Успіхи і невдачі «Динамо» кінця 90-х-початку 2000-х нерозривно пов'язані із «Реалом», якого нам жереб підкидав двічі упродовж одного року. Провали - це теж до Королівського клубу. У 2006-му році мадридці влаштували розбалансованій команді Анатолія Дем'яненка безжальну публічну екзекуцію на «Сантьяго Бернабеу».
У рядах «галактікос» пачками тасувалися і тусувалися мегазірки - одна яскравіша від іншої. Однак була зірка, яка світила не менш яскраво, а стабільність у грі, неймовірна працездатність, віртуозна робота з м'ячем і любов інчас возвели її в особливий ранг. Рауль Гонсалес творив на благо «Реалу» упродовж 16 років - з 1994 по 2010. Розквіт і кульмінація його кар'єри припали, зокрема, на матчі Ліги чемпіонів із «Динамо».
Знайомство киян із «Реалом», а Рауля, відповідно, з командою Лобановського відбулося ранньою весною 1999-го. На кону стояла путівка у півфінал Ліги чемпіонів, а Королівський клуб підходив до двоматчевої дуелі беззаперечним фаворитом. СаШо у той вечір крутився, наче білка у колесі. Тягнув удар за ударом. В одному із моментів навіть він би нічим не зарадив, але Рауль у красивому стрибку пробив головою повз дальній кут. Компанію Гонсалесу в атаці складали не лише добре знайомі більшості із вас Гуті Гутьєрес (який через багато років піде з рідної команди разом із Раулем) та Фернандо Морієнтес, але й призабуті герої 90-х - Давор Шукер та Предраг (або ж просто Педя) Міятовіч. В підсумку саме Міятовіч пробив Шовковського ударом зі штрафного і врятував таким чином для Мадрида нічию - 1:1.
Перед матчем-відповіддю прогнози букмекерів були дещо обережнішими, проте вони однаково віддавали перевагу іспанцям. У пекельному котловані «Олімпійського» Рауль і Ко билися об захист «Динамо» і всюдисущі руки-ноги-корпус Шовковського, як риба об лід - так і не забили. Натомість на протилежному боці поля двічі «порішав» Шева.
Шанс для реваншу мадридський королівський двір отримав вже через кілька місяців. Обидві команди пробилися крізь сито першого групового етапу ЛЧ, щоб зіграти у другому етапі. Отож, заплющуємо очі і переносимося в часі. Засніжений «Олімпійський» традиційно реве та стогне, щоправда - без натяку на аншлаг. Господарі поля дуже швидко пропускають від Морієнтеса, гра не клеїться. А одразу після перерви маленький шедевр виконує саме Рауль Гонсалес. Він помітив, що Шовковський трохи вийшов з воріт, і елегантним помахом магічної ноги закинув м'яч за комірець голкіперу. Як би нам не було тоді прикро, але - браво, маестро! Наприкінці матчу Ребров скоротив відставання, але не більше - 1:2.
На кін мадридського матчу було поставлено усе. Якщо точніше - то у п'ятому турі вирішувалася доля другого місця. Рауль на 14-ій хвилині зі знанням справи реалізував пенальті, а через десять хвилин злий геній «Динамо» міг вирішити долю матчу. Однак, вдруге підійшовши до 11-метрової позначки, програв свою дуель Шовковському. Український чемпіон переламав хід поєдинку, вийшов вперед у рахунку, але втримати перемогу не зумів. Роберто Карлос бабахнув із грізної гармати - 2:2, прощавай, плей-офф!
Наступного побачення довелося чекати довгих чотири роки. Рауль за цей час встиг тричі перемогти у номінації «Найкращий форвард євросезону», а також двічі ставав найкращим бомбардиром у Лізі чемпіонів. Тобто, Гонсалес перебував у максимальному розквіті своїх сил. Тим не менше, на «Бернабеу» господарі забили «Динамо» лише один гол - відзначився Оуен.
Рауль відігрався у Києві. Третього листопада 2004-го «Динамо» влаштувало титулованим гостям бліцкриг голами Юссуфа і Верпаковскіса. Однак ще до перерви Гонсалес магічною лівою переадресував «пакуночок» за призначенням. Це був 49-й гол Рауля у Кубку чемпіонів - за цим показником він зрівнявся із Альфредо Ді Стефано.
Про 2006-й рік, коли «Динамо» і «Реал» перетиналися поки що востаннє, навіть не хочеться згадувати. У вересні команда Дем'яненка поїхала до Мадрида і отримала повну торбу - 5:1. Особливо у той вечір феєрили два форварди «вершкових» - ван Ністелрой і, звісно ж, Рауль. На 27-ій хвилині Гонсалес подвоїв рахунок, переправивши м'яч у сітку після подачі Рейєса зі штрафного. А на 61-ій хвилині Горан Гавранчіч зробив цьому «кілеру у бутсах» просто-таки королівський подарунок. Серб відпасував назад, проте несильно. М'яч підхопив Рауль, елегантний обіграш голкіпера і безжальний поштовх сфери у порожні ворота.
Це виявився прощальний матч легенди проти «Динамо», і його останні голи українському клубу, яких назбиралося аж п'ять упродовж семи років. У грудневому поєдинку в столиці України Рауля вже не побачили. Тут феєрив Роналдо - Зубастик «дублем» оформив бойову нічию 2:2.
П'ять «українських» голів - це відчутна складова 76 м'ячів, забитих Раулем у єврокубках. Тривалий час він утримував лідерство за цим показником, проте минулоріч його рекорд впав під наполегливими ударами Мессі і Роналду. На відміну від цих яскраво виражених індивідуалістів, мисливців за рекордами, Рауль Гонсалес Бланко завжди завдячував своїми успіхами команді. І про неї ж дбав насамперед.
«Я бомбардир, але перш за все, я - частина команди. І це дуже важливо. Без колективу я ніщо». Скромно, влучно, зі смаком. У цьому весь Рауль - на полі та поза ним.
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
