Роман Сиволап
Тема обговорення трансферних новин є чи найулюбленішою для прихильників футболу. Були часи, коли «золотий дощ» у вигляді коштів олігархів рясно поливав трансферний ринок України, що дозволяло навіть не найсильнішим клубам укладати угоди з майстерними зарубіжними футболістами. В ті часи уболівальники обговорювали, як необхідно «купувати» футболістів. Зараз ситуація змінилася – ведеться дискусія, як вигідно «продати» Андрія Ярмоленка, захоплюються вмінням менеджменту «Шахтаря» «влаштувати» в «Баварію» Дугласа Косту з компенсацією в 30 мільйонів євро та виказується жалкування за перехід до «Севільї» без відступних вільного агента Євгена Коноплянки.
Догнати та перегнати Хорватію. Пропоную подивитися на трансферну діяльність українських клубів з економічної точки зору. Для збиткового українського футболу питання збалансування витрат на «придбання» та доходів від «продажів» футболістів є дуже актуальним. Відомий німецький сайт transfermarkt.de дає можливість провести порівняння успішності трансферної діяльності клубів українського прем’єр-ліги та європейських ліг, які мають порівняний з нами потенціал.
Аналіз балансу трансферів (доходи від переходу гравців мінус витрати на підписання нових гравців) українських клубів за підсумками п’яти сезонів починаючи з 2011/2012 років
Як бачимо з таблиці, якщо раніше лідери нашого чемпіонату дозволяли собі придбання трансферних прав на футболістів за великі кошти, то зараз навпаки - українські гранди намагаються отримати якнайбільше доходів від переходу гравців. Для інших клубів Прем’єр-ліги життя не змінилося – вони участі в трансферній діяльності за гроші не приймають.
Звісно, сайт transfermarkt.de не враховував кілька трансферів між українськими клубами через те, що суми не розголошувалися в пресі. Наприклад, не враховані трансфери гравців запорізького «Металурга» Едуарда Соболя до «Шахтаря», а Сергія Сидорчука та Андрія Цурікова до «Динамо» в сезоні 2012/2013 років. Для запорізького клубу 2-3 млн євро, звісно, сума солідна, але загальної картини вона не міняє.
Лише «Шахтар» проводить збалансовану трансферну політику, в основі якої лежить придбання та перепродаж талановитих бразильців. Думаю, всі розуміють, що хвалити за досягнення позитивного сальдо керівництво «Металіста» не варто – новий господар клубу влаштував розпродаж футболістів, яких придбав колишній власник, і гроші від цих трансферів з футболу вивів. Є скромні досягнення в львівських «Карпат»: зовсім недавно інтернет «підірвала» новина про трансфер у «Севілью» Мар’яна Шведа. Іншим похвалитися нічим. Особливо, якщо порівняти з трансферними балансами клубів таких країн, як Нідерланди та Португалія.
Баланс трансферної діяльності нідерландських клубів
Баланс трансферної діяльності португальських клубів
Вмінню отримувати прибуток від трансферів «Порту» та «Бенфіки» можна тільки позаздрити. Така політика дозволяє цим клубам не тільки знаходити фінансові ресурси на існування клубів, але й бути конкурентоздатними в Лізі чемпіонів.
Скромність досягнень голландських клубів порівняно з португальськими пов’язана в значній мірі з великими податками на доходи в Нідерландах, через що клубам країни важко боротися з конкурентами за право запросити найталановитіших гравців планети.
Вміють працювати на трансферному ринку не тільки гранди. Викликає повагу трансферна діяльність скромних АЗ, «Херенвена», «Гронінгема», «Твенте», «Марітіму», «Браги», «Віторії Гіміраєш» та інших.
Українські клуби в цьому питанні поступаються не тільки португальцям та голландцям. Хорватія, яка має 4 мільйони 200 тисяч населення, за підсумками 5 років зуміла досягти показників прибутку від трансферної діяльності практично у вісім разів кращих за наші.
Чи буде трансферна революція в «Динамо»? Керівництву клубу вдалося залучити в сезонах 2012/13 та 2013/2014 років значні ресурси для підсилення складу. Зараз клуб має змогу пожинати плоди тих вкладень. Завдяки якісному складу та плодотворній роботі тренерського штабу киянам вдалося виграти чемпіонат України, напряму потрапити до групового турніру Ліги чемпіонів, гідно виступити в розіграші Ліги Європи. Кілька гравців «Динамо» користуються попитом на європейському трансферному ринку: Андрій Ярмоленко, Александар Драгович, Юнес Беланда, Дьємерсі Мбокані, Домагой Віда. Продаж цих футболістів, особливо перших двох, міг би суттєво вирівняти фінансовий баланс киян. Але керівництво клубу не поспішає з ними прощатися. З цього можна зробити висновок, що фінансовий стан клубу дозволяє почувати себе впевнено. В усякому разі, поки що.
Незважаючи на умовну благополучність, динамівському керівництву все одно доведеться вчитися працювати на трансферному ринку – часи безмежних вкладень у футбол завершилася. Перші кроки в цьому напрямку додають оптимізму прихильникам клубу. За допомогою іспанських фахівців будується вертикаль безперервної підготовки резерву за єдиними принципами, починаючи з академії і завершуючи першою командою. Залученням до основного складу Сергія Рибалки, Віталія Буяльського, Микити Бурди, Євгена Чумака, Богдана Михайличенка, юним футболістам подано сигнал, що при відповідному відношенні до праці у них завжди є шанс потрапити до головної команди. Участь команди U-19 в юнацькій Лізі чемпіонів також будуть сприяти прогресу молодих футболістів.
Юні гравці з усієї України розуміють, що саме «Динамо» є зараз найперспективнішим клубом країни. Тому відроджуються часи, коли молоді футболісти мріють про кар’єру в «Динамо». Не даремно склад «Динамо» поповнили кілька молодих перспективних гравців.
Результати такої діяльності ми матимемо змогу оцінити в недалекому майбутньому. Хоча для досягнення справжньої ефективності зміни повинні торкнутися всіх сфер системи управління клубом.
Висновки. Довгі роки українські футбольні клуби не звертали увагу на економічну складову в управлінні. Ніхто не ставив завдання отримувати прибуток від футбольної діяльності, всі були зайняти процесом освоєння коштів, якими «смітили» олігархи. Часи змінилися. У злиденній країни не може бути супербагатої футбольної ліги, подібної АПЛ. Українці повинні почати виробляти власний футбольний продукт, продавати його на міжнародній арені. Для цього є всі можливості. Якщо власники клубів замість купівлі посередніх легіонерів почнуть вкладати в підготовку резерву, ставити тренерам завдання сприяти прогресу молоді, навчаться, як себе вести на міжнародному трансферному ринку, футбол почне приносити фінансову віддачу.
Досвід Португалії та Нідерландів показує, що при такому підході не обов’язково катастрофічне зниження результатів клубів на європейській арені, а збірна України від таких змін тільки виграє.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
