Отже, рахунок 1:0, ми на Євро-2000. Жеребкування. Ми у групі «С» разом з Іспанією, Югрославією та Норвегією. Головним тренером збірної залишається Йожеф Сабо. Наприкінці травня 2000-го він оголошує список з 22-х футболістів, які поїдуть до БеНіЛюксу захищати честь країни. І до того списку потрапляють...
Воротарі
Навесні 2000-го року травму отримав Олександр Шовковський, тому він би не зміг зіграти на Євро за жодної обставини. Проте на той момент в країні було 3 голкіпери, які б могли бути залучені до виступу на турнірі.
В'ячеслав Кернозенко («Динамо Київ»), 24 роки
Навесні 2000 року голкіпер, який з самого дитинства був у системі динамівського клубу, отримав свій довгоочікуваний шанс і став основним на час відсутності Олександра Шовковського. Звісно, у голкіперів київського «Динамо» у чемпіонатах України на межі століть ніколи не було багато роботи, але у фіналі Кубка України 2000 року проти грізного тоді «Кривбасу» Кернозенко був на висоті. А враховуючи особливу прихільність Йожефа Сабо саме до динамівців, є велика ймовірність, що саме Кернозенко був би основним на Євро-2000.
Максим Левицький («Чорноморець», Росія/«Сент-Етьєнн», Франція), 27 років
Чемпіон України у складі «Таврії» влітку 1999 року поїхав шукати кращої долі до новоросійського «Чорноморця». Навесні 2000 «Чорноморець» був серед лідерів російської першості. Не в останню чергу через якісно організовану оборону на чолі з українським голкіпером, на якого звернув увагу найтитулованіший французький клуб, з яким Максим уклав угоду наприкінці травня 2000 року. У червні того ж року дебютував у збірній, вийшовши на заміну на «Уемблі» замість Кернозенка. На Євро-2000 був би найближчим резервістом.
Олександр Лавренцов («Кривбас»/«Крилья Совєтов», Росія), 27 років
Один з кращих гравців вже легендарної команди Олега Тарана, яка двічі поспіль здобула українську «бронзу». За два сезони у «Кривбасі» став однимм з кращих голкіперів усього СНД, до збірної почав викликатися з літа 1999, проте не провів жодної гри. Влітку 2000 уклав угоду з самарським клубом, адже в «Кривбаса» почалися проблеми з фінансами. На Євро був би типовим третім воротарем.
Захисники
Олег Лужний («Арсенал», Англія), 31 рік
Багаторічний лідер оборони та й взагалі команди київського «Динамо» влітку 1999 отримав шанс зіграти в гранді англійського та європейського футболу. Щоправда, твердим гравцем основи не був, проте свої шанси використовував якісно. У збірній, якщо не був трамований, був незамінний. Тому на Євро - беззаперечним гравцем основи та капітаном збірної.
Олександр Головко («Динамо Київ»), 28 років
Центральний захисник київського «Динамо» та збірної, який був грозою форвардів світого рівня, проте інколи в нього траплялися «дитячі» помилки. Найчастіше від нього були рикошети, які стали прокляттям нашого футболу. Проте його авторитет та позиція в основі на той час були беззаперечними. На Євро був би основним.
Владислав Ващук («Динамо Київ»), 25 років
Див. Головко. Вони тоді у захисті були, як єдине ціле, а Владислав ще й красень гол ісландцям у Києві забив.
Юрій Дмитрулін («Динамо Київ»), 25 років
Лівий захисник і флагман нашого клубного футболу і збірної. Інколи грав і правого захисника, і опорного півзахисника, коли того вимагала тактика. На Євро, напевно, все ж був би основним.
Сергій Попов («Шахтар»), 29 років
Тогорічний капітан «Шахтаря», без якого неможливо уявити збірну часів стику століть. Грав або опорного півзахисника, або п'ятого захисника, коли була тактика втримання рахунку. На Євро грав би в залежності від тактики та суперника.
Михайло Старостяк («Шахтар»), 26 років
Правий захисник «Шахтаря», який залучався на кожен збір національної команди у кінці 90-х. Проте його роль зводилася до заміни Олега Лужного, місце в основі якого було непохитним. Таку ж роль відігравав би і на Євро.
Сергій Мізін («Кривбас»), 27 років
Один зі старожилів збірної, який грав ще у першому відборі в історії нашої команди. Разом з Паляницею та Гецьком на межі століть став символом достатку та амбіцій українських клубів, тому не дивно, що воз'єднався з ними взимку 2000 у «Кривбасі», а влітку 2001 - у «Металісті» (на фото). До збірної у той період викликався завжди, проте переважно виходив на заміну, окрім легендарного матчу у Москві. Проте на Євро, на яке б його однозначно запросили, виходив би на заміну, або підміняв би травмованих.
Сергій Федоров («Динамо Київ»), 25 років
На той час Сергій Федоров запам'ятався тим, що, граючи у «Динамо-2», взимку 1998 замінив Ващука у матчі Ліги чемпіонів проти «Панатінаікоса», відігравши без помилок весь матч. Потім знову опинився в глибокому затінку. Наступного сезону виходив частіше, проте...Твердим гравцем основи не був. Втім, знаючи, знову ж таки, прихільність Сабо до динамівців, саме Федоров поїхав би на Євро, як найближчий дублер Головка та Ващука.
Півзахисники
Андрій Гусін («Динамо Київ»), 27 років
Царство йому Небесне...Його місце у основі було безсумнівним. Один з найкращих опорників у Світі свого часу.
Генадій Мороз («Кривбас» /«Динамо Київ»), 25 років
Знову один з лідерів команди Олега Тарана. Плеймейкер, а також вінгер (тоді), без якого важко уявити ті дві «бронзи». Наприкінці чемпіонату перейшов у київське «Динамо». На Євро би поїхав, щоб посилювати атаку під час неприємного рахунку, проте враховуючи те, що одвічно був травмований Віталій Косовський, можливо, що Мороз грав би в основі.
Сергій Кандауров («Бенфіка», Португалія), 28 років
Про цього харків'янина згадали лише у листопаді 1999. А який же пас п'ятою він віддав на Шеву в Любляні! Однозначно був би одним з провідних гравців збірної на Євро.
Анатолій Тимощук («Шахтар»), 21 рік
Талант, який починав форвардом, розкрився завдяки Анатолію Бишовцю, який побачив у Тимощуку опорного хава. За Прокопенка прогрес Анатолія посилився, тому на Євро точно був би взятий, проте, скоріш за все, дублером Гусіна.
Генадій Зубов («Шахтар»), 23 роки
Швидкий правий вінгер, також стрімко прогресував. У 1999 завершив виступи за молодіжку, де був капітаном. Не в останню чергу завдяки Генадію донеччани випередили криворіжців у боротьбі за «срібне» місце, яке того року пропускало у кваліфікацію омріяної Ліги чемпіонів. Вже мав за плечима виступи у національній команді. Скоріш за все, поїхав би на Євро, де його шанси на «основу» були 50 на 50.
Артем Яшкін («Динамо Київ»), 25 років
«Натуралізований» Артем Яшкін сезон 1999-2000 провів у основі через травматизм Косовського та Белькевича, не псуючи картину. Тому і не дивно, що його вирішили заграти за нашу «збірну», і якби на Євро поїхала Україна, Яшкін був би у її складі, але, швидше за все, його шанси на основу були б меншими, ніж у Зубова.
Сергій Ковальов («Шахтар»), 27 років
Універсальний півзахисник донецького «Шахтаря», один з лідерів тієї команди Прокопенка, яка згодом зупиниться за крок до чемпіонства. До лав національної збірної залучався регулярно, але був стабільним запасним.
Ігор Костюк («Динамо Київ»), 25 років
Можливо, цю позицію зайняв би гравець «Левські» Едуард Цихмейструк, але знаючи Йожефа Йожефовича, на Євро поїхав би талановитий Ігор Костюк, який взимку 2000 повернувся до рідної команди, проте виходив на поле лише у Мадриді та у матчах, результат яких нічого не вирішував. Проте залучався до збірної ще з часів виступів за «Ворсклу», хоча й не виходив на поле навіть на заміну.
Нападники
Андрій Шевченко («Мілан», Італія), 23 роки
У 2000 році дебютант Серії «А» став кращим бомбардиром у ній. Культ Шеви в Україні виходив на пік. Однозначно грав би на вістрі атаки, а можливо, якби зіграв на Євро, набрав би більше очок у боротьбі за «Золотий М'яч».
Сергій Ребров («Динамо Київ» / «Тоттенхем Хотспупрз» (Англія), 26 років)
У 1999-2000 рр. Ребров провів свій найкращий сезон у «Динамо», хоча й не реалізував вирішальний пенальті в Мадриді. Його позиції у збірній та її основі були непохитними, хоча, коли Шевченко перейшов у «Мілан», їх тандему вже не було.
Андрій Воробей («Шахтар»), 23 роки
Нападник «Шахтаря» допоміг своїми голами завоювати «Шахтарю» «срібло», стрімко прогресував, як і Тимощук з Зубовим. Його можливості були на піку, тому Сабо не міг би не запросити його до збірної на Євро-2000, хоча б Андрій і не грав в основі.
Андрій Зозуля
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
