– Гадаєте, подібно Гусу Хіддінку, що російському менталітету підходить атакуючий, агресивний стиль, а не той, що проповідував Капелло?
– При цьому навіть атакуючий стиль не допоміг Хіддінку вийти на ЧС-2010, тоді як Капелло з оборонним до Бразилії потрапив. В цілому ж Гус – великий тренер, я його дуже люблю – і як фахівця, і як особистість. Невдачі можуть траплятися з ким завгодно, а про хороше люди, на жаль, швидко забувають. Мені дуже подобалося, як Росія грала на Євро-2008, особливо в матчі з Голландією. Я був на тій грі і перебував під враженням.
Вірю в атакуючий футбол, але при цьому збалансований. Нестися вперед з «шашками наголо» сьогодні нереально. Якщо шукати одне слово, яке відобразить суть успіху в сучасному футболі, то це - «баланс».
До речі, Валерій Лобановський усвідомив це ще багато років тому, випередивши час. Його пресинг – це було щось приголомшливе. А мені пощастило дізнатися всю його «творчу кухню» з перших рук. Коли хочеш поспілкуватися з людиною і набратися вражень і знань, деколи доводиться йти на хитрощі. Одного разу в кінці 80-их відбулася чудова історія, яку тепер вже настав час розповісти. Кожен рік в Ізраїль на збори приїжджало київське «Динамо» Лобановського. Я, молодий тренер, ходив на тренування, записував – заняття у нього були суперсучасними за найвищими світовими мірками!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
