– Вако, як пояснюєте такий невдалий старт – неприємний для будь-якого футболіста, для будь-якого клубу?
– Погоджуюсь, це дуже погано. Причини варто шукати у собі, у кожному з нас, детально розбиратись. Якогось одного діагнозу не існує. Коли всі ми зробимо відповідні висновки, можна буде очікувати іншої гри, інших вражень.
– Чи спілкувались ви всередині колективу усі разом?
– Постійно аналізуємо помилки, розбираємо проведені матчі. Кожен має свою думку, пропонує якісь рецепти. Поєднуючи все почуте, можемо вийти на правильний шлях. Головне – битися і за себе, за свою команду.
– А у позафутбольному плані нічого не заважає?
– Та ні, всі умови для плідної роботи та пристойних результатів створені: база, поля, чудове місто. Тільки ось виникла одна дивна проблема з трансферами: чомусь не можуть придбати нових виконавців. Без поповнення середній вік нашої команди не набагато більший за 20 років. Практично у кожному турі хтось із хлопців дебютує. За таких умов складно протистояти тим же «Волині» чи «Зорі», де досвіду набагато більше. Тому хтось з тих, хто пограв на такому рівні, просто необхідний. Тоді з’явиться сплав досвіду та молодості, як це було, наприклад, наприкінці минулого Чемпіонату.
– А чи не чути, коли новачки можуть приїхати до «Металурга»?
– Точно говорити не можу. Від Анатолія Чанцева чув, що пошук ведеться, проте досі жодної конкретики. Поки що готуємось таким складом, який був у перших турах.
– Якщо згадувати поразки, коли ви були найближчими, щоб уникнути невдачі?
– Про першу гру і згадувати не хочеться – це просто ганебно було. З «Олександрією» нам під силу було брати очки, однак виглядали розгублено, розконцентровано. А проти «Волині» зіграли пристойно до перерви, коли, окрім моменту Кобахідзе, нічого суперник створити не зумів. Нас підвела у той самий час реалізація. А після відпочинку майже одразу двічі пропустили. Відігратись за рахунку 0:2 – можна сказати, що ми були безсилі це зробити.
– Спеціалісти вважають, що молода команда просто складає руки, пропустивши перший м’яч. Чи так це?
– Ні, це оманливе враження. Дійсно, пережити пропущений м’яч та перебудуватись дуже непросто. Але, як би тяжко не було, здаватись на милість переможця не збираємось. Бились за результат і битимемось надалі.
– Далі по курсу у «Металурга» - «Говерла». Як налаштовуєтесь на чергове протистояння?
– «Говерла» також молода команда. Однак їм вже на старті вдалось відібрати очки у «Ворскли» та «Дніпра». Цим ужгородці заслужили на повагу, проте не примусили нас боятись. Ми їдемо за перемогою, але шанси, вважаю – 50 на 50. Саме тут буде багато що вирішуватись, де все залежатиме від нас. І позитивний результат для нас стане відправною точку на майбутнє.
– Трохи про твою кар’єру. У нинішньому році ти став постійним гравцем основного складу. Чи звик до такої відповідальності?
– Так, дякувати Богу, пробився до основи – все через працю та зосередженість на головному для мене. Звикнути швидко вкрай важко – це не дитячий і не молодіжний футбол. Тут проти тебе виходять справжні майстри. Але з кожною новою грою прагну додавати, робити який крок уперед.
– Як гадаєш, у 21 рік вже час заявляти про себе на повний голос?
– Тут не можна говорити про молодість, але і за плечима у такому віці мало у кого є багато досвіду. Це саме час для того, щоб показувати, на що ти справді спроможний.
– Наскільки широкий діапазон твоїх дій?
– Останнім часом мені довіряють роль опорного півзахисника, але грав і під нападником. У рівній мірі ці позиції, можна казати, рідні та комфортні для мене.
– Цікаво, що у Прем’єр-лізі ти не забивав, а от за молодіжний склад у минулому сезоні навіть відзначився хет-триком – у ворота тієї ж самої «Говерли»…
– Дійсно, той поєдинок пам’ятний для мене: забив тричі. А ми перемогли 4:1. На рівні дублерів то був мій найкращий матч. Тому з думками про те досягнення спробую відзначитись у суботу і допомогти партнерам здобути перемогу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
