— Видовищною гра не стала, було багато боротьби. Словаки діяли компактно, видно, добре вивчили наших гравців, не дали проявити найкращі якості ні Ярмоленку, ні Коноплянці, яких зустрічали по кілька суперників і які, за великим рахунком, не створили серйозних проблем для господарів. Отож нулі на табло цілком закономірні. Будемо відверті: на перше-друге місця, які дають пряму путівку на чемпіонат Європи у Франції, нам складно розраховувати, але в будь-якому випадку треба брати очки, щоби вийти з третього місця — або напряму, або в плей-оф.
Минулого відбіркового циклу наша збірна також не ризикувала з Англією, й отримала в плей-оф Францію, яка, зрештою, й пробилася на чемпіонат світу в Бразилію. Зі Словаччиною підопічні Михайла Фоменка також грали обережно. Але розумію й підтримую тренера: він обрав таку тактику, знаючи можливості футболістів і те, що, мабуть, не варто йти ва-банк, адже можна було зовсім не набрати очок, іще більше погіршити ситуацію в турнірній таблиці, відтак зовсім втратити надію.
Чому Михайло Іванович єдину заміну зробив на першій компенсованій до основного часу хвилині? Думаю, щоби виграти час і не втратити заліковий бал. На місці Фоменка випустив би Гладкого раніше. Той міг би десь зачепитися за м’яч, спробувати вийти переможцем із єдиноборств. Кравця словацькі захисники «відсікли», він майже не чіплявся за м’яч. Хоча мав один момент, який міг змінити ситуацію. Тільки безперешкодно йому не дозволили пробити, знову ж таки треба віддати належне оборонцям збірної Словаччини.
Прикро не стільки за цю нічию, а що зі словаками втратили очки в рідних стінах. Рахуйте, якби нам додати три бали, а у Словаччини забрати стільки ж, як би все змінилося. Тепер можна констатувати, що вдома тоді втратили «золоті» очки.
Чи варто відмовитися від послуг Ракицького, який не співає Гімн України? Це дуже категорично. Він усе-таки спортсмен, професіонал. Але, звичайно, також звернув на це увагу. Практично всі співають Гімн, а він один стоїть мовчки. Це його не красить. Невже не можна вивчити слова? Стільки матчів за нашу збірну вже провів і далі буде грати, молодий же ще. Чи це його громадянська позиція — не любить Україну? Є питання. Пам’ятаєте, він якось не приїхав у розташування збірної, посилаючись на травму, а за кілька днів, неначе нічого не було, уже грав за «Шахтар». Сильно не можу його засуджувати, в кожної людини свої погляди на життя. Може, йому щось не подобається в країні, хоча зараз багато невдоволених — і мізерними пенсіями, й рівнем зарплати, а то й взагалі її відсутністю, адже майже немає роботи, і політиками, які більше балакають, ніж роблять. Із одного боку, зараз тяжко любити країну, яка нічого не дає людям, але з іншого — як це не робити?! Вона ж у нас — одна-єдина. Тим більше, Ракицький отримує в цій країні не копійки, як прості люди, а мільйони. У матчах за національну команду він захищає честь країни, і водночас так її не поважає. Можливо, до нього просто це не доходить, є такі люди. Але все одно незрозуміло, чому він так робить? Роги хоче показати, чи що? - цитує Решка «Український футбол».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
