«Шахтар» має грати не у Львові, а за муром – таким, який відгороджує Ізраїль від Палестини»
Володимир, 33 роки, стоматолог. Завжди виступав проти матчів «Шахтаря» у Львові.
– Давайте називати речі своїми іменами: «Шахтар» – це прояв всього антиукраїнського, це частина «русскава міра». Тому розташування його у найбільш патріотичній частині нашої держави та й взагалі на території України є неправильним. Ця команда має грати в Юзівці. А Юзівка має бути обгороджена стіною на кшалт стіни Ізраїля і Палестини.
Це те саме, що пустити злодія до свого дому і дозволити йому користуватися всім, включаючи свою жінку та честь. Пам’ять і честь купити/змінити неможливо. Ніхто не забув ваксів, швєцових, козиків. Вкрадені у «Динамо», «Дніпра» і «Металіста» чемпіонства. Ніхто не забуде тисячі злодійств Ахметова, неспортивні перемоги, фотки з сєпарами та відпочинок в окупованому Криму. Тому цей клуб з ганьбою має бути вигнаний зі Львова. І я не боюся сказати це навіть в очі футболістам.
Те ж стосується матчів Ліги чемпіонів, де «Шахтар» начебто представляє Україну. У «кротів», крім Кучера, немає нічого українського.
«Переїзд в Одесу – це капітуляція. «Шахтар» не хоче боротися за Львів»
Степан, 29 років, логіст. Змінив своє ставлення після переїзду «Шахтаря».
– Для мене ніколи не стояло питання, за кого вболівати на євроарені – підтримував усі українські клуби підряд. Якось не класифікував їх за принципом – менш чи більш українська. І у внутрішньому чемпіонаті перевагу надавав класним матчам, а не малоцікавим іграм тих же «Карпат», в останні кілька сезонів.
Тому «Шахтар» у Львові сприйняв однозначно – це круто. А Ліга чемпіонів – це взагалі фантастика. Лише заради цього вже був вдячним донеччанам. Зрозуміло, що їм тут мало бути непросто – політичні погляди львів’ян і «Карпати» з принципом «одне місто – одна команда», які потихеньку почали інформаційно підтискати донецький клуб. Але чогось подумалося, що така ситуація зробить «Шахтар» і його менеджмент ще кращим і більш європейським. Одна справа – вести діяльність в місті, яке належить одній людині і де ти «улюблена іграшка», а інша - у Львові. Тут немає жодного не те що страху до Ахметова - тут його, м’яко кажучи, не люблять. І ніби на початках донецький клуб намагався все робити правильно – з точки зору проведення матчів і усіх супутніх речей, порівняно з «Карпатами», це було небо і земля.
Але першим тривожним дзвіночком стали плачі Луческу і гравців – «ми вам Лігу чемпіонів, а ви такі-сякі, нас не підтримуєте». Ей, чуваки, ви помилилися містом – у Львові така риторика викличе протилежну реакцію! Краще б бодай українців попрохали говорити рідною мовою – це спрацювало б набагато краще.
Ну, а частковий переїзд до Одеси і всі розповіді Палкіна про вболівальників у різних містах – це, як на мене, просто бажання зберегти обличчя. Цим кроком «Шахтар» продемонстрував свою неготовність вживатися і змінюватися згідно львівських і українських реалій. Це була капітуляція. Після цього «Шахтар» перестав для мене існувати, у який би крутий футбол вони не грали. Є таке львівське словечко – «толерувати». Так от «толерувати» з містом і вболівальниками «Шахта» не захотіла, натомість хотіла, аби толерували до неї, її традицій, здобутків, зірок. Сорі, але якщо у «донецькій Європі» це можливо, то у Львові складно. Тут чітко розуміють, хто продавець послуг (футбольного видовища, припустимо), а хто – покупець. Тобто, хто платить гроші і хто до кого має більше толерувати.
«У Львові потрібно кричати: «Донбас – це Україна», а не виганяти «Шахтар»
Василь, 30 років, бізнесмен. Завжди підтримував «Шахтар» у Львові.
– Вони привезли до Львова свято футболу, гімн Ліги чемпіонів. Як за це не дякувати? Так, я б хотів, щоб «Карпати» грали на найвищому рівні, але навіть у найсміливіших снах складно уявити, що львівська команда грає у ЛЧ.
Я розумію фанатів, які проти «Шахтаря», але не розділяю їхньої позиції. Окрім події, яку привозить «Шахтар», є ще один важливий аспект. Зараз нам потрібно об’єднувати Україну. А розмовами про те, що донецькій команді не місце у Львові, ми лише віддаляємось один від одного. Я більше скажу. Пам’ятаєте, на стадіонах було модно кричати: «Крим – це Україна». Чого ж зараз ніхто не кричить: «Донбас – це Україна»? Хіба ми не хочемо, щоб Україна була єдиною? І саме у Львові під час матчів «Шахтаря» це можна яскраво продемонструвати.
Я не знаю точно, причетний Ахметов до сепаратистів чи ні. Але я знаю, що в плані футболу він створив сильну команду, яка таки представляє Україну. І робить це не найгірше. Тому, говорячи про футбол і «Шахтар», вважаю, непотрібно маніпулювати війною на Сході.
Переїзд «Шахтаря» в Одесу був неприємним. Але ж ми, львів’яни, самі в цьому винні. Хіба не ми підштовхували до цього «Шахтар»? Для тих, хто проти «Шахтаря», є простий і дієвий спосіб – не ходіть на матчі. Думаю, це неправильно – приходити на ігри «Шахтаря» у Львові і кричати щось образливе в бік гравців
Богдан Скрипник
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
