Чи могли ви уявити собі ще якихось півдесятка років тому, що календарний матч між «Зорею» і київським «Динамо» в чемпіонаті України стане не просто центральним у турі, а й грою двох лідерів турніру? Упевнений, така картина не була навіть у найбільш райдужних мріях шанувальників луганського клубу! Аж ось - на тобі!
Нинішньому матчу «Зоря» - «Динамо» передувала (як, власне, і годиться перед грою лідерів) словесна пікіровка між керівниками клубів: вимоги про дискваліфікацію гравця команди-суперниці, свідомо невиконуване прохання про перенесення гри на день вперед, нарікання на те, що комусь завжди йдуть назустріч, а комусь - ні (смішно звучать у світлі того, що свої домашні єврокубкові ігри чорно-білі грають на клубному стадіоні своїх майбутніх суперників).
Може, артпідготовка і не така гучна, як перед українським «класико» (там все-таки беруть участь більш досвідчені в медійних словесних баталіях персони), але, як би там не було, атрибути справжнього протистояння з'явилися, і у нас є всі підстави вважати, що і на полі також буде спекотно. Ви не забули: саме «Зоря» у минулому чемпіонаті виявилася єдиною командою, яка відібрала очки у чемпіонів країни в двох іграх Прем'єр-ліги?
Сандвіч між єврокубками та ігровою сесією збірних команд, як правило, нелегкий для клубів, чиї гравці активно задіяні в обох його інгредієнтах. Кияни на тижні, що минає, в єврокубках не грали (гра в Брюсселі з місцевим «Андерлехтом» була товариською), а луганчани - навпаки. Погодьтеся: такий розклад зустрічається вкрай рідко. Але віддавати через це перевагу динамівцям не стану: вже дуже своєрідно складалися відносини команд з Києва та Луганська в останній місяць літа. Спека нерідко грала за нефаворитів, і луганчани (клімат в їх рідному місті все-таки більш континентальний) знаходили ключ до воріт суперників, в той же час самі замикали свої на такий кодовий замок, який динамівці часто не могли розгадати.
Побачення киян і луганчан рідко припадали на серпень. Чесно кажучи, коли календар все ж вказував опонентам на останній місяць літа як на час проведення поєдинків, то ігри виходили не дуже видовищні та малорезультативні. Так, в 1970 році 25 000 шанувальників «Динамо» не змогли побачити перемогу своїх улюбленців у матчі з тодішніми ворошиловградцями. Йожеф Сабо не реалізував пенальті, не використали динамівці і ряд інших небезпечних моментів. Словом, нулі горіли на табло протягом усього матчу і після його закінчення.
У 1977 році на екваторі серпня суперники розписали мирову у Ворошиловграді, відзначившись по разу. 17 000 глядачів побачили прекрасно виконаний Олександром Ігнатенком стандарт і точний удар Олега Блохіна.
У 2-му чемпіонаті України в не дуже спекотному серпні 1992 року луганчани на своєму полі зуміли здолати динамівців. 8100 глядачів на стадіоні «Авангард» аплодували голу нинішнього наставника харківського «Металіста» Олександра Севідова в середині другого тайму. Більше в тій грі нікому не вдалося вразити ворота суперників.
А ось в 2006 році в луганську 38-градусну спеку кияни стараннями бразильців Діого Рінкона і Родріго (кому, як не їм комфортно почуватися в серпневий спеку!) здобули вольову перемогу над підопічними Юрія Малигіна в присутності темпераментної двадцятитисячної аудиторії.
Таким чином, можна констатувати, що пізньолітні матчі проти луганчан киянам даються вкрай нелегко: більшість із них закінчувалися аж ніяк не на користь динамівців.
Чи чекати нам сюрпризів у найближчий уїк-енд? Готової відповіді у мене немає. Знаю лише, що глядачам, які зберуться на трибунах запорізької «Славутич Арени» (сподіваюся, в рясній кількості), нудьгувати не доведеться. Компромісам на полі місця явно не буде.
Олексій РИЖКОВ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
