- Ви працювали в «Динамо» з 1977 року. Розкажіть із чого все почалося?
- Насправді, у динамівській структурі я з 1975 року, коли почав працювати адміністратором у басейні на стадіоні «Динамо» та масажистом у ДЮСШ з плавання. Згодом, мабуть, мене помітили. Зателефонував лікар Віктор Берковський і сказав, щоб приїхав, як кажуть, на перегляд. Я поїхав разом із командою на перший збір у санаторій Кончі-Заспи, бо на базі був ремонт, а згодом, через два чи три тижні, мені сказали, що я терміново вирушаю з командою до Львова на товариський поєдинок. Раніше такі матчі проводилися частіше, бо була необхідність заробляти. Хлопцям платили за гру по 100 рублів, а нам – по 50. Так почалася моя робота.
- Наскільки швидко влилися в процес?
- Спочатку було важко, адже перші три роки я працював сам. Лише згодом запросили Павла Швидкого. Мій попередник, масажист, був хорошим спеціалістом, але страждав клептоманією. Зрештою це помітили, упіймавши «на гарячому», і знайшли все, що він поцупив. Після цього його звільнили, і з’явився я. Думав до 70 років допрацювати в клубі. Професія подобалася, і сили були… Це зараз така ситуація, що футбол дивитися не хочеться, а тоді все було зовсім по-іншому.
- Чи могли собі уявити, що в «Динамо» пройде майже вся ваша кар’єра?
- Ні, не уявляв, але мені цього хотілося, я старався, тут пройшло моє активне життя. Намагався вкладати в роботу душу, адже й сам займався футболом. Інститут закінчив за спеціальністю тренер-викладач. А починав навчання в Ашхабаді, там грав за команду університету, а потім перевівся до київсього інституту фізкультури. До речі, допомогла мені Катерина Захарівна, мати Олега Блохіна.
- Чи запрошували вас коли-небудь до інших команд?
- Так, пропонували залишитися за кордоном, та це мені не підходило. Я не міг залишити Київ та команду, якій був відданий.
- Чи всі футболісти люблять масаж? Хто з динамівців був найбільшим його любителем?
- Масаж люблять усі, крім хіба що Жені Хачеріді, тому він і хворіти буде частіше, бо несерйозно ставиться до відновлювальних процедур. Це вже справа тренера примусити його. Я говорив про це ще Сьоміну п’ять чи шість років тому. На те він відповів, що це особиста справа Жені. Якщо згадувати всіх футболістів, які пройшли через мої руки (а застав я ще Рудакова, Мунтяна, Конькова, Фоменка), можу сказати, що масаж дуже полюбляли Буряк та Блохін, також Рац. З молодшого покоління – Гусін. Косовський професійно ставився, робив те, що потрібно. Якщо з’являлися певні проблеми, футболісти могли підійти поза чергою.
- Спортивний масаж – це неприємна, болюча процедура?
- Ні, звичайно. Болючого взагалі нічого не можна робити, адже організм відповість відторгненням. Крім того, що масаж корисний та необхідний спортсмену, він лікує, допомагає продовжити спортивне довголіття, укріпити здоров’я. Краще за сауну, басейн і масаж люди ще нічого не придумали. Усе інше – на шкоду.
- Які є види масажу? Підготовчий, розігрівальний безпосередньо перед матчем, відновлювальний після гри? У який час чи частину дня найкраще робити масаж?
- Ця інформація є в будь-якому підручнику. Є масажі з медичним ухилом, відновлювальний після травм. Підготовчий – короткий, темповий масаж перед грою, це така своєрідна підготовка м’язів перед розминкою. За день чи два до гри робиться більш глибокий масаж, також добре діє відновлення в сауні. Дуже ефективний так званий «мокрий масаж». Класика масажу – це погладжування, розтирання, розминання. Що стосується часу, то найкраще всі процедури робити перед сном. Коли організм розслабляється, користі більше й ефект максимальний.
- Які допоміжні елементи чи масла ви зазвичай використовували?
- Після забоїв втираються гелеві препарати, які покращують відтік та притік крові, тому набряклості та синці зникають швидше. Коли холодно – теплі розтирання, щоб зігріти м’язи. А для звичайного масажу найкраще підходить оливкова олія, яка містить ненасичені жири, що не залишають плям. Це дуже цінний, а головне – натуральний продукт.
- Зазвичай у команді всього двоє масажистів, а гравців близько 25. Чи важко впоратися з ними всіма?
- Двоє – у клубах нижчого рівня. А в основних командах тепер уже по 4-5 масажистів. Узагалі, масаж у повному розумінні виходив якраз від нас, із Радянського Союзу. Раніше за кордоном його мало визнавали. Михайличенко, коли поїхав до Шотландії, почав масажуватися, потім спробували інші гравці, і пішла вся команда (посміхається). Узагалі, 4-5 масажистів у команді вистачає. У кожного гравця свій графік, він залежить від організму: комусь потрібно робити масаж за два дні до гри, комусь – за день. Якщо це сплутати, футболіст буде млявим.
- Чи в усіх футболістів однакові ноги? Чи могли б упізнати гравців із заплющеними очима?
- М’язи – як відбитки пальців, у кожного – індивідуальні. Є велика м’язова маса, є маленька, хоча футболісти одного рівня. Наприклад, Сьомін та Веремєєв були дуже худорлявими, така в них конституція тіла. У когось м’які, еластичні м’язи, у когось – жорстке волокно. Перші швидше відновлюються, у них кровотік відбувається швидше. Жорсткі ж більше схильні до травм.
- Чи відрізняються м’язи звичайної людини від м’язів спортсмена?
- У спортсменів зовсім інший м’язовий тонус, вони витриваліші, у них красива статура. Спортсмена зразу помітно за впевненою ходою. Щоправда, через великі фізичні навантаження в них ослаблений імунітет і вони більше схильні до застуди та інфекцій.
Здоров’я приносить фізична культура, а професійний спорт його аж ніяк не додає. У 1976 році я впродовж місяця допомагав збірній СРСР із плавання перед Олімпійськими іграми в Монреалі. Бачив, як дівчатам 14-15 років кололи анаболіки. А потім вони народити не могли. Тоді я твердо вирішив, що дочку в спорт не віддам. Зараз хоча б якийсь контроль введений, а раніше просто був бандитизм. Пам’ятаю, коли прийшов Косовський у 20 років, у нього вся задня поверхня стегна була у вузлах. Питаю: «Що це?» А він: «Боліло, а треба було грати, ось і кололи». Тому, якщо пам’ятаєте, у нього був досить специфічний біг. А якби м’язи в нього були нормальні, він міг би набагато довше грати у футбол і досягти більших результатів, адже був дуже класним футболістом. Дорослі хоча б самі за себе відповідають, а ось коли юнакам колють медичні препарати й дають пити таблетки, це страшно. Хоча були й такі, хто сам приймав, бо друзі чи сусіди порадили, а лікарі не могли проконтролювати. Один такий зараз розповідає по телевізору, як потрібно грати.
- Нещодавно був випадок із Рибкою…
- Шкода його. Просто в нього така конституція. Як на мене, нехай він собі грає зі своїми кілограмами. Не одну ж людину згубили через зайву вагу. Наприклад, Леоненка, якого постійно примушували зганяти вагу. Він їв порошки, сидів у ванні. Потім почали рватися м’язи, хоча вони були в нього такі, що міг би грати до ста років. Він узагалі був талантом, якби його ногам ще й розумну голову, міг би в Європі гриміти. Немає рамок оптимальної ваги. До кожного треба застосовувати індивідуальний підхід. Через вагу не давали грати й Шматоваленку, ганяли його. Він увесь час мучився і як слід не пограв, хоча був дуже здібним футболістом.
- Чи ходять на масаж тренери команди?
- Так, буває. Більше за всіх на масаж ходив Блохін, навіть частіше, ніж футболісти (посміхається). Щодня масажувався на всякий випадок. У нього ще психологія футболіста. Пам’ятаю, коли Лобановському щось було потрібно, він червонів, ніяковів, йому було незручно відривати масажистів від роботи. Сьомін міг прийти, лише якщо мав якусь проблему з хребтом. Газзаєв був іпохондриком, якщо було щось негаразд зі здоров’ям, у нього починалася паніка. Він одразу телефонував у Москву й запитував, що потрібно. А потім дивився, що Андрій Шморгун йому вже те саме призначив, і заспокоювався. Узагалі, Андрій дуже кваліфікований лікар, таким був і Берковський. Просто вони менше привертають до себе уваги, їм «понти» не потрібні. А деякі діагноз ставлять за одну секунду. Берковський же підходив до цього більш ґрунтовно, так само й Шморгун тепер. Андрій дуже добре розбирається, команді просто пощастило, що з нею працює така людина. Його брат Ігор – лікар у «Динамо-2», батько був лікарем, тож у них це сімейне. Вони просто божевільні, у хорошому сенсі цього слова, лікарі від Бога. Люди живуть цим, їх ніхто не примушував. І мені пощастило, що я працював із таким висококваліфікованим спеціалістом, як Шморгун. Швидкий також пройшов хорошу школу і є чудовим фахівцем. Я маю більш спортивний ухил, а вони – лікувальний. Швидкий на пару зі Шморгуном могли б працювати в будь-якій команді світу.
- Чи змінилася техніка масажу за роки вашої роботи?
- Майже нічого не змінилося. Просто є більш кваліфіковані спеціалісти й менш. Єдине – зараз з’явилася тенденція до мануальної терапії, розтяжок, ротації хребта. Раніше займалися просто класичним масажем.
- Хто з видатних людей, які пройшли через ваші руки, запам’ятався найбільше?
- Раніше взагалі була мода: хто приїздив із ЦК чи міськради, їм обов’язково потрібно було помасажуватися. На «Динамо» дві сауни – для міністрів і для футболістів, та мені не хотілося б вдаватися в подробиці.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
