Бідною на талановитих футболістів нинішню збірну України точно не назвеш. У Михайла Фоменка є широкий вибір виконавців майже на всіх позиціях. За спиною основного голкіпера Андрія Пятова «сидить» не слабкіший (а, можливо, навіть і сильніший) воротар Денис Бойко. В опорній зоні конкуренцію програє один з ключових виконавців чемпіона України Сергій Рибалка; фланги «закриті» вінгерами добротного європейського рівня.
Проблеми тільки з лінією атаки. І якщо до відсутності нормального плеймейкера ми уже звикли (останнім дійсно класним атакувальним півзахисником у збірній України був, напевно, Юрій Калитвинцев), то кадровий дефіцит на позиції нападника просто вибиває з колії. Ще б пак, адже у нас завжди були сильні форварди.
Були б здоровими Селезньов та Зозуля, проблема не була б такою кричущою. А так, маючи в обоймі тільки Кравця, Гладкого та Будківського, про атаку збірної України доводиться говорити в тонах безперспективності. Всі троє – бійці; всі троє – трудові конячки атакувального цеху; але жоден з трьох не є форвардом, здатним самотужки вирішити долю матчу, самотужки створити для себе і реалізувати момент, як вмів це робити, до прикладу, Марко Девіч. Та, напевно, найбільшим недоліком форвардів збірної України є відсутність досвіду. На трьох у Гладкого, Кравця та Будківського – двадцять два матчі в футболці збірної України. Проти організованої, насиченої захисної лінії збірної Словаччини йти з таким атакувальним ресурсом – наче проти танків вийти з шаблею.
ОЛЕКСАНДР ГЛАДКИЙ | 28 років | дев'ять матчів за національну збірну | один гол
Олександр Гладкий не потрапив до числа тих футболістів, яких тренерський штаб національної збірної України першочергово викликав на перший осінній збір. Олександру допоміг випадок. Форвард донецького «Шахтаря» отримав свій шанс завдяки травмі Євгена Селезньова, яка залишала збірну напередодні важливих матчів з двома необстріляними нападниками.
Безперечно, Олександр сильніший за Будківського, але навряд чи сильніший за Кравця. Тому Фоменко, заздалегідь зробивши основну ставку на Селезньова, спочатку й не викликав форварда «Шахтаря», бо не бачив логіки тримати на заміні двох абсолютно однопланових нападників (Кравець – Гладкий). А Будківський хоч і поступається рівнем майстерності своїм більш досвідченим колегам, та все ж здатен внести до гри хоча б якесь різноманіття.
Головний козир Олександра в порівнянні з колегами по амплуа – то стабільна ігрова практика в клубі. Після розставання з Луїсом Адріано, саме Гладкий став тим «наконечником», який повинен завершувати атаки «Шахтаря», створювані бразильським півзахистом. У старанні і наполегливості Гладкому не відмовиш, а от в майстерності і вмінні зіграти нестандартно Олександр явно не дотягує до топ-рівня.
Гладкий зіграв у всіх шістьох матчах поточного чемпіонату України (тричі виходив в основі), але, маючи достатню кількість шансів, так і не відзначився в жодному з цих поєдинків. А от у чотирьох матчах Ліги чемпіонів Олександр забив двічі, додавши авторитету до свого образу нападника. Особливо вдалою була гра Гладкого проти «Рапіда» у Львові. Забитий м'яч, 74 відсотки виграних єдиноборств, динаміка, - це ті показники, якими можна пишатися.
Але у збірній Олександр не основний і навряд чи вийде в основі проти словаків. Були б варіанти, якби слабко проти Білорусі відіграв Кравець. Та оскільки форвард «Динамо» вразив своєю продуктивністю, максимум, на що може сподіватися Олександр щодо матчу в Жиліні – то вихід на заміну.
АРТЕМ КРАВЕЦЬ | 26 років | сім матчів за національну збірну | три голи
Вже після першого матчу Жуніора Мораєса в складі «Динамо» (матч за Суперкубок України) було зрозуміло, що у Кравця з'явився конкурент, виграти в якого не вдасться за допомогою тих «штучок», якими Кравець здобув місце в основі у боротьбі з Мбокані та Теодорчиком. Старання Артема, вміння вигризати, боротися і з мінімуму витискати максимум не може не цінувати Сергій Ребров. Але коли в «Динамо» з'явився такий самий старанний хлопець Мораєс, тільки ще технічно «підкований» (чого бракує Кравцю), як Артем відразу ж сів на лаву для запасних.
Сидів би і в матчі проти збірної Білорусі, але травма Селезньова відкрила перед Артемом двері. Шанс, подарований долею, нападник «Динамо» використав ідеально. Чудовий матч у виконанні Кравця (гол, величезний об’єм роботи у відборі, гострі паси, рух в пошуку м'яча), не залишає Фоменку інших варіантів, окрім як і в Жиліні виставляти Артема з перших хвилин.
Кравець раніше терпів багато випробувань. Навесні 2008-го року його викликали під знамена головної команди країни, але травма завадила Артему дебютувати в ролі нападника збірної. Те ж саме сталося й через рік – навесні 2009-го. І тільки третій «призов» став для Кравця продуктивним; нападник дебютував в синьо-жовтій футболці в товариському матчі проти збірної Румунії.
Головний козир Кравця - старання і вміння вигризати - це основа, яка дає можливість стабільно триматися на одному рівні. Технічні прийоми вивчаються, гольове чуття можна втратити, а зі старанністю суперникам боротися важко. Втім, в той же час, манера працьовитості та старанності, не підкріплена технічним арсеналом – це клеймо одноплановості і залежності від партнерів.
ПИЛИП БУДКІВСЬКИЙ | 23 роки | шість матчів за національну збірну | голів не забивав
Пилип Будківський як нападник збірної України – продукт процесу «зміни системи». Якби не криза, що спричинила масовий відтік легіонерів з чемпіонату України, Будківський так і ходив би «в перспективних», дивлячись з лави запасних «Зорі» на те, як Болі, Даніло (а може якийсь інший форвард-легіонер) штампують голи.
Юрій Вернидуб був змушений вирішувати питання заміни Болі внутрішніми ресурсами. І саме Будківський став тим ресурсом, за допомогою якого «Зоря» намагається зберегти баланс гри. Результат неоднозначний. Пилип виконує на полі великий об’єм роботи, виграє чимало єдиноборств, заробляє стандарти, але забиває рідко. Вайлувата манера гри перекреслює уявлення про Будківського як про забивного нападника. Для певних завдань Пилип підходить ідеально (зв’язати захист суперника, виграти час, зіграти другим темпом), але цього замало, щоб розраховувати на стабільне місце в основі збірної України.
Не буде позбавлене логіки припущення, що керуй збірною не Фоменко, Пилип Будківський так би й не дочекався виклику під знамена головної команди країни. Але маємо те, що маємо. І як мінімум одна корисна дія у Пилипа в активі вже є. То саме він «не завадив» Мартиновичу зрізати м'яча у власні ворота на 82-й хвилині матчу Білорусь – Україна. Дуже важкого для нас матчу.
Чим багаті...
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
