- Дмитре Миколайовичу, що пріоритетніше у ваших обов'язках - сприяння українським легіонерам або все ж різнобічна допомога головному тренеру?
- І те, і інше. Я повноцінно беру участь у тренувальному процесі нашого клубу і разом з тим, намагаюся надати максимальну підтримку Коноплянці. На зборах або установках вибираю позицію ближче до Жені, щоб пояснити йому специфіку і прискорити адаптацію в новому клубі, новій країні і новому колективі.
- Скільки часу знадобилося на вивчення іспанської мови вам? І скільки може знадобитися Коноплянці і Шведу?
- Це суто індивідуально. Все залежить від конкретної людини і його бажання швидше заговорити. Коли я приїхав в хіхонський «Спортинг», тут грав Ігор Ледяхов, який дуже допомагав мені перший час, по суті, виступаючи моїм особистим перекладачем. Але потім співвітчизник поїхав (в японську команду «Йокогамі Марінос». - Прим. М. С.), і мені довелося сідати за підручники. Проявив старання: один місяць, пам'ятається, працював з учителем майже кожен день, розвивав розмовну мову - і десь через півроку дійшов до рівня, що дозволяє задуматися про інтерв'ю місцевим журналістам.
- І все ж, хто розмовляє краще - Унаї Емері по-російськи або Євген Коноплянка по-іспанськи?
- Хм... Емері на нашій мові майже не говорить, так як в «Спартаку» попрацював зовсім небагато - здається, менше півроку (якщо точніше - п'ять з половиною місяців. - Прим. М. С.). Хоча найпростіші слова «привіт», «дякую», «до побачення» сказати, звичайно, може. У Жені іспанський лексикон трохи ширше: вже зараз видно, що він багато чого розуміє, але, звичайно, мало що ще може сказати. У той же час, як я зрозумів, найближчим часом планує найняти вчителя, так що мовний бар'єр повинен бути взятий. Головне - частіше опинятися в іспаномовній середовищі.
- Ми знаємо, що Коноплянка приєднався до «Севільї» трохи пізніше, ніж хотілося. Об'єктивно кажучи, були шанси, що в матчі на Суперкубок він вийде з перших хвилин?
- Жені поки важкувато адаптуватися до всіх нюансів. Ви не лякайтеся: його адаптація проходить нормально, він рухається впевненими кроками. Інша справа, що в «Севільї» є свій набір вимог, до яких треба звикнути. Дещо з того, що він показував на першому етапі, подобалося, щось не влаштовувало, його дії вносилися корективи, і він поступово додавав. Що ж стосується конкретних кадрових рішень, то їх приймає головний тренер. У нас в команді це чітко все розуміють і ставляться до цього відповідно.
- Як ви вважаєте, Емері розглядає можливість використання українського легіонера на інших позиціях - чи амплуа лівого вінгера для Євгена оптимально?
- Ох! (Сміється). От все ви хочете дізнатися...
- І бажано відразу. Ні, серйозно, адже використання правоногого вінгера на лівому фланзі - це віяння сучасного футболу.
- Ну от, ви самі відповіли на своє питання. Адже Женя у нас правша і грає зліва.
- На батьківщині його часто критикували за не надто ефективну гру без м'яча - особливо в оборонній фазі. У «Севільї» ці навички вдосконалюються?
- Звичайно. Тут всі все бачать. І не те щоб вдосконалюють його в цьому плані, а напружують що є сили! У цьому клубі інакше не можна: у нас всі атакують і всі захищаються. І Женя взагалі-то перебудовується. Не ламає себе, але активно розвивається.
- В Україні Коноплянка часто виконував стандарти і нерідко забивав. У «Севільї» штатним виконавцем штрафних є Евер Банега. У матчі на Суперкубок аргентинець відганяв нашого Євгена від його коронних точок одним поглядом...
- Якщо чесно, то всередині тренерського штабу ми цю тему не обговорювали. Але тепер, обіцяю, я обов'язково поділюся цією інформацією з Емері. Думаю, що вона виявиться для нього корисною.
- За своїм характером Євген - хлопець веселий і безпосередній. Можна сказати, що він вже став своїм в новому колективі?
- Ви знаєте, у нас такий чудовий колектив і така невимушена атмосфера на тренуваннях, що мені складно уявити, щоб хтось відчував себе чужим. Бачу, що Женя поступово розуміє жарти своїх партнерів, що їм відповідає, словом, поступово освоюється.
- Чи давали ви Жені якісь поради, пов'язані зі спілкуванням з пресою? Вона тут специфічна, ну і сам Коноплянка - хлопець, м'яко кажучи, неординарний...
- Поки не давав. Але і він не питав. Запитає - обов'язково поділюся своєю думкою.
- Перехід в «Севілью» Мар'яна Шведа став для української футбольної громадськості громом серед ясного неба...
- Поспішаю передбачити всі ваші запитання і сказати, що я досі не бачив цього хлопця і майже нічого про нього сказати не можу. Не так давно до мене підійшов спортивний директор клубу Рамон Родрігес Мончі та повідомив, що ми придбали молодого гравця «Карпат» - швидкого, технічного, працьовитого правого півзахисника, який найближчий рік проведе в молодіжній команді «Севільї».
Але наскільки я знаю, Швед зараз перебуває в Україні і зайнятий збором документів для виїзду в Іспанію (кілька днів тому батько футболіста, Василь Швед, підтвердив автору цих рядків, що цей тиждень у його сім'ї піде на рішення юридичних питань. - Прим. М. С.).
- Російськомовних легіонерів в іспанській примері не так багато, як у часи вашої активної кар'єри. Вважаєте, що їм краще триматися разом?
- А як інакше? Росіяни чи українці, радянські або пострадянські - всі ми одного помелу. І хто як не ми повинні підтримувати один одного в будь-якій країні світу? Більш того, можете мені вірити чи не вірити, але моє серце болить за те, що зараз відбувається в Україні, за тих людей, які гинуть на вашій землі...
- А до речі, чи не нагадує вам ваш рідний Денис Дмитрович нашого Євгена Олеговича? Адже вони по суті і гравці одного амплуа?
- Ой, ні. Вони зовсім різні... Один - лівша, інший - правша. Один грає з відходом в центр, щоб пробити, інший - щоб виконати передачу.
- Але при цьому ви не виключаєте, що ваш син, який виступає за «Реал», і наші хлопці, які грають у «Севільї», будуть тепло спілкуватися?
- Я щиро сподіваюся, що саме так і буде.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
