- Відчуття неймовірні, я дуже щасливий, у мене другий син! Готуємо заміну у футбольній команді (сміється).
Ще в суботу Інна була на грі з «Олександрією», ввечері ми повечеряли, а в неділю о сьомій ранку вона мене розбудила і сказала, що час везти її до пологового будинку. Швиденько відвіз її, подзвонив Сергію Станіславовичу, попередив, що спізнюся на тренування, тому що дружина народжує. Він поставився з розумінням, відпустив мене, і пізніше я приїхав на базу вже в якості дворазового батька.
- Ви були присутні при пологах?
- Ні, я зайшов до Інни, коли малюк вже народився. Мені поклали дитинку на груди. За відчуттями це можна порівняти хіба що з американськими гірками. Перший раз взагалі дух захоплює, маса емоцій. Вдруге відчуття також непередавані, тільки ти вже знаєш, чого чекати, яка дитинка. Не можу висловити свою радість, будемо тепер ростити двох хлопчаків.
- Цього разу вже менше переживали і хвилювалися?
- Так, хоча певний трепет все одно був. Але я вже трохи набрався досвіду, знав, як брати дитинку на руки, як його тримати, де притримувати голівку. Цього разу я вже був сміливішим, не таким переляканим, як вперше (посміхається).
- Інна почуває себе добре?
- Так, все нормально, щодня їжджу до них у лікарню, відвідую.
- Уже вирішили як назвати малюка?
- Так, буде Данило. Це спільне рішення. Перед народженням першої дитини ми домовлялися, що якщо буде хлопчик, то називаю я, а якщо дівчинка, то дружина. Перший народився син Ваня. Думали, друга буде донька, і Інна зможе вибрати ім'я, але другий знову хлопчик, тож рішення знову за мною (посміхається). Але насправді дружина брала участь у виборі імені, я прислухався до її думки. Думали дуже довго, але спільно вирішили назвати Данилом. Все-таки, я з Даніло Сілвою на одному фланзі граю, він в грі багато мені допомагає, забігає, страхує (сміється). Жартую, звичайно.
- Як хлопці в команді привітали з другим батьківством?
- Усі зраділи, привітали, звичайно, це приємно. У цьому році у нас просто-таки якийсь бейбі-бум в команді! У дуже багатьох народилися діти, жартуємо з цього приводу.
- Вам тепер нікуди подітися - доведеться гол «Порту» забити...
- Мені б дуже цього хотілося! Обіцяю, що буду старатися, а як вийде, подивимося. Головне - виграти. У кожному разі, настрій перед грою відмінний!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
