– Олеже, «Ворскла» провела дві надважкі зустрічі протягом минулого тижня – з «Жиліною» та «Шахтарем». Які враження після такого марафону?
– З одного боку, виграти у словаків та зіграти внічию з чемпіоном України нібито і непогано. Однак нам просто не пощастило у Лізі Європи на останній хвилині. До того ж не варто забувати, що ще однією причиною загального вильоту стала перша гра у гостях, де ми виступили нижче своїх можливостей. А вдома, якщо не брати пропущений гол, показали, як і обіцяв Василь Сачко, що нікого не боїмось. Нам насправді було тяжко, але ми не хотіли миритись зі становищем. А з «Шахтарем» кожен розумів, що це буде ще один відповідальний іспит. Однак ми виходили на поле з метою взяти очки – у цьому нічого дивного немає. Таке трапляється не вперше.
– Наскільки впливав фізичний стан, адже перед цим зіграли 120 хвилин, тоді як донеччани відпочивали на дві доби довше?
– Коли втома накопичується, нелегко зібратись на будь-якого супротивника. А на «Шахтар» сил потрібно вдвічі більше. Додатковим викликом було вміння суперника тримати м’яч. Незважаючи на насичений графік, сили знайшлись, у чому пересвідчились і глядачі, і суперник.
– Чи варто порівнювати сили «Жиліни» та «Шахтаря»?
– Гадаю, тут без коментарів. «Шахтар» є «Шахтар», і кожен це розуміє. Тут навіть співставляти не варто.
– Після нічиєї з «гірниками» наставник гостей Мірча Луческу сказав, що його команда могла вигравати 4:1 або 5:1…
– Мабуть, своїм старанням ми заслужили цю нічию. Причому мова не йде суто про бажання показати себе – відповідними були і наші дії, про що свідчать створені нагоди. Нехай Луческу так каже, але і у нас були нереалізовані моменти, чи не так? У чомусь «Шахтар» нас переважав, однак під сумнів результат тут ставити не потрібно.
– Забиваєш взагалі нечасто – у Чемпіонатах України не більше одного м’яча за сезон. А тут гол вже на початку турніру. Чи поставив вже плани на майбутнє?
– Перш за все, хочу бути корисним команді. Якщо мене ставлять до основного складу, потрібно виправдовувати довіру. У цьому взятті воріт нічого складного не було: вчасно зорієнтувався під час відскоку м’яча від голкіпера після виконання Артемом Громовим штрафного удару. Але хочеться, щоб приводів радіти було більше.
– Чи не пригнічує те, що тебе переважно згадують у зв’язку з дублем кількарічної давнини у Румунії?
– Та чому… Мені самому приємно згадати той матч. Було, але вже давно… Потім пішов період травм та відновлення. Іноді просто не щастило забити.
– Можливо, засмутився, коли щойно забив «Шахтарю», а у перерві тебе поміняли?
– Я схильний відштовхуватись від того, що заміна була вдалою. Гол Саші Ковпака тренер відчув. Вийшли гравці у другому таймі: Младен Бартуловіч віддав пас, Ковпак забив. Було видно, що грали до останнього. Ніхто не може звинуватити команду, що не віддали усі сили боротьбі.
– Зараз у «Ворсклі» хороший підбір атакувальних гравців, солідна конкуренція. Як її витримуєш, і де тобі краще грати – на вістрі чи з глибини?
– Мені здається, що конкуренція присутня у будь-якій команді. Ставлюсь до неї позитивно, адже вона допомагає футболістам зростати. Взагалі я нападник, але якщо доручать діяти з флангу чи перебувати трохи «нижче», значить, мушу виконувати настанови тренера, де він мене бачить. Не моя справа обирати позицію.
– Так вже сталось, що єврокубки позаду. Тому увага повністю переключається на внутрішні змагання, де «Ворскла» поки що 4 рази звела матчі внічию…
– Могли брати більше очок з «Волинню», випустили перемогу з «Дніпром», про гру з «Говерлою» не дуже весело згадувати… Кожного разу зовсім трохи, але чогось не вистачає. Звичайно, добре, що не програємо. Але всім нам хочеться набирати більше очок. Для цього багато працюємо, а попереду ще дуже тривала турнірна дистанція.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
