Її переповідають як фольклор («Бичок Ярмола» (с)), але вона підходить під мотив не тільки примітивних казочок та оповідань, а й цілком серйозних, культових літературних творів.
«Хатинка дядечка Тома» – відомий роман Гаррієт Бічер-Стоу, сюжет якого спрямований проти рабовласництва в Америці. Це літературне творіння мало чималий вплив на відношення громадськості до рабовласницького ладу. Один з головних героїв роману, – смиренний раб Том, - є прикладом людини слова, принципів, душевної чистоти та доброти. Дядько Том не раз мав можливість разом з іншими рабами втекти від зажерливих і жорстоких господарів, але смиренно терпів їхні знущання і жив надією, що «вольную» колись отримає цивілізованим шляхом. Дядечко Том дочекався обіцянки господаря відпустити його, але обіцянці не судилося втілитися в життя. Замість волі Том отримав чергову «порцію» рабства і побиття за те, що не видав своїх друзів – рабів, які наважилися на втечу...
…Історія з небажанням Ігоря Суркіса відпускати куди-небудь Ярмоленка викликала б сміх, якби не була такою сумною. Звичайно, суто з точки зору ведення бізнесу президент ФК «Динамо» має право розпоряджатися долею Ярмоленка-футболіста. Є контракт, який Андрій мусить відпрацьовувати до тих пір, поки не закінчиться термін дії угоди, або поки Суркіс не загориться бажанням все ж таки відпустити Ярмоленка. Але з точки зору людських стосунків поведінка Ігоря Михайловича виглядає непорядною.
В деякій мірі Ярмоленко сам винен, що опинився заручником «динамівської системи». Восени 2014-го року благородні мотиви змусили Андрія пролонгувати контракт на рік: »Як один із старожилів команди, її віце-капітан, я хочу бути корисним своєму рідному клубу, його уболівальникам і в плані спортивних перемог, і в плані зміцнення його благополуччя та міжнародного авторитету». Тобто, Ярмоленко, - як той добрий раб дядько Том, - пожертвував власною долею, власними інтересами, аби не піти на перекір господареві, який обіцяв при першій-кращій нагоді відпустити Андрія. Ярмоленко обіцяв допомогти «Динамо» добитися значимих спортивних результатів – обіцянку виконав («Динамо» вперше за шість років стало чемпіоном України); Ярмоленко обіцяв піти тільки за хороші гроші – обіцянку готовий виконати («Сток Сіті» пропонує за українця близько двадцяти мільйонів євро)… А коли до Ігоря Суркіса дійшла черга виконувати обіцянку, то він, на подобі Марі Сен-Клер з роману, знехтував всіма обіцянками і відчув себе «володарем людських душ».
Благо, Андрій швидко вчиться на своїх помилках. Після історії з небажанням президента відпускати Ярмоленка до «Сток Сіті», гравець порозумнішав і змінив риторику: »Я взагалі по житті не дуже образливий чоловік, так що я на Ігоря Михайловича ніколи не буду ображатись. Я його розумію як президента. Йому, напевно, хочеться зберегти всіх футболістів, які стали чемпіонами. Напередодні Ліги чемпіонів хочеться залишити той склад, який є. Я вважаю, що я професіонал, повинен чесно, сумлінно відпрацьовувати свій контракт, що я і роблю. У мене залишився рік контракту. Я говорив, що, якщо не піду цього літа, плакати не буду, тому що я граю в команді, за яку вболівав з дитинства. У мене тут дім, батьки, родина, друзі, тому пограю ще рік, буду викладатися на кожному тренуванні, грі, а потім вже буду думати про продовження своєї кар'єри в іншій команді. Ті гроші, про які ми домовлялися з Ігорем Михайловичем, він міг отримати. Але Ігор Михайлович сказав мені, що хоче продати мене тільки в топ-клуб». Тобто, продовжувати контракт Андрій не буде і піде як вільний агент.
А з поведінки того самого Ігоря Михайловича виглядає так, ніби він не збирався і не збирається продавати Ярмоленка. Якби двадцять мільйонів запропонували, до прикладу, «Баварія» або «Барселона», президент знайшов би інші причини відмови, бо справа зовсім не в статусі клубу. Якщо Андрія влаштовує рівень «Сток Сіті» (цей рівень, до речі, влаштовує і Джердана Шакірі – футболіста, який у Європі має більший авторитет, аніж Ярмоленко. І взагалі, в новому сезоні у клубі будуть грати п'ять переможців Ліги чемпіонів), то чому він має не влаштовувати Суркіса? Ігор Михайлович вирішив погратися у благородного і бути для Андрія не просто роботодавцем, а й батьком?
Навіть якщо так, то було б корисно подивитися далі свого носу. Ігор Михайлович як футбольний функціонер повинен чудово розуміти систему ринкових відносин: чим більше претендентів на того чи іншого футболіста, тим вища ціна на нього. Тобто, цінність визначається в тому числі і конкуренцією. Перейшовши до складу «Сток Сіті», Ярмоленко опиниться в конкуруючому середовищі, в якому значно легше привернути увагу умовних «Челсі» і МЮ, аніж в середовищі футбольного вимирання, яке панує в Україні.
Боязнь втратити лідера команди, а з ним і відсоток потенціалу київського «Динамо», підштовхує Ігоря Михайловича до здійснення нелогічних кроків. Тут в ситуацію міг би втрутитися головний тренер і пояснити президенту, що з втратою Ярмоленка «Динамо» не розсиплеться. Є перевірений Гусєв, зірковий новачок Дерліс Гонсалес, роботяга Морозюк, врешті-решт, молодий і голодний до перемог Мякушко. Але в цьому випадку тренер танцює під музику того, хто платить гроші. Хоча, кому як не Реброву знати про всі переваги англійського футболу. Свого часу Сергій Станіславович перейшов до команди, тодішній рівень якої був нічим не вищим від нинішнього рівня «Сток Сіті». І хай кар’єра в «Тоттенхемі» та «Вест Хемі» у Реброва не заладилася – але чи підстава це іншу людину позбавляти шансу вискочити з коротких штанців?..
Смерть дядечка Тома в романі Гаррієт Бічер-Стоу стала поштовхом до отримання «вільної» низки рабів. А хатина благородного Тома стала символом бувалого і застарілого... Є надія, що Ярмоленко, - разом з Коноплянкою, - стане символом нового покоління сучасних, зрілих, вільних у виборі українських футболістів.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
