Плей-офф - наше все. І, здавалось, це було зрозуміло ще після жеребкування, поглянувши на наших суперників. Ми можемо загнати за Можайськ Білорусь, не мати плану на гру проти Словаччини і бути деморалізованими з іспанцями. Вже сьогодні на 90 відсотків зрозуміло, що нас знову очікує такий знайомий плей-офф. З якого ми ніколи не виходили. Хоч Словенію давай, хоч Росію, Хорватію чи Гібралтар. Якось склалось так історично, а можливо, у нас карма така.
Гра з Словаччиною вкотре продемонструвала, що наш досвідчений тренер Михайло Фоменко не любить ризикувати. В матчі, в якому нам треба було перемагати, ми знову більше думали, як не пропустити. Крила атаки — Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка отримували м’яч дуже низько, що не набагато зменшувало їх атакувальний потенціал. Ні, я в ні в якому разі не кажу, що вони не мали повертатись в оборону. Просто не було видно, за яким планом ми граємо, що ми створюємо попереду. За всю гру ми можемо згадати лише удар Коноплянки на старті матчу та рейд Кравця, коли він, обігравши двох, став підбирати м’яч під зручну ногу, та все ж не пробив. Дуже скептично ставився до виходу саме Кравця. Проте Фоменко любить якраз таких нападників, які виконують якомога більше бігової роботи. Але самому загострити гру форварду «Динамо» вдалось лише раз.
Здивувало те, що Фоменко лише у додатковий час почав робити заміни. Кого випускати? А невже не зрозуміло, що нам потрібно було лише вигравати і нічия нас не влаштовувала? А як же план на гру, якщо ми не виграємо? Цей матч дуже нагадав протистояння з Англією минулого відбору на чемпіонат світу. Тоді нам треба було брати три очки, а ми закрились. Головний аргумент наших тренерів, що у нас немає футболістів, можна бити козирем у вигляді Коноплянки та Ярмоленка. Перший перейшов в один з топ-клубів Європи, на іншого претендували не менш серйозні клуби, які намагались підписати його вже на фінішній стрічці трансферного періоду.
Перший тайм пройшов у рівній грі, в другому таймі ми переграли господарів за володінням, але аж ніяк не за кількістю створених моментів. Кравець не міг грати краще за Шкртела на другому поверсі, а Ярмоленка та Коноплянку щільно опікали, до того ж, одразу по кілька гравців. Як завжди, намагався різати передачами Ракицький та грати в короткий пас Ротань. Оборонялись дуже непогано, але нам треба було забивати. А з цим у нас знову проблеми. Можливо, це тому, що тренер був захисником на полі. І таким же залишився у душі.
Для Михайла Івановича Фоменка рахунок 0:0 зажди буде кращим, ніж 5:4. Така він по натурі людина: йому краще, не ризикуючи, дійти до плей-офф. А там вже буде видно. Все, як у всім відомій приказці: «Краще синиця в жмені, ніж журавель в небі». Тільки з синицями у нас ніяк не складається. Не вміємо ми до неї знаходити підхід, з якої країни вона б не була.
P.S. Про третє місце, яке може напряму вивести на чемпіонат, не згадую свідомо. Щоб не наврочити.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
