Громадяни комуністичної держави бадьоро поспішали на роботу, впевнені в наступному дні, а відпрацювавши зміну на підприємстві, повертались додому до своїх невеличких «хрущовок», які вони отримували безкоштовно, дочекавшись своєї черги, аби ввечері, рівно о 21:00, увімкнути чорно-білі телевізори і дізнатись стандартний набір новин із програми «Время». Телеефір, який постійно сповіщав про перемоги металургів, шахтарів та машинобудівельників на соцзмаганнях, того року буквально вибухнув тричі.
У липні країна, затамувавши подих, спостерігала за стиковкою «Союзу» з американським «Апполоном», а в останній день року із задоволенням поглинала олів’є та шампанське, насолоджуючись телевізійним хітом епохи під назвою «Іронія долі, або з легкою парою!». За кілька днів до першої появи на екранах культової комедії Ельдара Рязанова у програмі «Старт» небайдужі до спорту громадяни СРСР дізналися ще одну приємну звістку. 23-річного форварда київського «Динамо» Олега Блохіна за підсумками опитування, яке традиційно проводить французький тижневик France Football, було названо найкращим футболістом Європи 1975 року. Після повідомлення диктора, який, зв’язавшись у прямому ефірі з головним редактором журналу в Парижі, оголосив сенсаційну новину, ще довго не вимикали світло в київській квартирі на Чоколівці, в якій Катерина Захарівна та Володимир Іванович приймали численні привітання й разом з усіма щиро раділи європейському визнанню таланту свого сина…
9 вересня 1975 року всі прихильники київського «Динамо» знали, що їхня улюблена команда полетіла до Мюнхена на перший матч розіграшу європейського Суперкубку, але подивитись гру в СРСР не вдалося нікому. Радянське телебачення не знайшло часу для трансляції поєдинку й обмежилося лише скупим повідомленням у новинах, на яке чекали мільйони людей…
На цю новину варто було чекати майже до опівночі! Диктор, ніби манекен, без особливих емоцій оголосив: «У першому матчі за Суперкубок київське «Динамо» з рахунком 1:0 перемогло мюнхенську «Баварію». На 67-й хвилині гол забив Олег Блохін».
За кадром однієї з головних подій 1975 року залишилась і мужність капітана динамівців Віктора Колотова, який попри травму дограв поєдинок до завершення, і настирливість учорашніх дублерів, які буквально гризли газон «Олімпіаштадіону», і, нарешті, феноменальний переможний гол Олега Блохіна.
11-й номер «біло-синіх» на 67-й хвилині отримав м’яча в центрі поля і помчав до штрафного майданчику «Баварії», де його намагалися зупинити чотири захисники на чолі з «Кайзером» Францем Беккенбауером. За мить 30.000 баварців і купка працівників Радянського посольства були приголомшені тим, що вони побачили. Найкраще змалювати той момент наступного дня спромігся репортер газети «Кельнер штандартцайгер». «Виманивши з воріт Майєра, молодий форвард киян забив м’яча в дальній кут у той момент, коли навколо нього буквально танцював увесь захист «Баварії». Це був неймовірний за виконанням гол!»
Менше, ніж за місяць, атмосфера навколо гри була зовсім іншою. Мільйони телеглядачів щиро заздрили тим 102,000 щасливців, котрим вдалося придбати квиток на київський Республіканський стадіон.
І почалась битва! Як зазвичай, із перших хвилин почав розхитуватися, ніби маятник, Валерій Лобановський, а його колега Олег Базилевич, навпаки, ховав свої емоції, як досвідчений дипломат. Стадіон вирував, ніби вулкан, і, нарешті, за п’ять хвилин до перерви Олег Блохін отримав довгу передачу з глибини оборони, на швидкості втік від Шварценбека та спрямував м’яча в сітку повз Майєра, який вискочив йому назустріч – 1:0.
Другий тайм лише підтвердив перевагу киян над суперником, у складі якого грало багато чемпіонів світу. На 53-й хвилині Олег Блохін самотужки помчав на ворота німців, хоч перед ним і вишикувалося п’ятеро захисників. Однак зупинити нашого форварда їм вдалося, лише збивши його з ніг. Стінка баварців у штрафному майданчику виявилася «дірявою». Чудово прорахувавши траєкторію польоту м’яча, Олег Блохін ударом зі штрафного забив другий гол у ворота Зеппа Майєра!
До цього матчу й після нього в кар’єрі Олега Блохіна була велика кількість чудових матчів та забитих голів. Однак, саме ті дві вистави восени 1975 року назавжди закарбували в пам’яті мільйонів глядачів прудконогого хлопця в біло-синій футболці з літерою «Д» на грудях.
Олег Задерновський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
