Після жеребкування велика кількість фахівців звертала увагу на те, що збірна України потрапила в групу, яка є практично аналогічною з підгрупою кваліфікаційного раунду ЧС-2006. Як зараз пам'ятаю слова Блохіна, що ми вийдемо з першого місця – божевільна заява від тренера, який не переміг в жодному з товариських матчів, які були напередодні відбору. От і вирішив нагадати, як саме виглядав шлях України до першого місця в групі.
04.09.2004. Копенгаген. Стадіон «Паркен». 36335 глядачів.
Данія: Соренсен, Богелунд (Прісці, 43), Поульсен (Йенсен, 65), Кролдруп, Йенсен, Хельвег, Гравесен, Гронк'яер, Томассон, Йоргенсен, Мадсен (Педерсен, 79).
Україна: Шовковський, Несмачний, Русол, Тимощук, Єзерський, Шелаєв, Шевченко, Гусін (Матюхін, 67), Гусєв (Закарлюка, 75), Старостяк, Воробей (Радченко, 84).
Голи: Йоргенсен (9) – Гусін (56)
Перед матчем українці відчували кадрові проблеми – Федоров, Ротань і Назаренко зазнали травм у матчах розіграшу чемпіонату України, тому тренерському штабу слід було тасувати склад. Можливо, через те ми і пропустили швидкий гол. Уже на 9-ій хвилині з правого флангу господарів пішов простріл і в сутичці «десяток» переміг Йоргенсен – Старостяк загубив позицію, а Шовковський був безсилим у цій ситуації. Згодом просто-таки пошкодували нас господарі, які не забили після прострілу того ж Йоргенсена. «Господи, Боже мій!» © – влучніше за Вацка і не скажеш. Єдиний справді небезпечний момент біля воріт Соренсена виник на 32-ій хвилині, коли Воробєй не зумів замкнути постріл (чи невдалий удар) Гусєва.
На другий тайм «синьо-жовті» вийшли заряджені (напевно, отримали доброї прочуханки від тренерського штабу) і вже на перших хвилинах другої половини гри майбутній володар «Золотого м’яча» Шевченко міг відновлювати статус-кво у матчі, але його удару забракло влучності. А за десять обертів хвилинної стрілки ми в ж відновили паритет у матчі. «Ми б’ємо збірну Данії її ж зброєю»: Тимощук подає кутовий, а Гусін головою переправляє м’яч у ворота господарів.В наступній атаці наші хлопці могли вийти вперед, але за господарів зіграв каркас воріт. До кінця зустрічі команди обмінялись випадами, але результат виглядав закономірним – нічия 1:1 більше влаштовувала саме нашу команду.
08.09.2004. 17:00. Алмати. Центральний стадіон. 23000 глядачів.
Казахстан: Новіков, Балтієв, Дубинський, Авдєєв, Смаков (Мусін, 70), Карпович, Низовцев, Фамільцев, Чичулін (Уразбахтін, 50), Ірісметов, Тлешев (Родіонов, 65).
Україна: Шовковський, Несмачний, Русол, Тимощук, Єзерський, Закарлюка, Бєлік (Шелаєв, 90+2), Гусін (Ротань, 66), Гусєв, Старостяк (Воронін, 49 ), Воробей.
Голи: Карпович (34) – Бєлік (14), Ротань (90+1).
Матч викликав шалений ажіотаж. Наскільки пригадую, це був перший домашній матч казахів в рамках УЄФА. Цікавою особливістю стало те, що стадіон заповнився на 100 відсотків не в останню хвилину, а задовго до початку матчу – на квитках не вказувався ряд і місце, а лише номер сектору. Тому всі хочуть зайняти кращі місця ;)
Замість Шелаєва у старті вийшов Закарлюка, а Шевченка змінив Бєлік – от і всі зміни у порівнянні з матчем у Данії. Здавалось б, що суперник простий, що «три очки в скарбничці» - але ситуація покаже, що матч вийшов валідольним. Щоправда, ми швидко вийшли вперед: рейд Гусєва, пас на Бєліка - і форвард «Шахтаря» впевнено розібрався з суперниками в своєму дебютному матчі за «синьо-жовтих». Надалі ми не збавляли темпу, але ударам Тимощука і того ж Бєліка не вистачало влучності. Останньої ж не бракувало лідеру господарів Карповичу, який не залишив шансів СаШо на 34-ій хвилині. Нічия, і все слід розпочинати з нуля.
Закарлюка роздавав філігранні передачі, але справді небезпечних моментів не було. Тоді як казахи мали нас ховати на 19-ій хвилині другого тайму, але м’яч розминувся в лічених сантиметрах з воротами. Та кульмінація (і водночас розв’язка) припала на нашу атаку – Тимощук потужним пострілом б’є штрафний удар, м’яч від стінки відскакує до Ротаня і Руслан знімає павутинку з дев’ятки воріт Новікова. Архіважливі три пункти збірної України.
09.10.2004. 19:15. Київ. НСК «Олімпійський». 56000 глядачів.
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко, Шелаєв (Закарлюка, 86), Гусєв, Воронін (Бєлік, 90+2), Воробей (Гусін, 65).
Греція: Нікополідіс, Сейтарідіс, Деллас, Басінас (Георгіадіс, 80), Загоракіс, Яннакопулос (Харістеас, 61), Фіссас (Цартес, 70), Врізас, Капсіс, Карагуніс, Кацураніс.
Голи: Шевченко (48) – Цартас (83).
Тепер нас чекали два домашніх матчі – з греками в Києві та з грузинами у Львові. Київський матч був цікавим також тим, що Блохін велику частину тренерської кар’єри провів саме на Елладі, тому повинен знати про її збірну все і вся. Греки (на той час чинний чемпіон Європи) були командою більш ніж амбітною. Вивіска матчу була аж надто цікавою. На жаль, погода підвела: дощ і дорожнеча квитків дозволили прийти на НСК лише 55-ти тисячам шанувальникам нашої «головної команди країни». Греки грали від оборони, проте «козаки» нічим похизуватись теж не могли. Перший тайм був відверто нудним для ока вболівальника.
Та вже на перших хвилинах другого тайму ми виходимо вперед – Воронін заробив штрафний біля «точки імені Шевченка». Останній бере м’яч в свої руки і переправляє його в сторону воріт Нікополідіса. Чемпіон Європи не зумів приборкати сферу і вона зрадливо, поміж ніг, залетіла у сітку воріт збірної Греції. Та втримати ігрову перевагу ми не зуміли – греки поступово перехопили ініціативу і на 83-ій хвилині Цартас знівелював усі надбання українців. Штрафний удар з 30-ти метрів – жодних шансів для Шовковського. Бойова нічия. Щоправда, Блохін казав, що ми не реалізували масу моментів – я один їх не бачив в тому матчі?
13.10.2004. 19:15. Львів. Стадіон «Україна». 28000 глядачів.
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський (Чечер, 46), Русол, Шевченко, Гусєв, Воронін (Шелаєв, 39; Закарлюка, 64), Бєлік, Гусін.
Грузія: Девадзе, Мджаванадзе (Бурдулі, 46), Хізанешвілі, Салуквадзе, Цкітішвілі, Іашвілі, Джамараулі (Деметрадзе, 85), Арвеладзе, Хізанішвілі, Асатіані, Кобіашвілі.
Голи: Бєлік (12), Шевченко (79).
На цьому матчі я теж був. Гра не запам’яталась так, як запам’ятався жовтневий холод у Львові. Львівська торсида з перших миттєвостей погнала «синьо-жовтих» уперед. Вже на 11 хвилині постріл Шевченка практично досягнув кінцевої мети, але забракло кількох сантиметрів. Та з кутового ми зуміли відкрити рахунок у матчі: Воронін подає, «паніка» у власному штрафному майданчику від грузинів - і Бєлік заштовхує м’яч в сітку воріт Девадзе. Надалі матч проходив в основному в боротьбі за центр поля, де українці час від часу поступались. Тому на 39-ій хвилині Блохін знімає з гри Вороніна, який демонстративно залишив поле не там, де потрібно, відправившись до роздягальні.
Матч був напруженим, грузини часто загрожували Шовковському після розіграшів стандартів, але СаШо був на висоті. Та після голу Шевченка на 79-ій хвилині все заспокоїлось: Несмачний навісив, Бєлік поборовся, Гусєв отримав м’яч і скинув на «Царя» - воротар безсилий. Просто і зі смаком. Після перемоги над Грузією ми вийшли на чільне місце своєї групи і чекали на зустріч у Стамбулі.
17.11.2004. 20:30. Стамбул. Стадіон «Шукру Саракоглу». 40468 глядачів.
Туреччина: Рюштю, Толга, Сервет (Тунджай, 28), Емре, Юміт, Окан, Ніхат, Фатіх Текке, Гекденіз Караденіз (Баштюрк, 54), Деніз Баріс, Хюсаін Самсір (Некаті Актес, 67).
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Єзерський, Русол, Шевченко (Назаренко, 90+2), Шелаєв, Гусєв, Воронін (Рикун, 61), Гусін, Воробей (Дмитрулін, 75).
Голи: Гусєв (8), Шевченко (17, 88).
Цей матч вважається найкращим в історії виступів збірної України. Саме після цього поєдинку все перевернулось, усі експерти побачили, що ми можемо дійсно виконати обіцянку Блохіна. Але про все по порядку.
Перед матчем виник скандал, пов’язаний з відрахуванням з лав збірної Зотова, Чечера та Закарлюки, які «грубо порушили норми моралі…» і так далі. Трійця не з’явилась на базі у потрібний час, апелюючи це тим, що були в спортбарі, де переглядали матчі російського чемпіонату (ЗРАДА!). Тому вольовим рішенням Блохіна їх було виключено зі списку гравців, які готуються до двобою з Туреччиною. Та перейдемо до матчу.
Вже на 5-ій хвилині ми практично посивіли, коли після контратаки збірної Туреччини нас «поховати» міг Ніхат, але форварду з Примери забракло холоднокровності. А в наступній атаці «поховали» турків саме ми – м’яч на лівому фланзі атаки отримав Воробей, скинув його на Вороніна, який побачив вільного Гусєва, і Олег відкрив рахунок у матчі. А на 17-ій хвилині зіграв тандем двох Андріїв – Воронін отримав м’яч в центрі поля і віддав філігранну передачу на Шевченка. Останній «пошив у дурні» Сервета і переграв Рюшту Речбера. А на 34 хвилині після дитячих помилок захисту Туреччини Воронін виходить сам на сам з кіпером, обігрує його, але влучає в поперечину! Вміємо ж, коли хочемо! Щоправда, не обходилось і без фарту та воротарської майстерності Шовковського.
Ну а потім на авансцену вийшов Рикун – ех, який талант загубили :( Феєричний матч, який надовго закарбувався в пам’яті українських вболівальників.
09.02.2005. 20:45. Тірана. Стадіон «Кемаль Штафа». 12000 глядачів.
Албанія: Стракоша, Даллку, Чіпі Гері (Османі, 56), Кана, Буші (Міртані, 76), Аліа, Скела, Лала, Тарі (Богдані, 65), Дуро, Хакшіі.
Україна: Шовковський, Несмачний, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко, Шелаєв, Гусєв, Воронін (Рикун, 82), Ротань (Воробей, 67), Гусін.
Голи: Русол (40), Гусін (59).
На хвилі політичних потрясінь збірна України відправилась до Албанії. Останні дуже переживали за те, чи вийде на поле лідер українців Шевченко – все ж таки чинний володар «Золотого м’яча» як не як (хай завдячує Рикуну, якого не знав ;).
Перший тайм: нудна гра, поодинокі випади біля обидвох воріт. І велике щастя, що свій момент ми використали. На 40-ій хвилині Русол краще за усіх розібрався в карному майданчику збірної Албанії та й смачно увігнав м’яча у сітку воріт Стракоші. На початку другого тайму «синьо-жовті» поставили міні-автобус біля совїх воріт, але албанці кілька раз могли відіграли гандикап, проте фортуна була на нашій стороні. А після голу Гусіна все вже стало зрозуміло – наша збірна везе чергові важливі три очки до Києва!
30.03.2005. 19:15. Київ. НСК «Олімпійський». 60000 глядачів.
Україна: Шовковський, Несмачний, Свідерський, Тимощук, Єзерський, Русол, Косирін (Бєлік, 60; Радченко, 84), Гусєв, Воронін (Матюхін Сергій, 90), Воробей, Гусін.
Данія: Соренсен, Поульсен, Прісці, Крельдруп, Йенсен (Меллер, 70), Хельвег, Гравесен, Гронкьяр, Томассон, Йоргенсен (Йенсен, 84), Роммедаль (Сільбербауер, 75).
Голи: Воронін (68).
Епопея з депутатським мандатом Блохіна перед матчем, демонстративна заява про відставку та врегулювання цього питання – ось що непокоїло перед грою з Данією журналістів. Томенко, на хвилі Майдану, протягнув на «Євробачення» «Гринджоли», а на тренерський цех хотіли протягнути Маркевича. Та простих уболівальників це тривожило менше: гра у збірної є, проте «кров з носу» слід перемагати Данію. Проте тривога була, оскільки на матч з ютландцями не міг вийти травмований Шевченко (який виступив коментатором матчу для Ющенка, що вперше в якості Президента побував на матчі збірної України). Форварда замінив кремезний Косирін. Також дебютував за збірну В’ячеслав Свідерський.
Стартовий свисток Любоша Міхела - і матч розпочався. Проте перше небезпека біля воріт Соренсена виникла на 32 хвилині, коли Воробєй прямим ударом зі штрафного загрожував воротам датчан. Переглядаючи фрагменти матчу, складається враження, що гру контролювали гості. Можливо. Але гол забили ми – на 68 хвилині атака з правого флангу завершувалась ударом Гусєва, який влучив у стійку воріт Соренсена. М’яч відскочив на лінію штрафного майданчика, де першим був Воронін. Удар без обробки з лівої, невдала гра голкіпера - і ГОЛ! Чергова перемога нашої збірної, яка здолала «одну з найкращих європейських збірних».
04.06.2005. 19:15. Київ. НСК «Олімпійський». 45000 глядачів.
Україна: Шовковський, Несмачний, Тимощук, Єзерський (Федоров, 83), Русол, Шевченко, Ротань, Гусєв, Воронін (Бєлік, 70), Воробей, Радченко (Гусін, 46).
Казахстан: Новіков, Ляпкін, Байжанов, Авдєєв, Смаков (Нізовцев, 56), Карпович, Родіонов (Чичулін, 31), Балтієв, Фамільцев (Травін, 79), Дубинський, Крохмаль.
Голи: Шевченко (18), Авдєєв (83, автогол).
Україна продовжувала свій переможний марафон, і на шляху підопічних Блохіна стояла збірна Казахстану. Матч виявився куди легшим, ніж в Алмати, але без переживань не обійшлось. На 18 хвилині відзначився Шевченко, який буквально заштовхав «кулястого» у ворота Новікова. Проте, 1:0 – результат слизький, а голів не було. На 47-ій хвилині Воронін переграв Новікова, але забитий м’яч не зарахували через офсайд. Та на 83 хвилині усі старання «жовто-синіх» увінчались автоголом Авдєєва, який плечем переправив м’яч у власні ворота після пострілу «злого генія» Казахстану Ротаня. 2:0 - і всі погляди на Стамбул, де між собою грають Туреччина та Греція. Нульова нічия, зафіксована в Стамбулі, нас більш ніж влаштовувала перед матчем з еллінами – тепер ми мали п’ятиочкову перевагу перед греками напередодні очної зустрічі.
08.06.2005. 21:45. Пірей. Стадіон «Георгіос Караїскакіс». 33500 глядачів.
Греція: Нікополідіс, Сейтарідіс, Басінас, Загоракіс, Яннакопулос, Харістеас, Фіссас, Врізас, Гумас (Пападопулос, 86), Капсіс (Вінтра, 56), Карагуніс (Цартас Васіліос, 35).
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко (Бєлік, 90+2), Гусєв, Воронін (Шелаєв, 90), Воробей (Ротань, 57 ), Гусін.
Голи: Гусін (82).
Тут нам дійсно щастило. Тривожні дзвіночки супроводжували нас з перших хвилин: на 22-ій хвилині Харістеас розстрілював Шовковського, проте влучив в торс СаШо. Знову нам щастить вже за хвилину - сольний прохід Карагуніса завершився невлучним ударом останнього. На 40-ій хвилині ми взагалі пропустили, проте гол Яннакопулоса був забитий із офсайду. Ситуація повторилась на 54-ій хвилині, тільки антигероєм епізоду став Харістеас. На 65 хвилині тільки дивом ми не пропустили - з метра греки не змогли влучити у ствір воріт Шовковського. Та все закінчилось хеппі-ендом - гол «пішохода» Гусіна просто підняв на ноги усю футбольну Україну! Ми на 99,9% в Німеччині!
03.09.2005. 20:15. Тбілісі. Стадіон «Локомотив». Без глядачів.
Грузія: Ломая, Ментешашвілі (Гогуа, 78), Каладзе, Цкітішвілі, Гахокідзе, Канкава, Кобіашвілі (Муджірі, 78), Деметрадзе, Хізанішвілі, Асатіані (Ашветія, 87), Одікадзе.
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Єзерський, Русол, Шевченко, Ротань, Воронін (Назаренко, 75), Шищенко (Ребров, 68), Гусін.
Голи: Гахокідзе (89) – Ротань (43)
Гра у Грузії відбувалася за порожніх трибун через те, що у матчі з Туреччиною вболівальники закидали камінням та пляшками футбольне поле. Нам це грало на руку, оскільки перемога над господарями напряму виводила нас на Мундіаль-2006. Гра оживилась перед перервою, коли Ротань ефектно підкрутив м'яч у «дев'ятку» воріт Ломая (екс-гравець львівських «Карпат»). 0-1 і Шевченко & со вже уявляють, як смакують баварськими сосисками. Подвоїти перевагу наші хлопці не зуміли, незважаючи на старання Вороніна та Щищенка. А на 80-ій хвилині Ротань, вийшовши віч-на-віч з Ломаєю у стилі «грецького Гусіна» влучив у стійку. За таку розхлябаність ми все ж поплатились - під завісу зустрічі Гахокідзе, в стилі Цартаса, розпечатав Шовковського, який не пропускав 6 матчів поспіль!
Та це вже було неважливо! В аеропорту до Шевченка дозвонилась його дружина (за іншою версією тренер Веремєєв оголосив про результат), яка повідомила, що турки та датчани розкатали мирову. Вперше у своїй незалежній історії ми вийшли на масштабний футбольний форум.
Наступні два матчі з Туреччиною (0:1) та Албанією (2:2) перетворились в формально товариські зустрічі, в яких було більше свята, ніж футболу. Транспаранти «Блохін із фантастіш», не надто серйозний вигляд гравців збірної України (прапорці та герби, намальовані на щоках та дреди, заплетені в кольори національного стягу) - все це більше нагадувало якийсь виставковий матч, аніж кваліфікаційні матчі ЧС-2006 року.
07.09.2005. 19:15. Київ. НСК «Олімпійський». 67000 глядачів.
Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Тимощук, Ващук, Русол, Ротань (Венглинський, 67), Гусєв, Воронін (Гусін, 83), Бєлік, Шелаєв (Шищенко, 80).
Туреччина: Волкан Демірел, Алпай, Юміт, Окан Бюрюк (Серхат Акін, 90), Сельджук Сахін, Фатіх Текке (Хасан Шаш, 82), Тюмер Метін, Ібрахім Тораман, Хакан Шюкюр, Хаміт Алтинтоп, Гекденіз Караденіз (Хюсейн Чімсир, 46).
Гол: 0:1 - Тюмер Метін (55).
Після програного матчу з Туреччиною Блохін був у своєму стилі: «Ребята, а где аплодисменти»? :)
08.10.2005. 19:15. Дніпропетровськ. Стадіон «Метеор». 24000 глядачів.
Україна: Шовковський, Федоров, Тимощук, Шелаєв, Русол, Шевченко (Бєлік, 59), Ротань, Гусєв, Воронін, Назаренко (Воробей, 71), Шевчук.
Албанія: Ліка, Бечірі, Даллку, Кана, Хаси, Аліа, Скела, Лала, Тарі (Капплані, 70), Богдані, Хакші (Мураті, 83).
Голи: Шевченко (45), Ротань 86) – Богдані (75, 83)
Команди грали в своє задоволення, моментів було вдосталь і кінцевий результат був більш ніж закономірним. Україна не могла налаштуватись на гру зі слабшим суперником, але їм це прощалось. Хоча очки для легшого жеребу теж були необхідними. Дебютний гол забив Шевченко, пізніше двічі у наших воротах відзначився Богдані з «Сієни». Проте кінцеву точку у матчі поставив на рідному стадіоні Руслан Ротань - головний джокер нашої збірної (чого вартий той гол Казахстану!).
Усі ми знаємо, як збірна виступила на ЧС-2006. Для нас це був небувалий успіх. Тому маємо надію, що історія повториться, адже у неї є така властивість.
Бонус-трек:
Богдан Матулкін
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
