вже стільки про це говорили. Я вже 10 разів це коментував, 100 разів відповідав. Я зробив, що вважав за потрібне. Я не маю ні перед ким звітуватися. Все! Я пишаюся тим, що моя Батьківщина - Україна. Я був українцем, ним і лишаюся, і за свої вчинки теж відповідаю.
- З боку партнерів в «Зеніті», в клубі, нічого не було з цього приводу?
- Що б я не зробив, в клубі завжди піджартують. Це нормальні робочі стосунки в команді. Я теж так жартую. Є, наприклад, голкіпер в «Зеніті»
- Лодигін. Він жив у Греції, грає за збірну Росії. Я йому кажу: ти не росіянин, а граєш за збірну Росії. Він каже: я - росіянин. Я йому: та який ти росіянин, ти - справжній грек! І так жартуємо (сміється).
- Хтось може сказати: Тимощук грав за «Шахтар», «Зеніт», «Баварію», а тепер – «Кайрат». Мовляв, це крок назад!
- Якби я звертав увагу на все, що пишуть в Інтернеті, в мене, мабуть, дуже боліла б голова. Для мене основне - мої почуття, розумієш! І те, що я бачу, відчуваю, з ким порозмовляв, вірю своїм очам. Ти ось бачив базу? Інфраструктуру? Вчора, упродовж останніх багатьох років, був повний стадіон (матч-відповідь кваліфайн-раунду Ліги Європи «Кайрат» - «Црвена Звєзда» 2:1 - автор.). Іде розвиток. Завжди легше отримувати задоволення від своєї роботи, коли для цього створені всі умови. Так було на старті розвитку моєї кар'єри. В мене тоді була пропозиція від «Динамо» Київ. Але подивившись на амбіції, на напрямок і прагнення президента Ахметова, я тоді довірився своїм відчуттям і вибрав «Шахтар». Так і зараз я теж довірився своїм відчуттям. Тут президент теж живе футболом. Живе. Переживає. Натхненно на це дивиться, постійно заходить в роздягальню, з гравцями спілкується. Його ставлення до будь-якого гравця, який тут перебуває, підсилює його натхнення. Тому для мене це також було важливо. На даний момент і до кінця свого контракту я не думаю, що буду про це шкодувати.
Якби я звертав увагу на все, що пишуть в Інтернеті, в мене, мабуть, дуже боліла б голова
- Коли ти вперше прийшов в «Зеніт», то за короткий проміжок часу став капітаном. Тут може повторитися така історія?
- Що стосується капітанської пов'язки, це ніколи не було для мене метою. Мовляв, все, я буду тут капітаном - і тільки так. Моя робота - максимально плідно, ефективно допомагати команді. Тому, я думаю, головне для мене та довіра, яку треба показати людям, що я можу допомогти команді плідно розвиватися і йти вперед.
- Чим вразив Казахстан? В побутовому плані, культурному?
- Те, що очікував і розповідали, справді, Алмати дуже красиве місто. Дуже по-європейському створене: дороги, гори, чисте повітря - місто залишило досить приємні враження.
- А якісь традиції? Кумис пив?
- Ні, ще ні. Найближчим часом.
- Скуштуєш?
- Так, як напій, спробую. Бо чув, що в ньому є алкоголь, а я ж алкоголю не п'ю.
- Сім'я як ставиться, що ти вибрав Казахстан?
- Сім'ї непросто, звісно. Коли на дітях сконцентровано все (ходять в школу, на танці і т. д.), коли є цей побут, важко отак: чик - і відрізати все це. В Пітер сім'я 3-4 рази приїздила, як буде тут - не знаю ще. Думаю, умови для сім'ї мною тут будуть створені. Дуже сумую за дітьми, за сім'єю. Але вірю, все буде добре.
- Які особливості контракту? Що надає клуб «Кайрат»?
- Та це хіба особливості. Цим хіба вже когось здивуєш? Квартира, автівка, це вже норми для професійного гравця. З авто ще не визначився. Перше моє завдання - знайти житло. Тиждень я живу в готелі, просто не маю часу на пошук житла. Не хочу селитися в перше-ліпше, збираюся проглянути всі запропоновані мені варіанти особисто. От сам подивись: приїхав - два тренування на день, наступного дня - знову два тренування. Далі - медогляд, встав о 7 ранку, закінчили о 13:00, потім знову тренування. В команди - заїзд, в мене знову тренування. Сьогодні ось вам даю інтерв'ю, півдня на це пішло. Часу мало, важливо налаштувати свій побут. Коли команда не грає в єврокубках - погано, коли грає - мало вільного часу. Стосовно клубу, то всі йдуть назустріч, створено всі побутові умови, щоб я себе комфортно почував.
- Як ти себе в 36 почуваєш? Наскільки ігрового ресурсу ще маєш?
- А тобі скільки?
- 37.
- Ну от, ти наскільки себе почуваєш? Ти ж – активний, веселий, скільки я тебе не знаю, ти завше кудись рухаєшся. Біжиш і щось робиш.
Так і я себе почуваю фізично досить добре. Не боюся фізичної роботи, технічної роботи, практичної роботи. Вже за ці роки, які я в спорті, привчив себе до порядку, до розпорядку команд. Я тут в «Кайраті» навіть на тестах велосипед крутив, вони подивилися - кажуть: «Витривалість дуже висока!». Я їм кажу: «А ви що думали? Я навіть не сумнівався!». Та в мене було три тижні паузи. Я стартонув насичено, по два тренування в день. Може, на 100% форму ще не набрав. Але через матчі буду набирати форму. Тренер пообіцяв, що випустить на найближчий матч. Рахуй, 6 днів - і потрібно вже показувати гру. А я тобі розповім турнірні особливості місцевого чемпіонату - грають чемпіонат, потім очки перших 6 команд діляться навпіл, і вони між собою ще по дві гри грають. Такий собі плей-офф за чемпіонство і місця в єврокубках. Ми відстаємо на 4 очки від лідера - «Актобе», далі - плей-офф.
У «Кайраті» подивились на мої тести і сказали: «Витривалість дуже висока»
- Якщо «Кайрат» вийде в груповому турнірі Ліги Європи, з яким українським клубом ти хотів би там зустрітися?
- Слухай, тут варіантів небагато. «Динамо» в ЛЧ, «Шахтар» - теж.
- «Дніпро» вже в груповому турнірі ЛЄ.
- Ось. Я лише хотів сказати, що з тих команд, де найбільше друзів чи гравців по збірній – «Дніпро». І фіналіст останнього розіграшу - на жаль, лише фіналіст. З «Дніпром» було б цікаво. Але мені було би цікаво з будь-якою командою з моєї країни зіграти. Звісно, в груповому етапі ЛЄ.
- А які плани у Кайрата на сезон?
- Потрапити в груповий турнір Ліги Європи на даному етапі розвитку команди - це вже буде велике досягнення. Чому ми бачимо на 1 раунді кваліфікації повний стадіон? Тому, що вболівальники тут ще голодні до єврокубків. Вони розуміють що таке для «Кайрату», команди з Казахстану, грати відбірні матчі. І переграти, хто б що не казав, але це – «Црвена Звєзда», гарна команда. Те, що я бачив вчора, в сербів дуже гарний підбір гравців. Їхнім мінусом було те, що у них не почався чемпіонат. І це зіграло ключову роль в протистоянні. І добре, що «Црвена» вилетіла і «Кайрат» далі пройшов. Президент «Кайрату» розуміє, що наразі від команди, яка будується, від молодої команди, вимагати високих досягнень в єврокубках дуже важко. Але він прагне цього. Так, щоб це був стабільний клуб не лише в себе в чемпіонаті, а й на євроарені.
З афіші недільного матчу, «Кайрат»-«Кайсар», саме українець закликав фанів прийти на трибуни. Як сам зізнався, тренер планував його випустити, а от побачити Анатолія з капітанською пов'язкою - це був сюрприз. Суперники українця не шкодували, посередині першого тайму Тимощука зустріли болючим ударом ліктем. Вже після гри поділився: деякий час перед очима все пливло, важко було іноді координуватися. Але відіграв усі 90 хвилин, а потім і поспілкувався з нами.
- Як пов'язка капітанська дісталася?
- Це потрібно тренеру подякувати. Він одразу на установці сказав: я радий, що в нас такий гравець з'явився, тому я вирішив дати йому пов'язку, щоб його підтримати. А потім я вже поговорив з постійним капітаном «Кайрата». Кажу йому: як вийдеш - я тобі віддам, щоб ти себе почував нормально. Він каже: та не треба, не треба.
- Суперники іноді грали жорстко проти тебе!
- Це ж футбол. Добре, що дають грати. Мені імпонує такий стиль гри. Навіть, як б'ють - нічого страшного. Головне, що я не боюся такої боротьби і налаштований на неї. Радий, що зіграв 90 хвилин. Щоб набрати якісь фізичні кондиції, впевненість на футбольному полі, треба більше грати. На даний момент, це для мене було головне.
- Ти грав чітко на позиції. Стандарти не виконував, на кутові не ходив.
- Є завдання тренера. На підборі, позаду. На підборі залишаю того, хто сам дисциплінований і в кому немає сумнівів, що він виконає свою роботу. Тому займав свою позицію, яка була поставлена мені тренером.
- Яке враження від атмосфери на стадіоні і місцевого футболу?
- Підтримували мене трибуни, дякую їм за таку підтримку, скандували моє ім'я, дякую їм за це. Хоча було не дуже багато вболівальників, але я думаю, це зміниться найближчим часом, з досягненням наших цілей, за допомогою матчів єврокубків. Вважаю, казахський футбол на старті свого підйому. Не все швидко робиться, але є натхнення, є бажання, відчуття, що все правильно робиться. В нас хороша команда - і це дає мені впевненість, що вболівальників на стадіоні щоразу більшатиме.
Костянтин Андріюк, Алмати
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
