Ще рік тому Дерліс був типовим латиноамериканським егоїстичним атакером-технарем. Дриблінгом, швидкістю і точними ударами він володів ще в 15-річному віці, коли став наймолодшим гравцем в історії асунсьонського «Рубіо Нью». Вже за два роки верткий (зріст - 1.72 м.) форвард вибився в лідери команди, а згодом його трансфер до «Бенфіки» за мільйон євро став першим міжконтинентальним в історії клубу.
Тоді він ще явно не був готовий до Європи і тому грав лише в дублі. А коли в лютому 2013-го року його подруга народила дитину - 19-річний Дерліс забажав повернутися додому і був зданий в оренду спочатку «Гуарані», а потім «Олімпії». І в цих відомих парагвайських клубах демонстрував чудову гру, багато забиваючи та асистуючи. Втім, на «Бенфіку» не справив враження навіть Юнацький Чемпіонат Південної Америки, на якому Гонсалес привів збірну до «срібла», забивши чотири рази (тоді гравцем начебто цікавилися «Челсі» і «Манчестер Сіті»). І рік тому парагваєць був куплений «Базелем» за три мільйони євро.
Гонсалес вже ризикував стати ще одним віртуозом, який не зуміли осягнути європейський футбол. Але саме в Базелі відбулася його трансформація в гравця європейського зразка зі збереженням південноамериканського флеру. «Беббі» вже кілька років відомі відмінною селекційною роботою, успішно вихоплюючи не помічені футбольними «акулами» таланти, доводячи їх до потрібного рівня і вигідно продаючи.
Тренер Паулу Соуза (пізніше Дерліс скаже, що «зобов'язаний йому всім») змінив успішного Мурата Якіна завдяки своїй прихильності яскравому футболу (на відміну від нудного футболу останнього), і для нього гравець на зразок нашого героя був справжньою знахідкою. При цьому екс-опорник почав прищеплювати підопічному європейську дисципліну і тактичне мислення. Він перемістив Дерліса на правий фланг і фактично перетворив на вінгера, при цьому зобов'язуючи його часто зміщуватися в центр без м'яча.
Парагваєць ніколи не відрізнявся необачливими пасами в штрафний. Навпаки, він завжди намагався дограти епізод до вірного. У центрі це йому швидше заважало, але на правому фланзі такий стиль гри перетворив його на відмінного вінгера, що постійно шукає швидкісні прориви майже до лінії воріт з подальшим прострілом (а не навісом). У центрі ж Дерліс став виконувати забіги без м'яча і набагато частіше бити по воротах з лінії штрафного.
Найкраще він почувається під час швидкісних контратак, тоді його практично неможливо зупинити. Нині він значно краще бачить поле і вміє віддати пас або ж увірватися у вільну зону, а не йти напролом, що перетворює його на відмінного кандидата на позицію Беланди. Правда, він все ж не так добре пасує і його удар здалеку все ж не такий вдалий, як у марокканця (хоча він і виконує штрафні). Але він випереджає за цими компонентами майже всіх інших гравців центральної вісі «Динамо», а Беланду - за бажанням і рухом.
Саме час висвітлити негативні аспекти гри парагвайця. Дерліс багато рухається, змінює позиції, з'являється на різних ділянках поля, що перетворює півзахист з ним на чолі на динамічний, мобільний та створює чимало проблем супернику. Він полюбляє пресингувати захисників і часто намагається відібрати м'яч. Проблема в тому, що його спроби відбору м'яча здебільшого невдалі (3.4 проти 2.9 вдалих за матч у минулорічній Лізі Чемпіонів) і часто закінчуються фолами і жовтими картками (11 «гірчичників» в 36-ти матчах минулого сезону - забагато для гравця атаки). До того ж, часто залишаючи свою позицію, він не встигає прикривати її, створюючи дисбаланс в обороні.
Крім цього, Дерліс практично «одноногий» гравець. Лівою ногою він грає погано, намагаючись будь-якою ціною зіграти правою, що значно обмежує діапазон його дій. Грою на лівому фланзі він аж ніяк не вражав, його зміщення звідти в центр з м'ячем виглядають незграбно. Однак слід згадати, що й його попередник в команді Ленс був спочатку правим хавбеком і на лівому фланзі виглядав незграбно, але поступово значно додав. Можливо, гра на лівому фланзі дозволить подолати ще один недолік, доволі логічний - типовий правофланговий гравець минулого сезону записав на свій рахунок більше асистів (10), ніж голів (6).
Останній недолік, втім, компенсується головною чеснотою парагвайця - він не боїться нікого і вміє показати найкращу гру в найважчі моменти. Він може не викладатися в матчах проти «Аарау» або «Вадуца». Він може віддати лише 25-30 передач протягом 90 хвилин гри. Але він не ніяковів під час дебюту в Лізі Чемпіонів на «Сантьяго Бернабеу», забивши гол класним ударом з лінії штрафного («досі не вірю, що зміг пробити Касільяса»). Він врятував команду від вірного голу в першому матчі з «Ліверпулем», а в другому, на «Енфілді», керував партнерами під час зухвалого володіння м'ячем і повної переваги в першому таймі.
Він забив «Порту» в 1/8 фіналу, отримавши удар в голову від воротаря, і після його заміни «Базель» не створив нічого. Він здатний, ставши наймолодшим гравцем в заявці на Копа Америка, спочатку вийти на заміну і замучити оборону аргентинців проривами і володінням м'ячем, проклавши шлях до майже камбеку з 0-2. А потім вже за 90 хвилин не тільки особисто зморити бразильців (був причетний до восьми ударів по воротах Джефферсона), але і двічі взяти на себе відповідальність і блискуче пробити обидва вирішальні пенальті. Саме завдяки йому Парагвай з традиційно захисної збірної з наддосвідченим воротарем і форвардами і без відблиску імпровізації в півзахисті перетворився на швидку, яскраву і гостроатакуючу команду. І він вже став улюбленцем усієї країни. Якби лише в збірній Чілаверта і молодого Роке Санта Круса був свій Дерліс Гонсалес!
Новачок «Динамо», можливо, занадто «поспішає жити». Він рано заграв на дорослому рівні, рано подався до Європи, рано став лідером головної збірної своєї країни. Він рано, навіть занадто рано, повернувся додому, рано став батьком. Можливо, він занадто рано залишив «Базель» і занадто рано прийшов до «Динамо». Йому слід чимало попрацювати над «фізикою» та «тактикою». Швидше за все, спочатку він гратиме вкрай нестабільно і його слід інтегрувати в командну гру поступово. Можливо, повна акліматизація забере близько півроку-рік. Однак іспаномовні тренери та португаломовні гравці знають як поводитися з такими футболістами (багато в чому саме завдяки їх присутності Дерліс погодився на переїзд), тож їх допомога і терпіння в даному випадку не мають ціни.
А що ж цей трансфер свідчить про київський клуб? Чимало. Адже коли гроші і бажання олігархів вичерпаються - українським клубам доведеться жити згідно наявних джерел фінансування, «вирощуючи» перспективну молодь і потім перепродаючи за більшу суму. У цьому варто повчитися у «Базеля» - клубу, що є прикладом для всіх нефутбольних країн. Трансфер дуже талановитого 21-річного гравця, з яким ще потрібно попрацювати, свідчить про те, що керівництво клубу йде вірним шляхом.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
